Постанова

від 16.07.2015 по справі 816/223/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року 10:56м. ПолтаваСправа № 816/223/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Союз-Авто-Експрес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2015 року Приватне підприємство "Союз-Авто-Експрес" /надалі також - ПП "Союз-Авто-Експрес", позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області /надалі також - Кременчуцька ОДПІ, відповідач/ про визнання неправомірною та скасування вимоги від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неправомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510, виставленої Кременчуцькою ОДПІ, оскільки у останнього були відсутні підстави для її винесення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 16 липня 2015 року здійснено заміну відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с.71/. У наданих письмових запереченнях зазначив, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510 є відкликаною в силу приписів п.6.7. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №455, а, відтак, відсутній сам предмет спору /а.с.39-41/.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, ПП "Союз-Авто-Експрес" (ідентифікаційний код 33672518) зареєстровано у якості юридичної особи 02 серпня 2005 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, взято на податковий облік в Кременчуцькій ОДПІ /а.с.9-11/.

07 жовтня 2014 року Кременчуцькою ОДПІ винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-6037-25/5510, якою зафіксовано, що станом на 30 вересня 2014 року у ПП "Союз-Авто-Експрес" наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18231,76 грн /а.с.12/.

Звернувшись зі скаргами на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510 в порядку адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 18 листопада 2014 року №2488/10/16-31-10-04-12 та рішенням про результати розгляду скарги від 19 грудня 2014 року №9165/6/99-99-10-01-07-15 оскаржувана вимога залишена без змін, а скарга ПП "Союз-Авто-Експрес" - без задоволення /а.с.13-29/.

Вважаючи необґрунтованою винесену Кременчуцькою ОДПІ вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі також - Закон).

Відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 названого Закону, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 11 серпня 2013 року після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII, яким внесені зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №404-VII, яким, у свою чергу, були внесені зміни до Податкового кодексу України, функції по забезпеченню адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску покладено на органи Міністерства доходів і зборів України.

Порядок оперативного обліку територіальними органами Міністерства доходів і зборів України податків, зборів, митних платежів, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 05 грудня 2013 року №765 /далі - Порядок/, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за №217/24994.

У відповідності до пункту 4 розділу 1 цього Порядку облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо /пункт 11 Порядку/.

У розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавству.

Згідно абзацу 1 - 4 частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною 4 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Загальні положення щодо порядку направлення (вручення) та відкликання податкових вимог встановлені статтями 59 і 60 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (чинна в момент винесення вимоги).

Зокрема, положеннями пункту 6.3 цієї Інструкції визначено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У цих випадках вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, - протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Пунктом 6.4 Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як вбачається з рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області "Про результати розгляду скарги" від 18 листопада 2014 року №2488/10/16-31-10-04-12 /а.с.18-20/ станом на 07 вересня 2014 року на особовому рахунку позивача обліковувалась сума переплати в розмірі 23783,86 грн, цього ж дня в інтегрованій картці платника податків ПП "Союз-Авто-Експрес" було проведено нарахування згідно рішень про нарахування ЄСВ від 14 липня 2014 року №0016861704/4669 у розмірі 20751,30 грн та №006881704/474 у розмірі 10375,65 грн. В результаті чого зменшено переплату в сумі 23783,86 грн, та виникла заборгованість в сумі 7479,09 грн. 22 вересня 2014 року в інтегрованій картці платника податків ПП "Союз-Авто-Експрес" було проведено нарахування ЄСВ за серпень 2014 року згідно розрахунку поданого позивачем 17 вересня 2014 року №1411628765, яким самостійно нараховано ЄСВ в сумі 23777,01 грн. Таким чином, станом на 22 вересня 2014 року мається заборгованість в сумі 31256,10 грн. 24 вересня 2014 року в інтегрованій картці платника податків ПП "Союз-Авто-Експрес" було проведено нарахування згідно рішень про нарахування ЄСВ від 04 вересня 2014 року №0034901704/1233 в сумі 10204,69 грн. Як наслідок станом на 30 вересня 2014 року борг склав 41460,79 грн. 02 жовтня 2014 року позивачем було сплачено ЄСВ в сумі 23229,03 грн.

Оскільки за особовим рахунком позивача значився борг в сумі 18231,76 грн, 07 жовтня 2014 року відповідач сформував податкову вимогу №Ю-6037-25/5510 на суму 18231,76 грн.

Під час судового розгляду даної справи встановлено, що наразі, вище згадані рішення від 14 липня 2014 року №0016861704, №006881407 та від 04 вересня 2014 року №0034901704/1233 визнано протиправними та скасовано в судовому порядку, згідно постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року /а.с. 62-65/, по справі №816/4211/14 за позовом ПП "Союз-Авто-Експрес" до Кременчуцької ОДПІ про визнання неправомірними та скасування вимоги та рішень, що залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року /а.с.66-68/, та в силу приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.

Таким чином, доводи позивача, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності.

Водночас, як свідчать наявні матеріали справи, внаслідок оскарження суми зобов'язання, що визначені рішеннями контролюючого органу від 14 липня 2014 року №0016861704, №006881407 та від 04 вересня 2014 року №0034901704/1233 - стали неузгодженими, були виключені з картки особового рахунку платника, і як наслідок змінилась сума заборгованості, а саме станом на 06 лютого 2015 року в картках особового рахунку ПП "Союз-Авто-Експрес" за платежем НОМЕР_1 - Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності рахується переплата у розмірі 23908,74 грн /а.с.76-90/.

Згідно п. 6.7 Інструкції, вимога вважається відкликаною, зокрема, якщо: орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження, у зв'язку з чим вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (у редакції чинній на момент відкликання вимоги).

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) може бути скасована за рішенням органу доходів і зборів, який вносить зміни щодо суми боргу, що тягне за собою відкликання даної вимоги. При цьому, оформлення окремих документів за наслідками такого відкликання від суб'єкта владних повноважень у даному випадку не вимагається.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах.

Реалізація права на судовий захист здійснюється з використанням законодавчо передбаченого способу захисту, яким є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

А відтак обраний позивачем спосіб захисту права повинен відповідати змісту порушеного права та характеру його порушення, а також передбачатися законом для конкретного спірного правовідношення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини" 23 лютого 2006 року, при розгляді справ судами України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до погрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510 станом на момент розгляду даної справи судом є відкликаною, що також не заперечується відповідачем, а, відтак, відсутній сам предмет спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи те, що оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07 жовтня 2014 року №Ю-6037-25/5510 станом на момент розгляду даної справи судом є відкликаною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 182,70 грн, таким чином, позивач має сплатити 90% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Союз-Авто-Експрес" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування вимоги відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Союз-Авто-Експрес" (код ЄДРПОУ 33672518) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Приватного підприємства "Союз-Авто-Експрес", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 1644,30 грн /одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок/.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 20 липня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський