Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/9407/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/9407/15

За позовомПриватного підприємства «Ріо-Логістик»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нетворк Оф Інтернешнл Логістик»

простягнення 22 846,30 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Ріо-Логістик» (надалі – «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетворк Оф Інтернешнл Логістик» (надалі – «Товариство») про стягнення 22 846,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №12/02-5эп від 01/10.2014 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 677,81 грн., 3% річних у розмірі 108,49 грн. та інфляційних у розмірі 1 060,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.05.2015 р.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 06.05.2015 р. та 25.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.05.2015 р. та 15.06.2015 р. відповідно.

Судове засідання, призначене на 15.06.2015 р., не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи призначено на 13.07.2015 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-Б, к. 715, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20491086 від 27.04.2015 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Товариством та Підприємством було укладено договір транспортного експедирування №12/02-5эп (надалі – «Договір»), за змістом п. 1.1 якого кожна із сторін зобов'язується здійснювати організацію доставки вантажів автомобілями на підставі транспортних заявок іншої сторони, фрахтуючи для цих цілей автотранспорт третьої особи – перевізника та діє за його дорученням. Сторона, яка надає транспортну заявку іншій стороні, діє за дорученням та в інтересах четвертої особи – замовника. Сторона, що надає транспортну заявку, яка є невід'ємною частиною цього договору, іменується «експедитор-1», а сторона, що виконує транспортну заявку, іменується «експедитор-2». Кожна із сторін може виступати як в якості експедитора-1, так і в якості експедитора-2. При наданні послуг за даним договором, експедитор-1 є довірителем, а експедитор-2 – повіреним.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ціни (суми фрахту) за даним договором договірні та по кожному рейсу обумовлюються в заявці на перевезення.

Згідно з п. 6.4 Договору строк оплати за виконані послуги – протягом 3 днів після відвантаження, якщо інше не обумовлено договором.

23.06.2014 р. між сторонами було укладено заявку №117, предметом якої є надання відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом Туреччина – Україна.

Вказаною заявкою було передбачено оплату наданих послуг – 46 325,26 грн., які мали бути сплачені на користь позивача протягом 7-10 днів після отримання оригіналів документів.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з перевезення на суму 46 325,26 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №480770 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РЛ-0000670 від 11.07.2014 р.

Листом №1 від 22.12.2014 р. позивач направив на адресу відповідача оригінали документів, передбачених п. 6.2 Договору.

Відповідач частково оплатив надані послуг на суму 26 325,26 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №40 від 10.09.2014 р. та №49 від 02.02.2015 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №480770 та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №РЛ-0000670 від 11.07.2014 р.) вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 46 325,26 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.4 Договору та заявки №117 від 23.06.2014 р. грошове зобов'язання відповідача по сплаті вартості наданих послуг повинно було бути виконане протягом 7-10 днів після отримання оригіналів документів.

Листом №1 від 22.12.2014 р. позивач направив на адресу відповідача оригінали документів, передбачених п. 6.2 Договору.

Відповідач частково оплатив надані послуг на суму 26 325,26 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №40 від 10.09.2014 р. та №49 від 02.02.2015 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 20 000,00 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 20 000,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 677,81 грн., 3% річних у розмірі 108,49 грн. та інфляційних у розмірі 1 060,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.01.2015 р. по 01.04.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.7 Договору при порушенні експедитором-1 порядку та строків оплати за даним договором він зобов'язаний виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (в т.ч. за кожний день прострочення після 6 місяців, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, або зі сплавом іншого строку, що обмежує нарахування пені, встановленого законодавством країни експедитора-1).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 677,81 грн., 3% річних у розмірі 108,49 грн. та інфляційні у розмірі 1 060,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення Товариства з на користь Підприємства заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., пені у розмірі 1 677,81 грн., 3% річних у розмірі 108,49 грн. та інфляційних у розмірі 1 060,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Ріо-Логістик» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нетворк Оф Інтернешнл Логістик» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5-Б, к. 715; ідентифікаційний код 21473174) на користь Приватного підприємства «Ріо-Логістик» (77300, Івано-франсківська обл., м. Калуш, вул. Курбаса, 36; ідентифікаційний код 36609370) заборгованість у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 108 (сто вісім) грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 1 060 (одна тисяча шістдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.07.2015 р.

Суддя                                                                                                               В.П. Босий