Рішення

від 15.07.2015 по справі 912/2195/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 рокуСправа № 912/2195/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Натан-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс"

про стягнення 830630,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача - Моторна В.С., довіреність від 14.07.2015 б/н,

Міщенко П.В., керівник, наказ від 30.06.2015 № 8,

від відповідача - участі не брали.

Приватне акціонерне товариство "Натан-Інвест" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс" заборгованості у розмірі 830630,75 грн, з яких: 468415,02 грн основний борг, 336852,14 грн втрат від інфляції, 25363,59 грн 3 % річних.

Ухвалою від 17.06.2015 року господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 15.07.2015.

Керівник позивача та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не заперечив, відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не подав, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 20.06.2015 поштового відправлення за № 2502201981070, та мав достатньо часу для подання до суду власної позиції щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь у судовому засіданні, відтак, як то визначено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Натан-Інвест" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс" (Покупець) укладено договір поставки від 14.05.2013 № 140513 (надалі за текстом - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві металопродукцію, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору загальна кількість продукції визначається на підставі додаткових угод (специфікацій) до Договору.

Розділом 3 Договору сторони узгодили, що постачання продукції здійснюється на підставі додаткових угод (специфікацій) до Договору, які мають бути підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками сторін. Постачання продукції здійснюється на умовах DDP (у редакції "Інкомермс" 2010 р.) м. Малин Житомирської області, на склад, вказаний Покупцем у специфікаціях.

За пунктом 4.1 Договору продукція, що поставляється за Договором, оплачується за ціною згідно з додатковими угодами (специфікаціями).

У відповідності до пункту 5.3 Договору сторони визначили, що строк платежу - не пізніше 45-ти календарних днів з дати фактичної поставки кожної партії продукції.

20.06.2013 до Договору було укладено додаткову угоду № 1, якою затверджена специфікація № 1, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до вказаної специфікації загальна вартість продукції складає 466941,41 грн, кількість - 65,881 тонн, строк поставки червень 2013 року. Поставка продукції здійснюється автотранспортом на умовах DDP Малин, Житомирської області, на склад ПАТ "Рейл".

За Договором позивачем було поставлено товар на загальну суму 468415,02 грн, а відповідач прийняв цей товар, що видатковими накладними:

- від 21.06.2013 № РН 0000005 на суму 283252,03 грн;

- від 26.06.2013 № РН 0000006 на суму 183689,38 грн;

- від 05.09.2013 № РН 0000010 на суму 1473,61 грн (додаткова поставка в межах 5%, передбачених п. 6.3 Договору);

Товар прийнято відповідачем без зауважень та заперечень.

Відтак, з урахуванням змісту пункту 5.3 Договору, останнім днем для оплати по кожній партії продукції є:

- 05.08.2013 на суму 283252,03 грн;

- 13.08.2013 на суму 183689,38 грн;

- 21.10.2013 на суму 1473,61 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 25.03.2015 про погашення боргу у сумі 468415,02 грн, а також 3% річних у сумі 22861,10 грн та інфляційних збитків у сумі 169107,17 грн з наданням відповідного розрахунку даних сум.

Відповідь на дану претензію в матеріалах справи відсутня.

Так як відповідач у передбачені Договором строки не розрахувався за отриману продукцію, позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір, господарський суд виходить з наступного.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленої позивачем продукції за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої продукції не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 468415,02 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, невиконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленої йому продукції, допустив порушення зобов'язання, при цьому доводи, викладені у позовній заяві не спростував, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 468415,02 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині позовних вимог про стягнення 336852,14 грн втрат від інфляції та 3% річних в розмірі 25363,59 грн господарським судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 19-24) розмір інфляційних втрат:

1) із суми боргу 283252,03 грн за видатковою накладною від 21.06.2013 № РН0000005 за період з 06.08.2013 по 28.05.2015 складає 203690,89 грн;

2) із суми боргу 183689,38 грн за видатковою накладною від 26.06.2013 № РН 0000006 за період з 11.08.2013 по 28.05.2015 складає 132093,86 грн;

3) із суми боргу 1473,61 грн за видатковою накладною від 05.09.2013 № РН 0000010 за період з 22.10.2013 по 28.05.2015 складає 1067,39 грн.

Загальна сума інфляційних збитків із загальної суми боргу становить 336852,14 грн.

Позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

При цьому, господарський суд не може погодитись із визначеним позивачем періодом розрахунку інфляційних збитків із суми боргу 183689,38 грн згідно видаткової накладної від 26.06.2013 № РН0000006, виходячи з наступного.

Так, за змістом пункту 5.3 Договору строк платежу за отриману продукцію - не пізніше 45-ти календарних днів з дати фактичної поставки кожної партії Продукції.

Враховуючи, що партія продукції за вказаною видатковою накладною отримана Покупцем 26.06.2013, кінцевий термін оплати такої продукції є 10.08.2013.

Поряд з тим, 10.08.2013 був вихідним днем (субота), відтак, згідно частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, кінцевим терміном оплати Покупцем отриманої партії продукції згідно видаткової накладної від 26.06.2013 № РН0000006 є 12.08.2013.

Однак, некоректне визначення позивачем дати початку нарахування інфляційних збитків із суми боргу 183689,38 грн не вплинуло на кінцеву загальну суму інфляційних збитків з огляду на методику їх розрахунку.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 25363,59 грн 3% річних за аналогічні періоди заборгованості згідно кожної видаткової накладної:

- із суми боргу в розмірі 283252,03 грн позивачем нараховано 15388,73 грн 3 % річних за період з 06.08.2013 по 28.05.2015;

- із суми боргу в розмірі 183689,38 грн позивачем нараховано 9904,13 грн 3% річних за період з 11.08.2013 по 28.05.2015;

- із суми боргу в розмірі 1473,61 грн позивачем нараховано 70,73 грн 3% річних за період з 22.10.2013 по 28.05.2015.

Визначення позивачем періоду заборгованості згідно видаткової накладної від 26.06.2013 № РН0000006 на суму 183689,38 грн з 11.08.2013 по 28.05.2015 є помилковим з вказаних судом вище підстав, відтак, сума 3% річних із даної суми боргу за розрахунком суду складає 9873,93 грн.

Загальна сума 3% річних за розрахунком суду складає 25333,39 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 25363,59 грн підлягають частковому задоволенню на суму 25333,39 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 30,20 грн слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16610,95 грн покладаються на відповідача, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Плюс" (26400, Кіровоградська область, Ульяновский район, м. Ульяновка, вул. Промислова, буд. 38, оф.1; ідентифікаційний код 35752888) на користь приватного акціонерного товариства "Натан-Інвест" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 4; ідентифікаційний код 33103398) - 830600,55 грн заборгованості, з яких: 468415,02 грн основного боргу, 25333,39 грн 3% річних та 336852,14 грн інфляційних втрат, а також 16610,95 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 30,20 грн 3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 20.07.2015.

Суддя В.М. Балик