Постанова

від 14.07.2015 по справі 904/3713/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015 року Справа № 904/3713/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Фуркаленко Є.Л., довіреність № 1504-15 від 15.04.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3713/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 702, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "Промснаб" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення з останнього на свою користь 10 702, 60 грн., з яких основний борг за поставлену продукцію у сумі 6 423, 60 грн., 3% річних у сумі 1 960, 04 грн., інфляційні втрати у сумі 2 318, 96 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3713/15 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб" 6 423, 60 грн. суми основного боргу, 1 960, 04 грн. - 3% річних, 2 318, 96 грн. - інфляційних втрат, 1 827, 00 грн. - судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем відповідачу товару за видатковими накладними № РН-0000081 від 31.01.2013 року, № РН-0000082 від 31.01.2013 року, № РН-0000083 від 31.01.2013 року, № РН-0000146 від 15.02.2013 року, № РН-0000149 від 15.02.2013 року, наявності боргу відповідача за поставлений товар у сумі 6 423, 60 грн., передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 968, 72 грн. та 3% річних у розмірі 1 833, 33 грн. відмовити.

Порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права відповідач вбачає в тому, що до дати проведення судового засідання, а саме 09.06.2015 року, ним до канцелярії суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні, проте, дане клопотання не було задоволено судом, при цьому в прийнятому рішенні суд не зазначив ні про заявлене клопотання, ні про результат його розгляду. Таким чином, як вважає відповідач, місцевий господарський суд порушив право відповідача на участь у судовому засіданні та позбавив відповідача права на надання пояснень.

Також, відповідач вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, неправомірно застосував до спірних відносин щодо строку виконання зобов'язання з оплати товару статтю 692 ЦК України та задовольнив відповідні вимоги позивача виходячи з того, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття, а прострочення оплати вартості товару починається з дня, наступного за днем поставки. За доводами відповідача, оскільки поставка товару здійснювалась без укладення між сторонами договору, до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України; вимогу позивача про оплату вартості товару відповідач отримав 14.07.2014 року, отже нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід здійснювати з 22.07.2014 року. За розрахунком відповідача сума інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу з урахуванням індексів інфляції за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року, становить 1 350, 24 грн., а сума 3% річних за період прострочення оплати вартості товару з 22.07.2015 року по 18.03.2015 року - 126, 71 грн.

Відповідач у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення (а.с. 59, т. 1), яким останньому направлена копія ухвали апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення розгляду скарги у судове засідання на 14.07.2015 року о 12:00.

13.07.2015 року до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні і неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні по даній справі іншого представника.

Позивач відповідно до наданих письмових пояснень та пояснень його представника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Позивач зазначає, що відповідач про призначене місцевим господарським судом судове засідання на 11.06.2015 року був повідомлений завчасно, що підтверджується матеріалами справи та поданим відповідачем 09.06.2015 року клопотанням про відкладення розгляду справи. За доводами позивача, підприємство відповідача є великим підприємством, представником якого для участі у судовому засіданні могла бути будь-яка особа на підставі виданої відповідачем довіреності з наданням цій особі відповідних повноважень; участь одного з представників відповідача у іншому судовому засіданні не є обов'язковою підставою для відкладення розгляду справи. Також, позивач посилається на ті обставини, що суд першої інстанції зобов'язував відповідача надати до суду відзив на позовну заяву, однак відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду письмових пояснень чи відзиву на позов з наведенням своїх заперечень проти заявленого позову. На думку позивача, щодо визначення періоду прострочення оплати вартості товару, поставленого за спірними видатковими накладними, місцевий господарський суд, аналізуючи правову природу спірних правовідносин, вірно встановив, що вони регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, главою 54 ЦК України та главою 30 ГК України. Посилання апелянта на статтю 530 ЦК України, що міститься у главі 48 ЦК України, позивач вважає не прийнятними та не допустимими при визначенні спірних правовідносин. Окрім наведеного, позивач зазначає і про те, що первісно відповідач отримав вимогу про оплату вартості поставленого товару 11.09.2013 року, а вимога про оплату вартості товару, на яку посилається відповідач, є повторно направленою вимогою. За наведеного, позивач не вбачає порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального права щодо визначення сум інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року апеляційну скаргу у даній справі призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді - Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

