Рішення

від 13.07.2015 по справі 906/695/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" липня 2015 р. Справа № 906/695/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Ревуцький С.Б.- дов. б/н від 28.08.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірпромтехніка";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречина"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Реал банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 15984,77 грн.

Позивачем подано позов про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Кречина" та ТОВ "Гірпромтехніка" (в межах суми 100,00 грн.) заборгованості в розмірі 15984,77 грн., з яких 12009,60 грн. основного боргу та коштів в сумі 3975,17 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.06.2015р.

Ухвалою господарського суду від 02.06.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Реал банк" в особі уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено розгляд справи до 23.06.2015р.

Ухвалою суду від 23.06.2015р. відкладено розгляд справи на 13.07.2015р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (а.с 178, 207).

Відповідач 1 - ТОВ "Гірпромтехніка" повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 201).

Згідно клопотання від 25.05.2015 р. відповідач 1 позов визнає, проти задоволення його судом не заперечує (а.с. 25).

Відповідач 2 - ТОВ Кречина" повноважного представника в судове засідання не направив. У відзиві, який надійшов до суду 09.07.2015 р. заявив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Відповідно до письмових відзивів проти позову заперечує у повному обсязі (а.с. 52-54, 66-68,160,183-185).

Третя особа - ПАТ "Реал банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання свого представника в судове не направив, про причини його неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно на належним чином (а.с. 202). У своєму письмовому відзиві заперечив проти позову (а.с. 139-142).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.2014р. між ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (позивач, покупець) та ТОВ "Кречина" (відповідач 2, продавець) було укладено договір поставки (а.с. 12).

За умовами п. 1.1. Договору, продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - обмежувач ходу GV90.

Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна за товар разом з ПДВ становить 33106,80грн.

Пунктом 5.1 Договору, сторони узгодили, що поставка здійснюється за 100% передплатою за товар покупцем, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок провдавця.

10.06.2014 р. згідно видаткової накладної №166 позивач отримав від ТОВ "Кречина" обмежувач ходу GV90 вартістю 33106,80грн. (а.с. 15).

Судом встановлено, що ТОВ "Кречина" двічі виставляв позивачу рахунки на оплату вартості обмежувача ходу GV90 з банківськими реквізитами ПАТ "УкрСсиббанк", а саме :

- 11.03.2014р. № 120 на суму 25728,00грн. (а.с. 57) ;

- 13.05.2014р. № 235 на суму 33106,80 грн. (а.с. 57 зворотна сторона).

Позивачем, згідно рахунку № 120 від 11.03.2014 р., 19.03.2014 р. проведено оплату в сумі 18009,60 грн. на розрахунковий рахунок відповідача 2, який відкритий у ПАТ "Реал Банк" (а.с. 15А).

Згідно рахунку № 235 від 13.05.2014 р., 19.05.2014р. позивач перерахував кошти в сумі 17000,00грн., 06.06.2014р. - 16553,00грн. на рахунок відповідача 2, який відкритий в АТ "УкрСсиббанк". Загальна сума перерахованих відповідачу 2 коштів становить 51562,60 грн.

Позивач вказує, що внаслідок помилки бухгалтерії, другому відповідачу були сплачені зайві кошти в сумі 18455,80 грн. (51562,60 грн. - 33106,80 грн.).

21.10.2014р. своїм листом за № 2603 позивач звернувся до другого відповідача з вимогою про повернення коштів в сумі 18455,80грн. (а.с.20).

28.10.2014 р. у відповідь на вищевказаний лист, ТОВ "Кречина" вказало, що незважаючи на те, що в рахунку № 120 від 11.03.2014 р. були вказані його нові банківські реквізити, кошти в сумі 18009,60 грн. покупцем були перераховані на рахунок у ПАТ "Реал Банк", який віднесено до категорії неплатоспроможних.

Повідомлено, що ТОВ " Кречина" включено до сьомої черги переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Реал Банк" та наголошено на тому, що 28.10.2014р. повернуто позивачу кошти згідно рахунку № 235 від 13.05.2014 р. в сумі 446,20 грн.

Зазначив, що в разі неотримання коштів від ПАТ "Реал Банк", буде намагатись погасити заборгованість з власних коштів до початку 2015 р. (а.с.21).

21.11.2014р. ТОВ "Кречина" перерахувало позивачу кошти в сумі 6000,00 грн. (а.с.19.).

