Постанова

від 17.07.2015 по справі 826/6343/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2015 року           14:36           № 826/6343/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Окнаб Фешін Індастрі»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0013152205, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Окнаб Фешін Індастрі» (надалі – позивач або ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0013152205.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» не порушувало вимог п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Норфолк» підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 25.05.2015 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у вказане судове засідання не забезпечив, хоча, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

При цьому, 29.04.2015 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що винесено у межах наданих контролюючому органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» порушеннями вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 25.05.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Мідоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0013152205, яким ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 236 717,50 грн., з яких за основним платежем нараховано 189 374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 47 343,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акту перевірки від 17.09.2014 року №1399/26-59-22-05/21512862 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» щодо взаємовідносин з ТОВ «Норфолк» за період з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року (надалі – акт перевірки).

Вказаною перевіркою встановлено, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 189 374,00 грн. було здійснено за результатами документального оформлення податкової накладної, виданої ТОВ «Норфолк» за договором підряду від 08.07.2013 року № 08/07-1.

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.198.1, п. 198.4, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-VI, (зі змінами і доповненнями) на виконання операцій з придбання робіт, послуг у підприємства-виконавця ТОВ «Норфолк», а саме: завищено суму податкового кредиту за липень 2013 року на загальну суму ПДВ 189 374,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 189 374,00 грн.

Дані висновки контролюючим органом зроблено з посиланням на те, що перевіркою не встановлено наявності у ТОВ «Норфолк» виробничих/обслуговуючих приміщень, які є об'єктивно необхідними для виконання обумовлених робіт, а також не встановлено наявності у ТОВ «Норфолк» власного або орендованого обладнання для виконання будівельних операцій, технічного персоналу, наявність якого обумовлюється, зокрема, специфікою обумовлених операцій, а також не встановлено наявності у ТОВ «Норфолк» залучених на умовах підряду фахівців або ж залучення інших підприємств для виконання будівельних операцій.

Так, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 23.12.2013 року №2461/22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Норфолк» (ЄДРПОУ 38568420) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року, у відповідності до змісту якого ТОВ «Норфолк» зареєстроване в органах Міністерства доходів і зборів від 28.01.2013 року, остання податкова звітність подана підприємством за грудень 2013 року: податкова декларація з податку на додану вартість від 17.01.2014 р. №9087891290 з нульовими показниками. Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Норфолк» від 04.04.2013 року № 200119124 – анульовано 06.12.2013 року. Основний вид діяльності: НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ. Кількість осіб працюючих на підприємстві, згідно поданої звітності, становить 1 особа.

Звіркою ТОВ «Норфолк» (код за ЄДРПОУ 38568420) документально не підтверджено реальність здійснення господарськім відносин з платниками податків за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період підлягають зменшено до « 0».

Посилаючись на те, що податковим органом встановлено порушення вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з ПДВ контрагентом ТОВ «Биг-Прайс» (який є основним постачальником 92% всього податкового кредиту) контрагента ТОВ «Норфолк» у період з 01.04.2014 року по 31.07.2014 року, перевіряючими зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту позивача за липень 2014 року.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Норфолк», отже, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Норфолк» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Норфолк» вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Норфолк» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ «Норфолк».

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення, позивачем отримано рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 09.12.2014 року №1925/10/26-15-10-08, у відповідності до якого останнє залишено без змін, а скаргу ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» – без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року №0013152205 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених порушень з боку ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» в звітному (податковому) періоді за липень 2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

У силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи – продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі – Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі – Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі – Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи – це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Норфолк».

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Норфолк» позивачем надано суду копію договору підряду № 08/07-1 від 08.07.2013 року.

Відповідно до п.1.1 даного договору, ТОВ «Норфолк» (виконавець) за завданням позивача (замовника) зобов'язується з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати загально-будівельні роботи з об'єкту замовника (нежилі приміщення), що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Перемоги 18 (надалі роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Перелік матеріалів та робіт, які при цьому використовуються виконавцем визначені в Додатку № 1 до цього договору, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2).

Згідно п. 2.1, п. 2.2 договору, загальна вартість договору, що включає в себе загально-будівельні роботи та вартість матеріалів за цим договором, складає 1 136 245,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 189 374,20 грн. Оплата за виконані роботи, згідно з п. 1.1 договору, здійснюється після виконання робіт виконавцем. Після прийняття належно виконаних робіт, за актом прийому-здачі виконаних робіт, замовник здійснює розрахунок за договором за ціною, визначеною п. 2.1 договору (п.2.3).

Пунктом 3.3 договору визначено, що замовник повинен забезпечити доступ до об'єкту ремонту виконавцю не пізніше 09.07.2013 року.

Відповідно до п. 5.1 договору, замовник зобов'язаний: до початку робіт призначити особу, яка контролює виконання робіт; забезпечити виконавцю доступ до місць виконання робіт; надати на період виконання робіт приміщення для зберігання обладнання, інструментів тощо.

Відповідно до кошторису на виконання загально-будівельних робіт Додаток №1 до договору №08/07-1 від 08.07.2013 року, сторонами було погоджено перелік матеріалів та робіт, які має виконавець має виконати.

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Норфолк» було складено Акт приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-230701 від 23.07.2013 року на загальну суму 683 732,40 грн., в тому числі ПДВ у сумі 113 955,40 грн.

На підтвердження отримання зазначених робіт у липні 2013 року позивач надав суду видану ТОВ «Норфолк» податкову накладну № 48 від 23.07.2013 року на загальну суму 1 136 245,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 189 374,20 грн., а відповідно до платіжного доручення №797 від 24.07.2013 року, позивачем на виконання договору №08/07-1 від 08.07.2013 року за будівельні матеріали та загально-будівельні роботи було сплачено ТОВ «Норфолк» грошові кошти у сумі 1 136 245,20 грн., в тому числі ПДВ у сумі 189 374,20 грн.

При цьому, позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зокрема, що позивачем було забезпечено доступ представникам ТОВ «Норфолк» до місць виконання робіт та надано приміщення для зберігання обладнання, інструментів, тощо, на виконання п. 3.3 та п. 5.1 договору.

Суд також звертає увагу на те, що Акт приймання виконаних робіт № ОУ-230701 від 23.07.2013 року складено на загальну суму 683 732,40 грн., в тому числі ПДВ – 113 955,40 грн.

В свою чергу, відповідно до видаткової накладної від 23.07.2013 року № НР-240701, визначено, що ТОВ «Норфолк» для виконання робіт було придбано та використано товарів на загальну суму 452 512,80 грн., в тому числі ПДВ у сумі 75 418,80 грн.

Натомість, жодного доказу на підтвердження того, що матеріали та товари, перелік яких наведено у видатковій накладній від 23.07.2013 року № НР-240701, були придбані саме ТОВ «Норфолк» з метою виконання вказаних робіт, суду не надано, що додатково підтверджує, що вказані роботи ТОВ «Норфолк» не виконувало, а останні лише документально оформлені.

На підтвердження того, що будівельні роботи з ремонту об'єкту (нежилі приміщення), що знаходиться за адресою м. Київ, проспект Перемоги 18 було виконано саме ТОВ «Норфолк» позивачем не надано суду відповідних доказів, зокрема, як це визначено п. 5.1 договору. Так, позивачем не надано суду доказів того, що працівники від ТОВ «Норфолк» з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію об'єкта будівництва, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток тощо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ТОВ «Норфолк» здійснювало роботи на об'єкті, згідно договору, зокрема, що саме ТОВ «Норфолк», як виконавець робіт, придбавало та відповідно використовувало матеріали, відповідно до кошторису на виконання загально-будівельних робіт (Додаток №1 до договору №08/07-1 від 08.07.2013 року) та видаткової накладної від 23.07.2013 року № НР-240701.

Таким чином, позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки стосовно того, що договір підряду на будівництво №08/07-1 від 08.07.2013 року, укладений з ТОВ «Норфолк», реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2013 року.

Водночас, та обставина, що контрагент позивача на момент господарських взаємовідносин з позивачем був зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, не дає підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за результатами вищезазначеної господарської операції суд вважає безпідставним.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні у ній докази, суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Норфолк» договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача впродовж періоду, за який проводилася перевірка.

У зв'язку з вищевикладеним, вчинені між позивачем та ТОВ «Норфолк» господарські операції за перевіряємий період викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених ПрАТ «Окнаб Фешін Індастрі» позовних вимог.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Окнаб Фешін Індастрі» відмовити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Окнаб Фешін Індастрі» (ідентифікаційний код: 21512862, адреса: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 18) судовий збір у розмірі 4 260,91 грн. (чотирьох тисяч двохсот шістдесяти грн. 91 копійки) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок