Постанова

від 14.07.2015 по справі 807/664/15

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2015 рокум. Ужгород№ 807/664/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Куля Т.Т.

за участю:

позивача: Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник - ОСОБА_1;

відповідача: Приватне підприємство "Західтранссервіс-Ужгород", представник - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Західтранссервіс-Ужгород" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Західтранссервіс-Ужгород" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7492,31 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. Відповідачем було подано до позивача звіт форми № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2014 рік, згідно до якого випливає, що відповідач не виконав вимогу ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875 (далі - Закон № 875), оскільки кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить - 1 особа, однак на підприємстві протягом 2014 року не працювало жодного інваліда. Підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць. У відповідності до ст. 20 Закону № 875 відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Однак, відповідачем не було самостійно сплачено адміністративно-господарські санкції в розмірі 7492,31 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Представник відповідача зазначав, що обов'язок відповідача зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Відтак, як наголошував представник відповідача, відповідачем було вжито всіх можливих заходів щодо утворення місць для працевлаштування інвалідів, а саме: подавалася до Ужгородського районного центру зайнятості Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії), таким чином на нього не може бути покладено відповідальності за не направлення позивачем необхідної кількості інвалідів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч. 1 ст.19 Закону № 875 для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації повинні самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Згідно до ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Зокрема, відповідачем було подано до позивача звіт форми № 10-ПІ річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2014 рік (а.с. 6). Однак, у відповідності до поданого звіту випливає, що відповідач не виконав вимогу ст. 19 Закону України № 875, оскільки відповідно до рядка 03 кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить - 1 особа, однак на підприємстві протягом 2014 року, у відповідності до рядка 02 не працювало жодного інваліда (а.с. 6).

У відповідності до ст. 19 Закону № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року №2961-IV робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження осіб у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.

Згідно до ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підстав звільнення від виконання обов'язку Закон не містить.

Отже, згідно вимог чинного законодавства, на підприємство покладено обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом Мінпраці України № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Разом з тим, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні посилання представника відповідача на те, що відповідачем вживалися заходи щодо пошуку інвалідів, з огляду на наступне.

У відповідності до наявних в матеріалах справи Звітності Інформації про попит на робочу силу, а саме: від 07.04.2014 року (а.с. 51), 16.06.2014 року (а.с. 52) та від 23.10.2014 року (а.с.53) вбачається, що відповідач подавав на адресу Ужгородського районного центру зайнятості інформацію про наявність вакантних посад водія . Разом з тим, у відповідності до п. 4 Розділу ІІ Характеристики вакансій та вимоги до претендентів поданих Звітностей Інформації про попит на робочу силу, згідно якого зазначаються відповідні категорії громадян, відповідачем не вказано (незроблено відмітку) про наявність у нього вакантної посади саме інваліда-водія (а.с. 51-53). Також, відповідачем не подавалася жодна інформація щодо створення робочих місць саме для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, зі створенням для них відповідних умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Згідно довідки Ужгородського районного центру зайнятості від 18.06.2015 року №394 вбачається що протягом 2014 року відповідачем звітність "Інформація про попит на робочу силу" із зазначенням іформації про наявність вільних вакантних місць інвалідів не подавалася (а.с. 44).

Відповідно до абз. 1 ст.20 Закону № 875 підприємства де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно до абз. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Таким чином, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулось порушення, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки, середньорічна заробітна плата штатного працівника у відповідача в 2014 році становила 14984,62 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості (1 інвалід), відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарську санкцію в розмір 7492,31 грн., відповідно до Розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с. 7).

Але, відповідач, в строк встановлений законодавством України, а саме: до 15.04.2015 року, вказану суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив.

Таким чином, заборгованість відповідача щодо сплати адміністративно-господарських санкцій становить 7492,31 грн.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

У відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкти владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Західтранссервіс-Ужгород" - задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Західтранссервіс-Ужгород" (вул. Патруса Карпатського, буд. 15, с. Минай, Ужгородський район, Закарпатська область, 89422, код ЄДРПОУ 38581525) адміністративно-господарські санкції в сумі 7492,31 (сім тисяч чотириста дев'яносто дві гривні тридцять одну копійку) грн.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_3

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 14 липня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20 липня 2015 року.