У судовому засіданні 14.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "Промснаб" поставило Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" товар на загальну суму 6 423, 60 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № РН-0000081 від 31.01.2013 року на суму 1 504, 38 грн., № РН-0000082 від 31.01.2013 року на суму 1 694, 40 грн., № РН-0000083 від 31.01.2013 року на суму 2 937, 24 грн., № РН-0000146 від 15.02.2013 року на суму 168, 72 грн., № РН-0000149 від 15.02.2013 року на суму 118, 86 грн.

Наведені вище видаткові накладні містять підпис особи, яка отримала товар від імені відповідача, повноваження цієї особи на отримання товару від позивача підтверджуються виданими відповідачем довіреностями № 195 від 23.01.2013 року, термін дії якої до 02.02.2013 року, № 367 від 06.02.2013 року, термін дії якої до 16.02.2013 року.

За змістом поданої відповідачем апеляційної скарги відповідач підтверджує поставку йому позивачем протягом січня - лютого 2013 року товару на загальну суму 6 423, 60 грн.

Також, як за доводами позивача, так і за доводами відповідача, наведеними у апеляційній скарзі, поставка товару здійснювалась без укладення позивачем та відповідачем у письмовій формі у вигляді єдиного документа договору поставки (купівлі-продажу).

Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату вартості поставленого товару за спірними видатковими накладними: вимога № 06/09-01, направлена позивачем 06.09.2013 року та отримана відповідачем 11.09.2013 року (а.с. 68-69, т. 1); вимога № 07/07-01, направлена позивачем 08.07.2014 року та отримана відповідачем 14.07.2014 року (а.с. 32-33, т. 1). У наведених вимогах зазначено про необхідність оплати боргу в семиденний строк з моменту отримання вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У спірних відносинах дії сторін з поставки позивачем відповідачу та отриманням відповідачем від позивача товару за рядом спірних видаткових накладних на загальну суму 6 423, 60 грн. в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства є діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки (купівлі-продажу). Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку здійснити з позивачем розрахунок за одержаний товар.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у ч. 1 ст. 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України до правовідносин купівлі-продажу товару, які склалися у зв'язку з передачею товару від продавця до покупця за видатковою накладною без укладення відповідного договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), яка для господарського суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в силу приписів ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою.

Отже, у зв'язку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за спірними видатковими накладними у відповідача виник обов'язок щодо його оплати за кожною з видаткових накладних не пізніше наступного за днем поставки дня, а відтак, враховуючи дати поставки товару, наведені у видаткових накладних, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару є таким, що настав.

Доказів оплати вартості одержаного від позивача товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 6 423, 60 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 6 423, 60 грн.

Окрім вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу - вартості поставленого та неоплаченого товару позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних втрат, розрахованих від суми основного боргу в розрізі кожної з видаткових накладних окремо з застосуванням індексів інфляції щодо видаткових накладних від 31.01.2013 року за травень 2013 року - лютий 2015 року, щодо видаткових накладних від 15.02.2013 року за травень 2013 року - лютий 2015 року, у загальній сумі 2 318, 96 грн., та вимоги про стягнення з відповідача на свою користь 3% річних, розрахованих від суми основного боргу в розрізі кожної з видаткових накладних окремо за період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару щодо видаткових накладних від 31.01.2013 року - з 05.05.2013 року по 18.03.2015 року, щодо видаткових накладних від 15.02.2013 року - з 19.04.2013 року по 18.03.2015 року, у загальній сумі 1 960, 04 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання з оплати товару є грошовим зобов'язанням, а прострочення оплати товару має місце, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо застосування до спірних відносин ст. 625 ЦК України, а також, встановивши відповідність розрахунку інфляційних втрат вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, з чим за результатами перевірки розрахунку погоджується апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 2 318, 96 грн.

Проте, задовольнивши у повному обсязі заявлені позивачем вимоги в частині стягнення 3% річних та зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваного рішення про відсутність арифметичних помилок при визначенні позивачем заявлених до стягнення 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає підстави вважати, що місцевий господарський суд ухилився від перевірки правильності здійсненого позивачем відповідного розрахунку, чим допустив порушення норм процесуального права щодо доведеності заявленої до стягнення суми.

Разом з тим, позивач допустив помилку при визначенні суми 3% річних, розрахованих у зв'язку з простроченнями оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000082 від 31.01.2013 року.

3% річних у зв'язку з простроченням оплати товару, поставленого за вказаною видатковою накладною, за період прострочення з 05.05.2013 року по 18.03.2015 року (в межах заявленого позивачем періоду) від суми боргу 1 694, 40 грн. становлять 95, 12 грн. (розрахунок перевірено за допомогою програмного забезпечення "ЛІГА"). Сума 3% річних у зв'язку з простроченням оплати товару, поставленого за рештою видаткових накладних, за період прострочення, визначений позивачем в розрізі кожної з видаткових накладних, за результатами перевірки апеляційним господарським судом відповідає розрахунку позивача.

Відповідно, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 360, 76 грн. (84, 45 + 95, 12 + 164, 89 + 9, 47 + 6, 83 = 360, 76).

За наведеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині суми 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та розподілу судових витрат.

З урахуванням наведених вище встановлених обставин справи та зазначених положень законодавства, приведеного правового висновку Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо необхідності визначення періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням дати направлення позивачем відповідачу вимоги про оплату товару та строку для оплати, визначеного такою вимогою, та неправомірності визначення періоду прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати товару на підставі ст. 692 ЦК України.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що місцевий господарський суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки про його розгляд судом не зазначено ні в протоколі судового засідання місцевого господарського суду від 11.06.2015 року (щодо поданого письмового клопотання не з'ясована думка представника позивача, присутнього у судовому засіданні, не зазначені результати розгляду), ні в оскаржуваному рішенні суду, тоді як відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання сторін. Однак, вказане порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не є підставою для зміни чи скасування рішення у справі, якщо воно не призвело до прийняття неправильного рішення. За матеріалами справи безпідставно дійти висновку, що прийняття неправильного рішення в частині стягнутої суми 3% річних зумовлене не розглядом судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Щодо доводів відповідача про порушення місцевим господарським судом права на його участь у судовому засіданні, позбавлення відповідача права на надання пояснень, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідач належним чином та завчасно був повідомлений про дату та час судового засідання у суді першої інстанції, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення, яким останньому направлена копія ухвали про порушення провадження у справі (а.с. 39, т. 1), отже мав можливість надати свої пояснення до суду у письмовій формі, проте не скористався своїм процесуальним правом. Окрім того, причини з яких відповідач просив відкласти розгляд справи не є поважними причинами неявки представника у судове засідання, оскільки місцевий господарський суд не обмежував відповідача колом представників щодо явки в судове засідання для належного представництва інтересів товариства, відповідач не надав доказів того, що не мав можливості забезпечити для участі у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення у даній справі.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача, що надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 13.07.2015 року, про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі у зв'язку з зайнятістю його повноважного представника в іншому судовому засіданні та неможливістю забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, оскільки причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд апеляційної скарги, не є поважними причинами неявки його представника у судове засідання; неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника підлягаю доведенню, тоді як жодних доказів в підтвердження відповідних обставин відповідач до клопотання не додав.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідача за апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3713/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 року у справі № 904/3713/15 змінити в частині суми стягнення 3% річних та розподілу судового збору, виклавши абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступних редакціях:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, б. 7, кв.27, ідентифікаційний код 31371255) 6 423 (шість тисяч чотириста двадцять три) грн. 60 коп. суми основного боргу, 360 (триста шістдесят) грн. 76 коп. - 3% річних, 2 318 (дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 96 коп. - інфляційних втрат, 1 553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 99 коп. - судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "Промснаб" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, б. 7, кв.27, ідентифікаційний код 31371255) на користь Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, ідентифікаційний код 05393116) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 39 (тридцять дев'ять) грн. 88 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 20.07.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Н.В. Пархоменко