Рішення

від 20.07.2015 по справі 904/4737/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.15р. Справа № 904/4737/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "УКРАЇНСЬКІ МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГАТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27917грн.02коп.

Представники:

Від позивача: Зубенко А.В., дов. №09/15 від 22.06.2015р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води» м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 21500грн. та пені в розмірі 6417грн.02коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем положень договору на виготовлення дизайнерських та поліграфічних послуг №19 від 21.07.2014р.; платіжне доручення №1235 від 25.07.2014р. на суму 21500грн.; претензію №186/14 від 17.09.2014р.; вимогу №46/15 від 30.03.2015р.

Позивач зазначає, що платіжним дорученням №1235 від 25.07.2014р. було сплачено відповідачу 100% вартості замовленого товару. В свою чергу, відповідач мав в строк до 08.08.2014р. виготовити та поставити замовнику цінники в кількості 352700грн. на суму 21500грн.

Як у визначений договором строк, так і на момент звернення з позовом до суду, відповідачем не було виконано договірне зобов'язання. У зв'язку з цим, позивач звертався з претензією №186/14 від 17.09.2014р. та вимогою №46/15 від 30.03.2015р. про повернення грошових коштів. Вказані звернення були залишені відповідачем без реагування.

На підставі пункту 6.3 договору №19 від 21.07.2014р. за порушення строків виконання робіт позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 6417грн.02коп. за період з 08.08.2014р. по 27.05.2015р.

В заяві від 08.07.2015р., яка надійшла на адресу суду 10.07.2015р., позивач вказував про збільшення розміру позовних вимог та наполягав на стягненні з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 21500грн., пені в розмірі 662грн.67коп. за період з 09.08.2014р. по 22.09.2014р., суми інфляційної складової в розмірі 9180грн.50коп. та 3% річних в розмірі 436грн.48коп. за період з 23.09.2014р. по 27.05.2015р. Дослідивши зміст вказаної заяви судом встановлено, що це заява про зміну предмета позову.

Оскільки позивачем були дотримані вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2015р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання. У зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи відкладався.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 статті 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом..

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 49002, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, буд 16.

З метою виконання приписів Господарського процесуального кодексу України на вказану адресу судом було скеровано ухвали від 03.06.2015р., від 23.06.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення було повернене органом поштового зв'язку з приміткою «За спливом строку зберігання. Адресат не розшуканий»

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 14.07.2015р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 14.07.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши доводи позивача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат» (далі - виконавець) був підписаний договір про виготовлення дизайнерських та поліграфічних послуг №19 від 21.07.2014р. (далі - договір), згідно якого виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність замовника поліграфічну продукцію (далі - товар) - цінники згідно асортименту, кількості, ціни та в строки, визначені в додатку №1 до договору. Замовник має прийняти товар та оплатити його вартість.

В додатку №1 під назвою «Специфікація №1 від 21.07.2014р.» сторонами було узгоджено наведені показники: цінник 130х60, 4+0, папір картон 230г/м, захисний лак 1+0, висічка, кількість 352700шт., ціна без ПДВ 0,0508грн., сума з ПДВ 21500грн.

Згідно пунктів 3.2 та 3.3 договору замовник здійснює оплату товару в безготівковій формі на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок виконавця. Оплата за товар здійснюється в розмірі 50% від вартості товару в якості попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, решта 50% - протягом 5 робочих днів від дня отримання товару замовником.

Платіжним дорученням №1235 від 25.07.2014р. позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача суму в розмірі 21500грн. з призначенням платежу «за цінники рах.№21071 від 21.07.2014р.» Тобто позивачем було перераховано в якості попередньої оплати 100% вартості товару, узгодженого в специфікації №1 від 21.07.2014р. Як пояснив позивач, це було зроблено з метою прискорення отримання товару та з урахуванням побажань відповідача.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору на виконавця був покладений обов'язок протягом 3 робочих днів від дня оплати направити на адресу замовника ескіз оригінального макету. А протягом 7-10 робочих днів з дня оплати - виготовити поліграфічну продукцію.

Відповідно до пункту 4.1 договору товар поставляється силами та за рахунок замовника на умовах DDP - за адресою, зазначеною замовником. Строк поставки - 7-10 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати за відповідну партію товару.

З наведеного вбачається, що відповідач мав виконати свої зобов'язання в строк до 08.08.2014р. (включно).

Сторони в пункті 4.2 договору узгодили, що приймання товару здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі. Докази складання такого акту сторонами в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений саме договір підряду.

Стаття 849 Цивільного кодексу України визначає, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду.

Враховуючи це, на адресу відповідача було направлено лист №186/14 від 17.09.2014р., в якій позивач вимагав у разі неможливості поставки товару, повернути в строк до 22.09.2014р. перераховані грошові кошти. Таким чином, позивач фактично відмовився від договору підряду, а зобов'язання відповідача з виконання робіт трансформувалось у зобов'язання повернути кошти.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане ані зобов'язання з виготовлення поліграфічної продукції, ані зобов'язання з повернення суми попередньої оплати. Доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 21500грн.

Пунктом 6.3 договору сторони встановили обов'язок виконавця сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення у разі затримки виготовлення та/або поставки товару.

На підставі вказаного пункту договору №19 від 21.07.2014р. за порушення строків виконання робіт позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 662грн.67коп. за період з 09.08.2014р. по 22.09.2014р.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено порушень вимог чинного законодавства. Тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути суми інфляційної складової в розмірі 9180грн.50коп. та 3% річних в розмірі 436грн.48коп. за період з 23.09.2014р. по 27.05.2015р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 01.07.2015р. у справі №910/14120/14 (3-357гс15) та від 16.09.2014р. у справі №921/266/13-г/7(3-90гс14).

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 9180грн.50коп. та 3% річних в розмірі 436грн.48коп. за період з 23.09.2014р. по 27.05.2015р.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» м. Дніпропетровськ про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 21500грн., пені в розмірі 662грн.67коп., суми інфляційної складової в розмірі 9180грн.50коп., 3% річних в розмірі 436грн.48коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 30696185, місцезнаходження: 49002, м. Дніпропетровськ, вул. Горького, буд.16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Українські мінеральні води» м. Київ (Ідентифікаційний код 22950707, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд.4) суму попередньої оплати в розмірі 21500грн., пеню в розмірі 662грн.67коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1274грн.14коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 14.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 20.07.2015р.

Суддя Р.Г. Новікова