Ухвала

від 15.07.2015 по справі 910/13696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

15.07.2015Справа № 910/13696/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бонззі» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» простягнення 33770,58 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Бахмет С.М. - керівник; від відповідача Перетятько В.Є. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонззі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» заборгованості за договором поставки № NF460002135251 від 15.07.2012 у розмірі 33770,58 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за переданий позивачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 12576,00 грн. Крім основного боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 7239,64 грн. пені, 9109,80 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1018,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №910/13696/15 та призначено розгляд справи на 25.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів та поданими відповідачем клопотаннями про відкладення розгляду справи та про припинення провадження у справі, розгляд справи відкладено на 15.07.2015.

В судовому засіданні 15.07.2015 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2015 підтримав клопотання про припинення провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказав, що наполягає на вирішенні відповідного спору саме третейським судом, оскільки сторони дійшли згоди про вирішення між ними спорів в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі "Київська універсальна біржа", що відображено в договорі поставки № NF460002135251 від 15.07.2012, а відтак, за переконанням відповідача, наявні підстави для припинення провадження у справі за п. 5.ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № NF460002135251 від 15.07.2012, згідно п. 10.2 якого сторони домовляються про те, що всі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з договору чи у зв'язку з ним, підлягають розгляду і вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Товарній біржі "Київська універсальна біржа", за адресою: м. Київ, Залізничне шосе, 57, рішення якого є остаточними і обов'язковими для обох сторін.

Частина 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 1 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За ст. 4 Закону України "Про третейські суди" третейський суд утворюється та діє на принципах: 1) законності; 2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; 3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; 4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) обов'язковості для сторін рішень третейського суду; 6) добровільності утворення третейського суду; 7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; 8) арбітрування; 9) самоврядування третейських суддів; 10) всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів; 11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" встановлюються вимоги до виду і форми третейської угоди. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Третейська угода є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду, а в деяких випадках - і підставою для створення та діяльності такого суду. Таким чином, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом, є первинною та обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду, а відтак - і третейського рішення.

Стаття 5 Закону України "Про третейські суди" встановлює, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Стаття 6 Закону "Про третейські суди" встановлює, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», з метою забезпечення однакового і правильного застосування судами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Так, господарський суд, до якого подано позов з питання, що є предметом третейської угоди, припиняє провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і судом не буде визнано, що третейська угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача, в якому він просить суд припинити провадження у справі, оскільки між сторонами наявна третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення третейського суду, а саме, до Постійно діючого Третейського суду при Товарній біржі "Київська універсальна біржа.

Судом встановлено, що сторонами у справі була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного в пункті 10.2. договору поставки про передачу спорів за даним договором на вирішення Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Київська універсальна біржа", та така форма третейського застереження відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" і є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору поставки № NF460002135251 від 15.07.2012.

Доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди до матеріалів справи не надано.

Пунктом 3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Норми Цивільного кодексу України визначають що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 Цивільного кодексу України ); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 Цивільного кодексу України ), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України ).

За правилами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уклавши договір поставки № NF460002135251 від 15.07.2012, позивач фактично погодився з передбаченими в них порядком вирішення спорів (п.п. 10.1., 10.2. цього договору).

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Передбачене в п. 10.2. вищеназваного договору поставки третейське застереження відповідає вимогам діючого законодавства і обставинам, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними, під час розгляду справи №910/13696/15 судом встановлено не було.

Зважаючи на обставини укладання сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду до порушення провадження в даній справі, враховуючи посилання відповідача на угоду про передачу спору на вирішення третейського суду та про наполягання відповідача про вирішення спору саме третейським судом, з урахуванням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, клопотання відповідача про припинення провадження у справі є обґрунтованим.

Вищевказана позиція суду підтверджується також в постановах Вищого господарського суду України у справі №910/8220/14 від 10.12.2014 та у справі №910/28560/14-г від 29.04.2015.

Враховуючи ту обставину, що провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з тим, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду до порушення провадження у даній справі, поверненню з Державного бюджету України підлягає сплачений позивачем згідно платіжного доручення №34 від 10.03.2015 судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/13696/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонззі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмережа» про стягнення 33770,58 грн. припинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонззі» (51931, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, пр. Аношкіна, 61, ідентифікаційний код 37906549) 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №34 від 10.03.2015.

3. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Ю.М.Смирнова