Рішення

від 17.07.2015 по справі 906/731/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" липня 2015 р. Справа № 906/731/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Воробйов Ю.М. - директор;

від відповідача: Бивалькевич В.П. - довіреність №1/14 від 14.07.2015;

Кратюк В,О. - власник (паспорт ВН від 12.04.2005)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного науково-технологічного підприємства "Надія-Алкон"

до Приватного підприємства "Справжня Імперія Вікон"

про стягнення 281213,30 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.07.15 до 17.07.15.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 281213,30грн., з яких: 279719,04грн. - основний борг, 279,72грн. - пеня, 1214,53грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

02.07.2015 до суду від ПАТ "Надія-Алкон" надійшла заява про зменшення позовних вимог від 30.06.2015 (а.с.48-49), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 107776,28грн. боргу. Також просить стягнути з відповідача 2155,52грн. судового збору та повернути 3468,75грн. надмірно сплаченого судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з врахуванням заяви від 30.06.2015.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це сума 107 776,28грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, проте письмового відзиву не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 між Приватним науково-технологічним підприємством "Надія-Алкон" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Справжня Імперія Вікон" (замовник/відповідач) укладено договір на поставку гранітних виробів №05/02-15 (а.с.8-9), за умовами якого постачальник за дорученням замовника зобов'язується виробити та відвантажити на умовах цього договору продукцію з природного каменю, далі - вироби, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити такі вироби.

Поставка та приймання виробів здійснюється на умовах "FСА - с. Довжик, Житомирський район, Житомирська область" (п.1.2 договору).

Ціна та кількість товару зазначається в специфікаціях та (або) накладних на відвантаження (п.2.1 договору).

Загальна вартість виробів складає 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору розрахунки сторін за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.3.2 договору в термін до 3-х банківських днів від дати розміщення замовлення замовник забезпечує постачальнику переказ на його розрахунковий рахунок грошових коштів в розмірі 50% від загальної вартості виробів, в якості авансового платежу за договором.

Оплата решти вартості виробів проводиться шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок постачальника після повідомлення постачальником про готовність виробів до відвантаження (п.3.4 договору).

На виконання умов договору позивач протягом лютого-березня 2015 року здійснив поставку відповідачу гранітних виробів за наступними видатковими накладними: накладна №5 від 17.02.2015 року на суму 36 831,00 грн., накладна №6 від 19.02.2015 року на суму 132 885,04 грн., накладна №13 від 20.03.2015 року на суму 120 834,00 грн., всього на суму 290 550,04 грн.

Проте відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті товару згідно договору поставки №05/02-15 від 05.02.2015 виконав частково, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 107 776,28грн.

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При прийнятті рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Також судом враховано положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 3468,75 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становить 107 776,28грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 2155,52 грн., тоді як сплачено 5624,27грн. (платіжне доручення №6473 від 15.05.2015).

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,77,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Справжня Імперія Вікон" (10031, м.Житомир, вул. Крошенська, 38, кв.90, код ЄДРПОУ 37604944)

- на користь Приватного науково-технологічного підприємства "Надія-Алкон" (10004, Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 22-а, код ЄДРПОУ 20419876) - 107 776,28грн. боргу та 2155,52грн. сплаченого судового збору.

3. Повернути Приватному науково-технологічному підприємству "Надія-Алкон" (10004, Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 22-а, код ЄДРПОУ 20419876)

- з Державного бюджету України - 3468,75грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20 липня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу