Рішення

від 15.07.2015 по справі 914/2123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015 р. Справа№ 914/2123/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛК-Групп Україна», м.Новий Розділ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Перевізна Компанія», м.Санкт-Петербург Російська Федерація

про стягнення 2717689,00 рублів

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Данилко Р.Б. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛК-Групп Україна», м.Новий Розділ Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Перевізна Компанія», м.Санкт-Петербург Російська Федерація про стягнення 2717689,00 рублів, що станом на 30.06.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України становило 1041961,96грн.

Ухвалою суду від 03.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.07.2015р.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 15.07.2015р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№29053/15 від 14.07.2015р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що всупереч умовам договору, підписаного сторонами в вересні 2013 року, відповідачем - ТзОВ «Універсальна Перевізна Компанія» не оплачено послуги, надані на його виконання позивачем протягом січня 2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ТзОВ «БТЛК-Групп Україна» в розмірі 2717689,00 рублів, що й зумовило звернення до суду із позовною заявою про її стягнення. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 15.07.2015р. не забезпечив, проте, ТзОВ «Універсальна Перевізна Компанія» подано заяву (вх.№28937/15 від 13.07.2015р.), в якій позовні вимоги визнано в повному розмірі на суму 2717689,00 рублів основного боргу, не заперечено проти покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору, а також заявлено клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника. Вказане клопотання прийнято судом.

Інших заяв чи клопотань до початку судового засідання сторонами не подано.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТЛК-Групп Україна» (позивач по справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна Перевізна компанія» (Общество с ограниченной ответственностью «Универсальная Перевозочная Компания; відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір про надання послуг з подання рухомого складу №648-13-ВУ/Р від 19.09.2013р., за яким виконавець за заявками замовника (далі по тексту - заявка) зобов'язався надати замовнику послуги з подання власних та/чи орендованих вагонів (далі по тексту - рухомий склад, РС, вагони) для перевезення вантажів, вказаних в заявці замовника (далі по тексту - вантаж замовника), а замовник - оплачувати послуги виконавця. Вагони, що надаються виконавцем замовнику, повинні відповідати вимогам технічної справності, комерційної придатності, подаватися очищеними від залишків вантажів та упакувальних матеріалів. Заявка подається замовником виконавцю по формі, встановленій додатком №1 до цього договору (п.1.1).

Відповідно до п.1.4 договору, послуги виконавця сторони вважають наданими належним чином із дати підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

На виконання умов договору, позивачем в січні 2015 року надано відповідачу послуг на загальну суму 2717689,00 рублів, що підтверджується підписаним 10.04.2015р. представниками сторін та скріпленим їх печатками актом №84 виконаних робіт по договору №648-13-ВУ/Р від 19.09.2013р. та додатком до нього.

За умовами договору, замовник зобов'язаний прийняти послуги, надані виконавцем за даним договором, та оплатити їх у відповідності до умов вказаного договору (п.2.3.1). Всі розрахунки за даним договором проводяться в рублях, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок отримувача (виконавця, замовника) (п.3.2).

У відповідності до п.3.3 договору, оплата наданих послуг виконавця проводиться замовником щоквартально на основі виставленого виконавцем рахунку не пізніше 10-го числа місця, що слідує за останнім місяцем звітного кварталу. Підставою для виставлення рахунка виконавцем є підписаний сторонами акт здачі-прийняття наданих послуг та рахунок-фактура, виставлений на надані послуги. Оплата наданих послуг в 2015 році проводиться в наступному порядку: за 1 квартал (січень-березень) - не пізніше 10 квітня 2015 року; за 2 квартал (квітень-червень) - не пізніше 10 липня 2015 року; за 3 квартал (липень-вересень) - не пізніше 10 жовтня 2015 року; за 4 квартал (жовтень-грудень) - не пізніше 10 січня 2016 року.

Так, позивачем виставлено рахунок на оплату №084 від 10.05.2015р. на суму 2717689,00 рублів за послуги з подання вагонів для перевезення вантажів у січні 2015 року.

Згідно з п.3.5 договору, моментом, коли зобов'язання сторони-платника по оплаті вважається виконаним, є момент списання грошових коштів у повному обсязі із розрахункового рахунка сторони-платника (виконавця, замовника). Водночас, як вбачається з матеріалів справи вказаний рахунок, всупереч умовам договору, відповідачем не оплачений.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ «БТЛК-Групп Україна» до суду із позовною заявою про стягнення з ТзОВ «Універсальна Перевізна Компанія», 2717689,00 рублів, що станом на 30.06.2015р. згідно офіційного курсу Національного банку України становило 1041961,96грн.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Так, у п.8.1 договору сторонами визначено, що всі спори та розбіжності, що можуть виникнути з договору чи у зв'язку з ним, сторони будуть вирішувати шляхом переговорів. У випадку, якщо сторони за наявними спорами та розбіжностями не досягнуть домовленості шляхом переговорів, то спори та розбіжності будуть вирішуватись в господарському суді Львівської області.

Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. У відповідності до ч.1 ст.43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість та підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Так, ст.12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні. Як правило, в договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим статтею 5 вказаного Закону, і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами. У разі відсутності волевиявлення сторін договору щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ч.1 ст.44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, за договором про надання послуг є виконавець.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У клопотанні (вх.№28937/15 від 13.07.2015р.) відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна Перевізна Компанія» визнає позов ТзОВ «БТЛК-Групп Україна» повністю, вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, та просить стягнути з відповідача на користь позивача 2717689,00 рублів основного боргу та судові витрати в розмірі 20839,25грн.

Згідно з ч.5 ст.22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, підписане повноважним представником - генеральним директором Миряновим Р.В., чий підпис засвідчено печаткою товариства, суд приймає визнання позову ТзОВ «Універсальна Перевізна Компанія».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2717689,00 рублів обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.4 ч.1 ст.54 ГПК України, у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно з ч.3 ст.54 ГПК України, ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Із відмітки на першому аркуші позовної заяви вбачається, що до суду її подано представником ТзОВ «БТЛК-Групп Україна» 02.07.2015р. Пленумом Вищого господарського суду у п.3.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що при визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами. Згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 02.07.2015р., 1 російський рубль еквівалентний 0,37866грн.

Виходячи із офіційного курсу гривні до іноземної валюти - російського рубля, встановленого Національним банком України станом на 02.07.2015р. - день подання ТзОВ «БТЛК-Групп Україна» позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягають 2717689,00 рублів, що станом на 02.07.2015р. за офіційним курсом Національного банку України становило 1029080,12грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено розмір судового збору на дату його сплати - 30.06.2015р. в сумі 20839,25грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна Перевізна Компанія» (Общество с ограниченой ответственностью «Универсальная Перевозочная Компания»; Российская Федерация, г.Санкт-Петербург, ул.Внуковская, д.2; основной государственный регистрационный номер: 1089847280236; ИНН: 7810523386; КПП: 781001001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТЛК-Групп Україна» (Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Ходорівська, буд.4; код ЄДРПОУ 38246511) 2717689,00 рублів, що станом на 02.07.2015р. за офіційним курсом Національного банку України становило 1029080,12грн., та 20839,25грн. судового збору.

3. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 20.07.2015р.

Суддя Щигельська О.І.