Рішення

від 14.07.2015 по справі 920/855/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2015 Справа № 920/855/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИОРА", м. Суми;

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМБУД КАПІТАЛ",

м. Суми;

про стягнення 265 461 грн. 14 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Петрищев О.О. (довіреність № 1 від 21.01.2015);

від відповідача: не прибув;

при секретарі судового засідання Середі І.Г.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 265 461 грн. 14 коп. заборгованості, з яких: 231 334 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 3107/1 від 31.07.2014; 32 502 грн. 00 коп. пені; 1 625 грн. 14 коп. 3 % річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач в дане судове засідання не прибув, письмового відзиву на позовну заяву не подав, правом подати заперечення проти вимог позивача або докази сплати суми заборгованості відповідач не скористався, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 31.07.2014 був укладений договір купівлі-продажу № 3107/1, за умовами п. 1.1 якого, позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) дизельне пальне, бензин А80, бензин А76, бензин А92, а покупець прийняти товар і сплатити його. Найменування товару, його кількість та ціна зазначаються у заявці.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони домовились, що ціна товару зазначається в рахунках та у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3 Договору). Постачання товару здійснюється за ціною, що зазначена в рахунку продавця (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що факт отримання покупцем рахунку продавця товару (партії товару) розуміється як підтвердження подання заявки покупцем.

Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору від 31.07.14 № 3107/1 03.02.2015 ТОВ «ПРИОРА» на адресу ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» поставлено дизельне паливо ДТ-3-К4. сорт F в кількості 5028 л. за ціною ПО 616 грн. в тому числі 18 436 грн. ПДВ, доказом чого є видаткова накладна № РН-0000007 від 03.02.15, підписана представником ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» за довіреністю № 66 від 03.02.15 Дейнекою В.І.

Транспортування зазначеного вище товару підтверджується ТТН № 000007 від 03.02.2015.

Позивач зазначає, що на суму поставленого товару ним виставлено рахунок № СФ-0000013 від 03.02.2015.

Відповідно до п. 3.2 договору плата за поставлений товар здійснюється у продовж тридцяти календарних днів від фактичної дати постачання.

Свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар покупець не виконав.

Станом на 06.06.15 заборгованість ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» за отриманий у лютому 2015 року товар (видаткова накладна№ РН-0000007 від 03.02.15) склала 110 616 грн.

Також ТОВ «ПРИОРА» на адресу ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» було поставлено дизельне паливо марки F вид І в кількості 5028 л. за ціною 138 270 грн. в тому числі 23 045 грн. ПДВ, доказом чого є видаткова накладна № РН-0000020 від 28.02.15, підписана представником ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» за довіреністю № 12 від 28.02.15 Дейнекою В.І.

Транспортування зазначеного вище товару підтверджується ТТН № 0000020 від 28.02.2015.

Позивач зазначає, що на суму поставленого товару ТОВ «ПРИОРА» виставлено рахунок № СФ-0000022 від 28.02.2015.

Свого обов'язку щодо оплати за поставлений товар покупець також не виконав.

Станом на 06.06.15 заборгованість ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» за отриманий у лютому 2015 товар (видаткова накладна № РН-0000020 від 28.02.15) склала 138 270 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами складено та належним чином оформлено Акт звірки розрахунків по договору за період з 01.01.15 - по 25.05.15, згідно якого за ТОВ «СУМБУД КАПІТАЛ» рахується заборгованість в розмірі 231 334 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні маги обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704 (далі Положення № 168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення № 168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам. встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Зазначені вище видаткові накладні та довіреності на отримання товару в силу Закону № 996- ХIV та Положення № 168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Відповідно до ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач отримав товар, проте свої зобов'язання за договором не виконав, через що позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий та неоплачений товар станом на дату подання позову складає 231 334 грн. 00 коп.

Відповідачем не подано аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 231 334 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 610 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати, або оплати не в повному об'ємі, покупцем на розрахункові рахунки продавця суми, згідно п. 3 цьоого договору, покупець повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості фактично отриманого, але неоплаченного товару за кожен прострочений день, що не звільняє покупця від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Тому, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 32 502 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку приписи ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 32 502 грн. 00 коп. пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаному договору позивач просить стягнути з відповідача 1 625 грн. 14 коп. 3% річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 5 309 грн. 22 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526-527, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМБУД КАПІТАЛ" (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, 2-Б, офіс 104, код 35742691) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИОРА" (40007, м. Суми, вул.. М. Вовчок, б. 1, код 37186808) 231 334 грн. 00 коп. основного боргу, 32 502 грн. 00 коп. пені, 1 625 грн. 14 коп. 3% річних, 5 309 грн. 22 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.2015

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА