Постанова

від 16.07.2015 по справі 15/107-09-3847

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2015 р.Справа № 15/107-09-3847 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Шевченко В. В.

суддів: Головея В.М., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від Комінтернівського ВДВС: Полтавчук О.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 16 червня 2015 року

у справі № 15/107-09-3847

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліа Авто"

про стягнення 682.485 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2009 р. у справі № 15/107-09-3847, що набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства „Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі позивач, Банк, стягувач) задоволені та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліа Авто" (далі відповідач, ТОВ, боржник) на користь Банку стягнуто: 682 485 грн. 89 коп. - боргу з повернення кредитних коштів, 6.824 грн. 86 коп. - понесених судових витрати по справі на сплату державного мита та 315 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.09.2009 р. на виконання вищезазначеного судового рішення видано відповідний наказ.

29.10.2009 р. Банк звернувся до Державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (далі ВДВС) із заявою про виконання вищезазначеного судового рішення в примусовому порядку. Одночасно, стягувач просив накласти арешт на все майно, належне боржнику, оголосити заборону на його відчуження, та провести опис і арешт майна боржника на підставі частини шостої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (т. VІ а.с. 36-37).

Постановою ВДВС від 04.11.2009 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення та наданий відповідачеві строк для його добровільного виконання до 11.11.2009 р. включно.

08.12.2010 р. ВДВС прийнято постанову щодо повернення стягувачеві (Банку) судового наказу від 25.09.2009 р. з підстав відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

22.02.2012 р. Банк звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на бездіяльність ВДВС під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі № 15/107-09-3847 про стягнення заборгованості з ТОВ на користь Банку грошових коштів у сумі 689.625 грн. 75 коп.

Скарга мотивована тим, що ВДВС не вичинив своєчасно і у повному обсязі виконавчі дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. № 15/107-09-3847, оскільки порушив шестимісячний строк з виконання наказу, так як виконавчий документ перебував на виконанні з 04.11.2009 р. по 08.12.2010 р. По-друге, ВДВС не була належним чином проведена перевірка наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, не були проведені виконавчі дії щодо опису та арешту транспортних засобів. По-третє, ВДВС при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження не був накладений арешт на майно боржника, про що просив стягувач у заяві про пред'явлення виконавчого документу до виконання від 12.10.2009 р., а тому ця бездіяльність ВДВС призвела до того, що боржник під час виконавчого провадження міг зняти транспортні засобі з обліку та реалізувати їх, що завдало суттєвої шкоди правам та інтересам Банку (т. I а.с. 92-94), у зв'язку з чим заявник просив визнати незаконною бездіяльність ВДВС щодо:

- несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 р. про звернення стягнення на майно ТОВ після встановлення відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

- вчинення усіх необхідних та достатніх дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника, а саме, нездійснення належним чином перевірки наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів.

- несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 р. про розшук майна боржника.

- не проведення виконавчих дій з опису і арешту транспортних засобів боржника, та оголошення заборони на їх відчуження.

- порушення шестимісячного строку для проведення виконавчих дій по виконанню рішення суду, встановленого, ч. 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла у період здійснення виконавчого провадження.

Оскільки, про бездіяльність ВДВС заявник дізнався лише з листа УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 08.02.2012 р., який було отримано останнім 15.02.2012 р., то Банк оскаржив бездіяльність ВДВС в судовому порядку у встановлений законом десятиденний строк (ч. 1 ст. 121-2 ГПК України).

У запереченнях ВДВС вважало скаргу Банку необґрунтованою та просило відмовити у її задоволенні посилаючись на, що примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. по справі № 15/107-09-3847 проводилося відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та строки здійснення виконавчого провадження не були порушені, оскільки, відповідно до ст. названого 25 Закону в редакції, яка діяла протягом перебування виконавчого документу на примусовому виконанні (з 04.11.2009 р. по 08.12.2010 р.), строк здійснення виконавчого провадження не поширювався на час зупинення виконавчого провадження, а так як виконавче провадження було відкрито - 04.11.2009 р., зупинено - 15.03.2010 р. та поновлено - 08.12.2010 р., то виконавчі дії проводились протягом чотирьох місяців та 11 днів, тобто менше ніж у встановлений Законом шестимісячний строк. Одночасно, ВДВС подано клопотання про залишення без розгляду скарги Банку, у зв'язку із порушенням десятиденного строку для оскарження, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2012 р., що залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 р., скаргу Банку на бездіяльність ВДВС задоволена у повному обсязі та визнано незаконною бездіяльність ВДВС під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі № 15/107-09-3847 про стягнення з ТОВ заборгованості в сумі 689.625 грн.75 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2012 р. вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012 р., що залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р., скаргу Банку на бездіяльність ВДВС задоволена у повному обсязі та визнано незаконною бездіяльність ВДВС під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі № 15/107-09-3847 про стягнення з ТОВ заборгованості в сумі 689.625 грн.75 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2013 р. вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду.

Направляючи справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України у постанові від 03.04.2013 р. зазначив, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про порушення виконавчою службою шестимісячного строку з виконання наказу від 25.09.2009, не врахували приписів ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент здійснення виконавчого провадження з виконання наказу від 25.09.2009 №15/107-09-3847), стосовно не поширення строків здійснення виконавчого провадження на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника; не врахували суди наявних в матеріалах справи документів виконавчої служби (постанов, запитів, тощо), винесених останньою на виконання наказу від 25.09.2009р. № 15/107-09-3847; не дослідили суди усіх вчинюваних виконавчою службою під час примусового виконання наказу від 25.09.2009 дій та відсутні висновки судів з приводу всіх здійснених виконавчою службою заходів на виконання наказу від 25.09.2009 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2014 р., що залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р., скаргу Банку на бездіяльність ВДВС задоволена у повному обсязі та визнано незаконною бездіяльність ВДВС під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 у справі № 15/107-09-3847 про стягнення з ТОВ заборгованості в сумі 689.625 грн.75 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 р. вищезазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого суду з посиланням на необхідність виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2015 р., скаргу Банку на бездіяльність ВДВС задоволено частково:

- визнано незаконною бездіяльність ВДВС щодо несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 р. про звернення стягнення на майно ТОВ після встановлення відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

- визнано незаконною бездіяльність ВДВС щодо вчинення усіх необхідних та достатніх дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника, а саме, нездійснення належним чином перевірки наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів.

В решті частині скарга Банку на бездіяльність ВДВС залишена місцевим судом без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що постанова про звернення стягнення на майно боржника ВДВС було винесено лише 15.03.2010 р., тобто з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та без поважних причин його значного пропуску, а тому вимоги заявника щодо визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 р. про звернення стягнення на майно ТОВ після встановлення відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача підлягає задоволенню.

За наявності наданих стягувачем відомостей про транспортні засоби боржника переданих в заставу за Договором від 03.03.2008 р., при відсутності належної відповіді Державтоінспекції на зроблений запит, державним виконавцем не здійснено належним чином перевірку наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, а тому вимоги заявника щодо визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо вчинення усіх необхідних та достатніх дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 про розшук майна боржника - ТОВ місцевий суд виходив з того, що ч. 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлено строку для винесення державним виконавцем постанови про оголошення розшуку майна боржника, внаслідок чого підстави для задоволення вимог скарги щодо визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 про розшук майна боржника - ТОВ - відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо не проведення виконавчих дій з опису і арешту транспортних засобів боржника, та оголошення заборони на їх відчуження місцевий суд виходив з того, що згідно із ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» накладення арешту на майно боржника є правом, а не обов'язком державного виконавця. При цьому, конкретні строки реалізації цього права Законом не встановлені. Крім того, при відсутності відомостей про реєстрацію права власності боржника на рухоме майно, у держаного виконавця була відсутня реальна можливість вчинити дії з накладення арешту на транспорті засоби, що належали ТОВ внаслідок чого підстави для задоволення скарги в цій частині - відсутні.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо порушення шестимісячного строку для проведення виконавчих дій по виконанню рішення суду, встановленого, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції яка діяла у період здійснення виконавчого провадження місцевий суд виходив з того, що виконавчі дії проводились протягом 4-х місяців та 12 днів, тобто менше ніж у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» шестимісячний строк, внаслідок чого підстави для задоволення скарги в цій частині - відсутні.

Відмовляючи у задоволені клопотання ВДВС про залишення без розгляду скарги у зв'язку із порушенням десятиденного строку для оскарження, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України місцевий суд виходив з того, що оскільки питання про відновлення чи відмову у відновленні строку на подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби вирішується на стадії прийняття скарги до розгляду, то місцевий суд, прийнявши таку скаргу до розгляду, не має процесуальної можливості залишити її без розгляду на стадії розгляду по суті.

В апеляційній скарзі ВДВС просить ухвалу місцевого суду частково скасувати та відмовити у задоволенні скарги Банку у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. № 15/107-09-3847 проводилося відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». По-друге, строки здійснення виконавчого провадження не були порушені, оскільки, відповідно до ст.25 зазначеного Закону, у редакції, яка діяла протягом перебування виконавчого документу на примусовому виконанні (з 04.11.2009 р. по 08.12.2010 р.), строк здійснення виконавчого провадження не поширювався на час зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з чим, з огляду на те, що виконавче провадження було відкрито 04.11.2009 р., зупинено 15.03.2010 р., та поновлено 08.12.2010 р., виконавчі дії проводились протягом чотирьох місяців та 11 днів, тобто менше ніж у встановлений Законом шестимісячний строк. По-третє, Банк подав скаргу з порушенням десятиденного строку для оскарження, встановленого ч. 1 ст. 121-2 ГПК України. Вчетверте, ВДВС вчинялись дії щодо перевірки наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, що не може свідчити про бездіяльність ВДВС.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи Банк і ТОВ були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з'явилися та не скористалися своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Разом з тим, Банк звернувся до апеляційного суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відео конференції, яке отримане судом 13.07.2015 р.

Оскільки, заявник звернувся до суду з відповідним клопотанням з порушенням встановленого ст. 74 1 ГПК України семиденного терміну до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь, так як фактично таке клопотання отримане за три дні (13.07.2015 р.) до дня проведення судового засідання (16.07.2015 р.), що унеможливлює проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції, то колегія суддів ухвалою від 14.07.2015 р. вищеназване клопотання Банку щодо проведення судового засідання, призначеного на 16.07.2015 р. в режимі відео конференції відхилила та залишила без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але оскаржена ухвала підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2009 р. у справі № 15/107-09-3847, що набрало законної сили, з ТОВ на користь Банку стягнуто: 682 485 грн. 89 коп. - боргу з повернення кредитних коштів, 6.824 грн. 86 коп. - понесених судових витрат по справі на сплату державного мита та 315 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

25.09.2009 р. на виконання вищезазначеного судового рішення видано відповідний наказ.

29.10.2009 р. Банк звернулося до ВДВС із заявою про виконання вищезазначеного судового рішення в примусовому порядку. Одночасно, стягувач просив накласти арешт на все майно, належне боржнику, оголосити заборону на його відчуження, та провести опис і арешт майна боржника на підставі ч. 6 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»

Постановою ВДВС від 04.11.2009 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення та наданий відповідачеві строк для його добровільного виконання до 11.11.2009 р. включно.

08.12.2010 р. ВДВС прийнято постанову щодо повернення стягувачеві (Банку) судового наказу від 25.09.2009 р. з підстав відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення.

Скарга на бездіяльність ВДВС щодо виконання судового наказу подана Банком 22.02.2012 р. з посиланням на те, що про бездіяльність ВДВС заявник дізнався лише з листа УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 08.02.2012 р., який було отримано останнім 15.02.2012 р., а тому десятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 121-2 ГПК України ним не пропущений.

ВДВС вважає, що 10-денний строк пропущений стягувачем, внаслідок чого скаргу Банку слід залишити без розгляду.

Але, з такими доводами ВДВС підставне не погодився суд першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути поданні стягувачем, боржником або прокурором протягом 10-ти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Отже, оскільки питання про відновлення чи відмову у відновленні строку на подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби вирішується на стадії прийняття скарги до розгляду, то суд першої інстанції, прийнявши таку скаргу до розгляду, не має процесуальної можливості залишити її без розгляду на стадії розгляду по суті.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 27.02.2012 р. суд першої інстанції зазначену скаргу Банку прийняв до свого провадження та її розгляд призначив на 12.03.2012 р. о 14:30. Копії названої ухвали направлені судом стягувачу, боржнику та ВДВС, що свідчить про поновлення, в порядку ст. 53 ГПК України, місцевим судом пропущеного, на думку скаржника, банком 10-денного процесуального строку, оскільки в противному разі ця скарга Банку взагалі не могла бути прийнята до провадження суду першої інстанції.

Вищеназвана скарга розглядалась господарськими судами неодноразово починаючи з 12.03.2012 р. і до сьогоднішнього часу, тому суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали був позбавлений процесуальної можливості залишити скаргу Банку без розгляду на стадії її розгляду по суті, а крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що спростовують доводи Банку про те, що про бездіяльність ВДВС він дізнався лише з листа УДАЇ ГУМВС України в Одеській області від 08.02.2012 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими під час нового розгляду справи.

Так, в постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2015 р. судом касаційної інстанції зазначено про необхідність виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 03.04.2013 р., зокрема,

- необхідність дослідження постанови виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження на період оголошення розшуку майна боржника та звернення стягнення на нього, та встановлення, чи був порушений шестимісячний термін, визначений законодавством щодо виконання виконавчого документу, з урахуванням цієї постанови,

- необхідність дослідження питання щодо наявності законодавчо встановленого строку, якого має дотримуватись виконавча служба при винесенні постанови про розшук та звернення стягнення на майно боржника після того, як їй стало відомо про відсутність грошових коштів на банківських рахунках боржника.

- необхідність дослідження запитів виконавчої служби, в тому числі, й до управління державтоінспекції щодо наявності зареєстрованих за боржником (ТОВ) транспортних засобів, а також відповіді державтоінспекції на ці запити, та встановлення наявності чи відсутності реальної можливості виконавчої служби вчинити будь-які дії щодо зазначеного рухомого майна за відомостями, наданими державтоінспекцією,

- необхідність встановлення на підставі інших запитів виконавчої служби до різних органів та організацій щодо отримання відомостей про майно, належне боржнику (в тому числі, й земельні ділянки), та усіх вчинюваних виконавчою службою під час примусового виконання наказу від 25.09.2009 дій в сукупності, обставин які б свідчили про бездіяльність, якою є форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом 29.10.2009 р. Банк звернувся до ВДВС із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. № 15/107-09-3847. Одночасно, стягувач просив накласти арешт на все майно, належне боржнику, оголосити заборону на його відчуження, та провести опис і арешт майна боржника на підставі частини шостої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

До вище вказаної заяви стягувачем надано копію Договору застави від 03.03.2008 р., Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 25.04.2008 р. № 18355784, та копії реєстраційних свідоцтв транспортних засобів, які були передані в заставу за вказаним договором для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Юлія Авто» за договором кредиту № 17/07 SME від 05.12.2007 р. (т. 6 а.с. 40-43, 44-45, 46-49).

Постановою ВДВС від 04.11.2009 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення та наданий відповідачеві строк для його добровільного виконання до 11.11.2009 р. включно (т. 6 а.с. 51).

18.11.2009 р. ВДВС направлено запит до ДПІ у Комінтернівському районі про наявність розрахункових рахунків у боржника - ТОВ (т. VІ а.с. 52).

01.12.2009 р. від ДПІ у Комінтернівському районі до ВДВС надійшла відповідь на запит про наявність у боржника рахунків в філії „Южне ГРУ" ПАТ КБ „Приватбанк" м. Одеса, та ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" (т. 6 а.с. 53 на звороті - 54).

Постановою ВДВС від 10.12.2009 р. накладено арешт на кошти боржника в сумі 758.688 грн. 35 коп., що містяться на розрахункових рахунках в філії „Южне ГРУ" ПАТ КБ „Приватбанк" м. Одеса та ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" (т. VІ а.с. 56), яку 10.12.2009 р. супровідним листом направлено відповідним банкам до виконання (т. 6 а.с. 57).

Листом від 29.12.2009 р. ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" повідомив про прийняття до виконання вказаної постанови державного виконавця від 10.12.2009 р., та одночасно - про відсутність залишку арештованих коштів на рахунках боржника (т. 6 а.с. 60), який отримано ВДВС - 19.01.2010 р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.

Листом від 06.01.2010 р. ПАТ КБ „Приватбанк" повідомило про прийняття до виконання вказаної постанови державного виконавця від 10.12.2009 р., та одночасно - про недостатність коштів на рахунках боржника (т. 6 а.с. 61), який отримано ВДВС - 27.01.2010 р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка діяла у період здійснення виконавчого провадження, передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції яка була чинна у період здійснення виконавчого провадження, якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що ВДВС повинен був винести постанову про звернення стягнення на майно боржника не пізніше - 04.12.2010 р., а з урахуванням реальної можливості вчинення цієї дії лише після отримання необхідних відомостей від фінансових установ - негайно після отримання усіх повідомлень банків про відсутність необхідних коштів у боржника, тобто, одразу після отримання останнього повідомлення від ПАТ КБ „Приватбанк", а саме - 27.01.2010 р.

Проте, як свідчать матеріали справи постанову про звернення стягнення на майно боржника ВДВС було винесено лише - 15.03.2010 р., тобто з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та без поважних причин його значного пропуску, внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ВДВС несвоєчасно ухвалив постанову від 15.03.2010 р. про звернення стягнення на майно ТОВ після встановлення відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, у зв'язку з чим правомірно задовольнив скаргу Банку в цій частині, внаслідок чого протилежні доводи апелянта до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, яка була чинною в період здійснення виконавчого провадження, передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим судом, 15.03.2010 р. ВДВС прийняв постанову про розшук майна боржника, якою оголосив розшук майна, що належить ТОВ та постановив направити відповідні запити до реєстраційних органів (т. 6 а.с. 65).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на період здійснення виконавчого провадження, за виконавчими документами, не пов'язаними із стягненням аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також відібранням дитини, державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про те, що вищевказаними нормами не встановлено строку для винесення державним виконавцем постанови про оголошення розшуку майна боржника, у зв'язку з чим дійшов до правомірного висновку про те, що підстави для задоволення скарги стягувача в частині визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо несвоєчасного винесення постанови від 15.03.2010 про розшук майна боржника - відсутні.

Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови про розшук майна боржника від 15.03.2010, ВДВС було надіслано наступні запити:

- від 15.03.2010 р. на адресу РЕВ 9-го МРВ ДАЇ УМВС України в Одеській області із проханням повідомити про транспортні засобі власником яких є ТОВ (т. 6 а.с. 66);

- від 15.03.2010 р. на адресу Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» із проханням надати завірені копії документів підтверджуючих наявність земельних ділянок (державний акт), паї, тощо, їх цільове призначення, або довідку про їх відсутність, щодо боржника - ТОВ (т. 6 а.с. 68);

- від 15.03.2010 р. на адресу Комінтернівського РБТІ із проханням повідомити про об'єкти нерухомості, власником яких є ТОВ (т. 6 а.с. 176).

15.03.2010 р. ВДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження по виконанню наказу № 15/107-09-3847 до надходження відповідей від названих реєстраційних органів (т. 6 а.с. 70).

22.03.2010 р. від Комінтернівського районного бюро технічної інвентаризації надійшов лист про відсутність реєстрації на праві власності об'єктів нерухомого майна за ТОВ станом на 18.03.2010 р. (т. 6 а.с. 71).

14.07.2010 р. ВДВС повторно надіслано запит на адресу РЕВ 9-го МРВ ДАЇ УМВС України в Одеській області із проханням повідомити про транспортні засобі власником яких є ТОВ (т. 6 а.с. 76).

23.08.2010 р. від РЕВ 9-го МРВ ДАЇ УМВС України в Одеській області надійшов лист з повідомленням про те, що за вказаними ВДВС громадянами, в кількості 46, відсутня реєстрація транспортних засобів станом на 23.08.2010 (т. 6І а.с. 77).

Тобто, вказана відповідь містить відомості щодо відсутності реєстрації транспортних засобів не за боржником - ТОВ, а за громадянами (фізичними особами). За відсутності посилання на реквізити запитів ВДВС (вихідні дату та номер), взагалі не можливо ідентифікувати цей лист РЕВ 9-го МРВ ДАЇ УМВС України в Одеській області як відповідь на запити ВДВС від 15.03.2010 та від 14.07.2010 р.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, зокрема, змісту додатку до листа Управління Державтоінспекції Головного Управління МВС України в Одеській області від 08.02.2012 р. «Результати пошуку по БД Автомобіль» останній транспортний засіб MERCEDES-BENZ 312D кузов № WDB9034631P770427 ДНЗ ВН6121ВО, взятий на облік 01.03.2008, був знятий з обліку для продажу 26.02.2011, тобто станом 23.08.2010 право власності на нього було зареєстровано за боржником. (т. І, а.с. 100-101).

