Рішення

від 14.07.2015 по справі 923/935/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р. Справа № 923/935/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., при секретарі Дудар І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Великолепетиського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Самійлівської сільської ради, с. Самійлівка Верхньорогачицького району Херсонської області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Чистопілля Верхньорогачицького району Херсонської області

про визнання недійсним на майбутнє договору оренди, додаткових угод та зобов'язання повернути майно

за участю прокурора відділу - Петренко Л.В., посвідчення № 030355 від 17.11.2014 р.

та представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

Великолепетиський міжрайонний прокурор Херсонської області в інтересах держави в особі Самійлівської сільської ради (позивач) звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 16.01.2013р. та додаткових угод.

Крім того, прокурор просить зобов'язати відповідача повернути позивачу кімнату загальною площею 15 кв.м. та вартістю 7700 грн., яка знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі по АДРЕСА_1, шляхом підписання акту здачі-приймання.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить визнати недійсним на майбутнє договір на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що він укладений з порушенням вимог діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Позивач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в засідання суду не прибув з невідомих причин.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду лист, в якому просить розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, суд -

в с т а н о в и в:

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 від 11.05.2004 р. в комунальній власності територіальної громади с. Самійлівка перебуває адміністративна будівля, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що 16.01.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Самійлівською сільською радою укладено договір оренди будинку, споруди (далі договір), за умовами якого (п.1.1) позивач передає, а відповідач бере в тимчасове користування кімнату на другому поверсі адміністративної будівлі.

Відповідно до п.1.3. договору, загальна площа об'єкту оренди 15 кв.м.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що вартість об'єкта, що орендується становить 59000 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що розмірі орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 75,00 грн. щомісяця, з розрахунку 5,00 за 1 кв.м.

В подальшому, 17.06.2013 р. між Самійлівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди будинку, споруди від 16.01.2013р., відповідно до п. 1.4. якої вартість об'єкта, що передається в оренду, складає 7700 грн.

Відповідно до п.4.1 додаткової угоди, термін оренди складає 5 років з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом здачі-приймання.

Пунктом 5.1. вказаної угоди передбачено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 115,50 грн. щомісяця, з розрахунку 7,70 грн. за 1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, Самійлівською сільською радою 19.08.2014 р. прийнято рішення № 281 "Про затвердження додаткової угоди до договору оренди ОСОБА_1 ".

Пунктом 1 вказаного рішення надано згоду приватному підприємцю ОСОБА_1 на подовження оренди кімнати в адміністративному приміщенні площею 15 кв.м.

Згідно "Угоди оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості)" від 19.08.2014р., яка затверджена вищевказаним рішенням сільської ради, приватному підприємцю ОСОБА_1 Самійлівською сільською радою надано у тимчасове користування кімнату на другому поверсі адміністративної будівлі, яка знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 15 кв.м. та вартістю 7700 грн. для здійснення підприємницької діяльності, а саме торгівлі господарськими товарами.

Пунктом 5.1. вказаної угоди передбачено, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 115,50 грн. щомісяця, з розрахунку 7,70 грн. за 1 кв.м.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі від 19.08.2014 р., з якого вбачається, що Самійлівська сільська рада фактично передала, а приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв у користування частини приміщення адміністративної будівлі Самійлівської сільської ради, кімнати на другому поверсі, площею 15 кв.м.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 2 ст. 180 ГК України передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено вичерпний перелік істотних умов договору оренди комунального майна.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України, передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (на що посилається позивач в обґрунтування своїх вимог).

Відповідно до п. 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частина 2 статті 284 ГК України передбачає, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Пунктом 1 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 р. (далі Методика) передбачено, що відповідно до цієї Методики проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуального визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду.

Пунктом 2 Методики встановлено, що оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Згідно з п. 19 Методики у разі оренди нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.

Відповідно до пункту 3 Методики поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна", майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Вищезазначене свідчить, що вказаний правочин між орендодавцем та орендарем суперечить вимогам законодавства України та інтересам держави та суспільства, в тому числі ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Аналогічні положення закріплено ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України.

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати, який є додатком до додаткової угоди № 1 від 17.06.2013р. та угоди № 1 від 19.08.2014 р. до договору оренди від 16.01.2013 р., розмір орендної ставки за оренду вказаного приміщення встановлено у розмірі 18% від балансової вартості адміністративної будівлі.

Судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 19.08.20104 р., Самійлівська сільська рада передала, а приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв у користування частини приміщення адміністративної будівлі Самійлівської сільської ради, кімнати на другому поверсі, площею 15 кв.м.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішення законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним на майбутнє.

Матеріалами справи доведено те, що незалежна оцінка перед укладання договору та на теперішній час не проводилась.

Враховуючи те, що сторони досягли згоди про те, що розмір орендної ставки за оренду приміщення встановлено у розмірі 18% від балансової вартості адміністративної будівлі, то вищевказане є підставою для визнання договору оренди будинку, споруди від 16.01.2013 р., додаткової угоди №1 від 17.06.2013 р. до договору оренди будинку, споруди від 16.01.2013 р. та угоди оренди будинку, споруди від 19.08.2014 р. недійсними. Вказане, в свою чергу, згідно ст. 216 ЦК України, тягне за собою наслідок у вигляді повернення до комунальної власності територіальної громади переданого за вказаним договором оренди майна.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 16.01.2013 р., додаткову угоду №1 від 17.06.2013 р. до договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 16.01.2013 р. та угоду оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 19.08.2014 р., укладені між Самійлівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (74431, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути Самійлівській сільській раді Верхньорогачицького району Херсонської області (74441, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 04401753) кімнату загальною площею 15 кв.м. та вартістю 7700 грн., яка знаходиться на другому поверсі адміністративної будівлі по АДРЕСА_1, шляхом підписання акту здачі-приймання.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (74431, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір, код 03500045 - 2436 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя В.П.Ярошенко