Таким чином, залишок неповернутих коштів становить 12009,60 грн.

Згідно матеріалів справи, 17.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірпромтехніка" (поручитель, відповідач-1) та Товариством з обмеженю відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 1/3/14 з додатковою угодою до нього (а.с. 13, 204).

Пунктом 1.1. даного договору передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за виконання фінансових обов'язків ТОВ "Кречина" (боржник) та інших зобов'язань, що мають виникнути у боржника при виконанні ним зобов'язань за основним договором, передбаченим підпунктом 2.1 цього договору, а також по іншим договорам, або фактичним взаємовідносинам з боржником.

Під основним договором розуміють договір поставки від 17.03.2014р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується замовник) та боржником (в основному договорі іменується "виконавець")(п. 2.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники, проте відповіальність поручителя обмежується сумою у розмірі 100,00грн.

01.04.2015р. за вих № 2/15 позивачем направлено на адресу ТОВ "Гірпромтехніка" претензію з вимогою перерахувати суму заборгованості ТзОВ "Кречина" в сумі 12009,60грн. (а.с.22).

Враховуючи, що ТОВ "Кречина" не повернуло кошти в сумі 12009,60грн., позивач звернуся з позовом до суду про стягнення в солідарному порядку з ТОВ "Кречина" та ТОВ "Гірпромтехніка" (в межах суми 100,00грн.) на свою користь 12009,60грн., вважаючи вказані кошти помилково перерахованими.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено до стягнення 300,24грн. 3% річних та 3975,17 грн. інфляційних.

Другий відповідач, заперечуючи проти позову вказує про те, що вперше представник позивача звернувся до ТОВ "Кречина" 06.11.2013р. з метою придбання блокіратора зворотнього ходу. Згідно рахунку № 641 від 11.11.2013р. (а.с. 187) отримано від позивача кошти та передано товар.

Повідомляє, що 11.03.2014р. між сторонами в усному порядку було укладено договір, відповідно до якого ТОВ "Кречина" взяло на себе зобов'язання поставити позивачу обмежувач ходу GV90 у кількості 1 шт., вартістю 27728,00грн.

На виконання вказаної домовленості позивачу було сформовано та відправлено на оплату рахунок № 120 від 11.03.2014р. на суму 25728,00грн. із зазначенням реквізитів, необхідних для здійснення платежу та зауважено, що реквізити для оплати змінено (а.с.189).

19.03.2014р. позивач перерахував кошти в сумі 18009,60 грн. на рахунок, який відкритий у відповідача 2 у ПАТ "Реал Банк", тобто на інший ніж той, який було вказано у рахунку № 120 від 11.03.2014 р. (а.с.15а ).

17.03.2014р. між сторонами у письмовій формі було укладено договір поставки. На виконання вказаного договору у травні 2014р. , на прохання позивача, було виставлено новий рахунок № 235 від 13.05.2014р., по якому 19.05.2014р. від позивача отримано передплату в розмірі 17000,00грн. та 06.06.2014р. отримано кошти в сумі 16553,00грн., всього - 33553,00грн. (а.с. 16,17). Зазначає, що позивачем було перераховано коштів у більшому розмірі на 446,20грн., про що було повідомлено позивача.

28.10.2014р. позивачу повернуто кошти в сумі 446,20грн. та складено розрахунок коригування № 28 від 20.10.2014р. (а.с. 194).

Вказує, оскільки позивач кошти згідно рахунку № 120 від 11.03.2014р. перерахував на неактуальний рахунок відповідача, відкритий у ПАТ "Реал банк", в якому запроваджено тимчасову адміністрацію, у відповідача немає можливості забезпечити повернення помилково сплачених позивачем коштів.

Третя особа, відповідно до письмових заперечень, вважає, що другий відповідач отримав від позивача кошти в сумі 18455,80грн. без належної правової підстави, оскільки зазначений платіж не передбачений умовами договору поставки , укладеного між позивачем а другим відповідачем. Серед іншого вказує, що ТОВ "Кречина" внесено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Реал Банк" на суму 471939,03грн. та віднесено до сьомої черги кредиторів банку (а.с. 140-142).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарськй суд приходить до висновку про часткове задоволення позову враховуючи наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 2 виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

За умовами ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується предати у встановлений строк товар у власніть покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язани з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається факт поставки позивачу товару на суму 33106,80 грн. (а.с. 15) та факт перерахування ТОВ "Кречина" коштів на загальну суму 51562,60 грн. (а.с. 15-17).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконаням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що позивачем оплачено, а другим відповідачем поставлено товар на загальну суму 33106,80грн., що відповідає умовам п.2.1 Договору, суд приходить до висновку, що сторони належним чином виконали свої зобов'язання за договором поставки від 17.03.2014р.

Існування інших договірних зобов'язань між сторонами, на виконання яких могли бути перераховані кошти, матеріали справи не містять і сторони про це не заявляли.

За таких обставин, суд вважає, що кошти в сумі 18455,80 грн. (51562,60 грн. - 33106,80 грн.) ТОВ "Кречина" отримані без належної правової підстави.

Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Необхідно також зазначити, що зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки ТОВ "Кречина" не повернуло позивачу безпідставно отримані кошти в повному обсязі, вимога позивача про стягнення 12009,60 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача, що кошти в сумі 18455,80 грн. є помилково перерахованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з пунктом 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів

Відповідно до пункту 1.4 вищевказаної інструкції, неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - це особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Як вбачається з банківськи виписок, позивачем здійнювались платежі на користь ТОВ "Кречина" і в призначеннях платежу зазначалось, що оплата здійснюється саме на підставі, виписаних ТОВ "Кречина", рахунків. За таких обставин, ТОВ "Кречина" не можна вважати неналежним отримувачем, а перераховані кошти такими, що перераховані помилково.

Вимогу про стягнення 300,24 грн. 3% річних та 3674,93 грн. інфляційних суд вважає безпідставною, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за вес час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пунктом 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилась від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнаня його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Як встановлено судом, кошти, які просить стягнути позивач, за своєю правовою природою є коштами, які отримані другим відповідачем без достатньої правової підстави, тому нарахування 3% річних в сумі 300,24грн. та інфляційних в сумі 3674,93грн. на вказані кошти є безпідставним.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів, яка грунтується на договорі поруки від 17.03.2014р., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитом за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як встановлено судом, договір поруки укладався сторонами на виконання фінансових зобов'язань ТОВ "Кречина" та інших зобов'язань, що мають виникнути у боржника при виконанні ним зобов'язань за основним договором, а саме за договором поставки від 17.03.2014р.

Враховуючи, що правовідносини між позивачем та другим відповідачем щодо повернення коштів в сумі 12009,60 грн. є позадоговірними, тому підстави для стягнення вказаних коштів в солідарному порядку відсутні.

Щодо заперечень ТОВ "Кречина", суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2012 р. між ПАТ "Реал Банк" (третя особа) та ТОВ "Кречина" укладено договір № 614/108-1/БТ банківських рахунків суб'єкта господарювання (а.с. 161-168), який на день перерахування коштів позивачем, а саме 19.03.2014 р., не припинив свою дію і рахунки відкриті у відповідача у ПАТ "Реал Банк" були актуальними.

Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21.05.2014 р. відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Реал Банк" з 21.05.2014 р. (а.с. 143).

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

29.05.2014 р. ТОВ "Кречина" подало до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Реал Банк" заяву про визнання його кредиторських вимог на кошти, зокрема, у сумі 315145,46 грн., які знаходяться на рахунку № 2600830124441 в ПАТ "Реал Банк" (а.с. 147).

Згідно довідки про рух коштів по вказаному рахунку, сума 315145,46 грн. включає в себе, в тому числі, і кошти, які надійшли від ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр (а.с. 146).

Згідно пояснень ПАТ "Реал Банк" та відповідача 2 кредиторська вимога відповідача 2 внесена до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Реалбанк" та віднесена до сьомої черги кредиторів.

Таким чином, права ТОВ "Кречина", підлягають захисту, виходячи з норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" , Закону України "Про систему гарантування вкладів юридичних та фізичних осіб" тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в сумі 12009,60 грн.

В частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на другого відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречина" (61022, м.Харків, проспект Правди, буд.17, кв.21, ідентифікаційний код 34468095)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (11521, Житомирська область, Коростенський район, село Бехи, ідентифікаційний код 13568156)

- 12009,60 грн. безпідставно отриманих коштів;

- 1372,65 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.07.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3,4- відповідачам (рек. з повід.)

5- третій особі - ПАТ "Реал Банк" (61072, м.Харків, проспект Леніна,60) (рек. з повід.)