За таких обставин місцевий суд дійшов до висновку щодо задоволення скарги Банку в цій частині оскільки, на думку суду за наявності отриманих від стягувача відомостей про транспортні засоби боржника переданих в заставу за Договором від 03.03.2008 р. та при відсутності відповіді Державтоінспекції на зроблений запит, державним виконавцем не здійснена належна перевірка наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, тобто не вжито необхідних дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника.

Але, з такими висновками місцевого суду погодитись не можна, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції ВДВС своєчасно звернувся до органів Державтоінспекції з відповідними запитом щодо наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, тобто виконав дії спрямовані на виконання постанови про розшук майна боржника від 15.03.2010 р.

Задовольняючи скаргу в цій частині місцевий суд погодився з доводами Банку про те, що при відсутності відповіді Державтоінспекції на зроблений запит, державним виконавцем не здійснена належна перевірку наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, тобто не вжито необхідних дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника.

Але, такі доводи Банку та висновки суду першої інстанції носять характер припущення, оскільки ані заявник, ані місцевий суд не встановили, не визначили та не довели належними та допустимими доказами коли конкретно та які дії і на підставі яких норм права повинний був конкретно здійснити ВДВС та ухилився від цього, а посилання на те, що державним виконавцем не здійснена належна перевірка наявності зареєстрованих за ТОВ транспортних засобів, тобто не вжито необхідних дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту) боржника носять декларативний характер, так як поняття належної чи неналежної перевірки та необхідних дій є виключно суб'єктивними, які тлумачаться кожним на свій розсуд.

Оскільки, місцевим судом конкретно не встановлено, не визначено та не доведено належними та допустимими доказами: коли, які дії та на підставі яких норм права не були здійснені ВДВС, то вважати оскаржене рішення в цій частині законним та обґрунтованим - неможливо, а тому воно в цій частині підлягає скасуванню, а скарга Банку в цій частині - залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на період здійснення виконавчого провадження, за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Тобто, згідно із вказаною нормою, накладення арешту на майно боржника є правом, а не обов'язком державного виконавця. При цьому, конкретні строки реалізації цього права Законом не встановлені. Крім того, при відсутності відомостей про реєстрацію права власності боржника на рухоме майно, у держаного виконавця була відсутня реальна можливість вчинити дії з накладення арешту на транспорті засоби, що належали ТОВ, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку про те, що підстави для визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо не проведення виконавчих дій з опису і арешту транспортних засобів боржника, та оголошення заборони на їх відчуження - відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на період здійснення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Як вже зазначалось вище в мотивувальній частині цієї постанови, постановою ВДВС від 04.11.2009 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу.

Постановою ВДВС від 15.03.2010 р. виконавче провадження зупинено.

25.11.2010 р. ВДВС складено акт про відсутність у ТОВ майна, на яке можливо звернути стягнення (т. 6 а.с. 78).

Як свідчать матеріали справи, постановою ВДВС від 08.12.2010 р. поновлено виконавче провадження, знято арешт з коштів боржника та повернуто виконавчий документ стягувачеві (т. 6 а.с. 81, 83, 85).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що виконавчі дії ВДВС проводились протягом 4-х місяців та 12 днів, тобто менше ніж у встановлений Законом шестимісячний строк, внаслідок чого місцевий суд дійшов до правомірно висновку про те, що підстави для задоволення скарги щодо визнання незаконною бездіяльності ВДВС щодо порушення шестимісячного строку для проведення виконавчих дій по виконанню рішення суду, встановленого, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на період здійснення виконавчого провадження - відсутні.

Оскільки, прийнятті оскарженої ухвали місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне п. 3 цієї ухвали скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Банку в цій частині.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області - залишити без задоволення.

Пункт третій резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року у справі № 15/107-09-3847 - скасувати та викласти його в наступній редакції:

3. Відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в частині визнання незаконною бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області щодо вчинення усіх необхідних та достатніх дій щодо розшуку рухомого майна (автотранспорту боржника), а саме нездійснення належним чином перевірки наявності зареєстрованих за ТОВ „Юлія Авто" транспортних засобів.

В решті частині ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року у справі № 15/107-09-3847 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Журавльов О.О.