Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/9380/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/9380/15

За позовомКомунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ольга і К» простягнення 11 207,30 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Денисюк В.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга і К» (надалі - «Товариство») про стягнення 20 156,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав комунальні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 14 976,70 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 853,83 грн. та 3% річних у розмірі 1 325,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.05.2015 р.

06.05.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на часткове погашення ним суми основної заборгованості, а також вказував на завищення вартості наданих послуг.

В судовому засіданні 06.05.2015 р. судом оголошувалась перерва на 25.05.2015 р.

25.05.2015 р. представником позивача до господарського суду міста Києва подана заява про зменшення позовних вимог, яка залишається судом без розгляду у зв'язку з її подальшим відкликанням позивачем.

В судовому засіданні 25.05.2015 р. судом оголошувалась перерва на 15.06.2015 р.

15.06.2015 р. представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 138,62 грн., інфляційні у розмірі 2 751,18 грн. та 3% річних у розмірі 1 317,50 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Судове засідання, призначене до розгляду на 13.07.2015 р., не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи призначено на 13.07.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (після зміни найменування - Підприємство) (виконавець) та Товариством (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №3-005 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно з п. 2.1 Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показаннями згідно з п. 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання.

Розділом 3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше __ числа місяця, що настає за розрахунковим.

У період з 29.09.2010 р. по 31.04.2014 р. позивачем надавалися, а відповідачем приймалися та частково оплачувались комунальні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, табуляграмами та поясненнями представників сторін.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 7 138,62 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач частково розраховувався за надані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Таким чином, позивач вказує, що заборгованість відповідача за надані послуги становить 7 138,62 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

В той же час, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2010 р. по 01.05.2015 р., підписаний сторонами без зауважень, відповідно до якого заборгованість Товариства перед Підприємством станом на 01.05.2015 р. становить 7 100,64 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за Договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

При цьому, із матеріалів справи (банківських виписок з рахунку позивача та платіжних доручень, наданих позивачем) вбачається, що спірна сума заборгованості Товариства виникла у період з 24.01.2011 р. по 09.02.2012 р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 100,64 грн. за надані послуги.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг у період з січня 2011 року по лютий 2012 року настав у березні 2012 року, а тому з саме з цього часу розпочався перебіг позовної давності за спірним зобов'язанням, а в березні 2015 року строк позовної давності сплив.

Позовна заява №1380/юр від 06.04.2015 р. подана суду 14.04.2015 р., тобто після спливу позовної давності.

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Твердження позивача про переривання строку позовної давності шляхом проведення відповідачем часткової оплати наданих послуг судом не приймаються до уваги, оскільки всі надані сторонами банківські виписки та платіжні доручення не містять в призначенні платежу посилання на оплату послуг за Договором саме в такий період.

Відтак суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу за надані на виконання умов Договору послуги у період з січня 2011 року по лютий 2012 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

21.05.2015 р. представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності (звернення №2 від 21.05.2015 р.).

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то за таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 3 853,83 грн. та 3% річних у розмірі 1 325,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 29.10.2010 р. по 26.01.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині основної заборгованості (сплив строку позовної давності).

За перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 557,51 грн. та 2 117,28 грн. відповідно. В іншій частині 3% річних та інфляційні нараховані позивачем безпідставно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства інфляційних у розмірі 2 117,28 грн. та 3% річних у розмірі 557,51 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 7 138,62 грн., 3% річних у розмірі 759,99 грн. та інфляційні у розмірі 633,90 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольга і К» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 11; ідентифікаційний код 30115788) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) інфляційні у розмірі 2 117 (дві тисячі сто сімнадцять) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2015 р.

Суддя В.П. Босий