Постанова

від 15.07.2015 по справі 802/1688/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2015 р. Справа № 802/1688/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук Ірини Миколаївни,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до: Приватного акціонерного товариства "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод"

про: зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Жмеринська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Жмеринська ОДПІ, позивач) з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" (далі - ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод", відповідач) про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла внаслідок несплати ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" узгоджених грошових зобов'язань в сумі 59784,41 грн. У зв'язку із не виконанням ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" обов'язку щодо сплати у визначені строки зазначеної суми податкового боргу, Жмеринською ОДПІ було направлено відповідачу податкову вимогу № 24-23 від 02.02.2015 року та призначено податкового керуючого.

17.03.2015р. в.о. начальника Жмеринської ОДПІ прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 32-25-2015. 05.05.2015р. податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 32-25-2015.

На підставі викладеного, позивач просить, у відповідності до п.89.4 ст.89 ПК України, зупинити видаткові операції на рахунках платника податків ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод", заборонити відчуження майна ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" та зобов'язати відповідача допустити податкового керуючого до опису майна у податкову заставу.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому 15.07.2015р. подав до суду клопотання від 15.07.2015р. № 6573/10/10-14 (Вхід. № 18897) про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1. ст.14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Станом на 02.06.2015 за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом на загальну суму 59784,41 грн. по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за період грудень 2014 року - квітень 2015 року, карткою особового рахунку платника податків.

Оскільки ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" не виконало обов'язку щодо своєчасного погашення грошового зобов'язання Жмеринською ОДПІ було надіслано податкову вимогу № 24-23 від 02.02.2015 року.

У зв'язку з несплатою податкового боргу, у визначені строки, в.о. начальника Жмеринської ОДПІ 17.03.2015р. прийнято рішення про опис майна відповідача у податкову заставу № 32-25-2015.

З метою опису майна у податкову заставу, в.о. начальника Жмеринської ОДПІ листом № 2626/10/02-05-25 від 21.03.2015р. зобов'язав директора ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" в термін до 31.03.2015р. з`явитися до Жмеринської ОДПІ та надати відповідні документи, що засвідчує право власності ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" на майно, що йому належить (техпаспорт на рухоме майно, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, книгу основних засобів, баланс за 2014 рік).

ПрАТ "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" від опису майна відмовилось та відповідні документи не подало, про що податковим керуючим ОСОБА_1 складено акт відмови платника податків від опису майна в податкову заставу № 32-25-2015 від 05.05.2015 року.

Відповідно до пункту 87.2. статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Пунктом 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку та у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Так, за приписами пункту 91.3 статті 91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

З огляду на вищевказані норми права у сукупності з обставинами справи, судом встановлено наявність законодавчо встановлених підстав для зупинення видаткових операцій платника податку, зокрема, неподання відповідачем документів, необхідних для опису майна.

З аналізу норм ПК України вбачається, що зупинення видаткових операцій платника податку є виключним засобом забезпечення виконання обов'язків податковим керуючим щодо опису майна такого платника у податкову заставу з метою забезпечення погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до п. 89.4 ст. 89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису майна у податкову заставу, контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Водночас суд зауважує, що у відповідності до абзаців 2, 3 пункту 91.4 статті 91 ПК України, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

При цьому, згідно абзаців 2, 3 пункту 91.4 статті 91 ПК України, контролюючий орган звертається до суду також щодо зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

У листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 № 642/12/13-13 В«Щодо застосування адміністративного арешту коштівВ» зазначено про те, що Податковим кодексом України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Аналіз норм Податкового кодексу України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" .

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" . Таким чином, з урахуванням змісту статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України , можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків (підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України), так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (зокрема, передбачені нормами підпунктів 20.1.15, 20.1.16 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , пунктом 89.4 Податкового кодексу України), варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій. При цьому суди не повинні обмежуватися констатацією в резолютивній частині судового рішення лише факту зупинення видаткових операцій, оскільки такий наслідок на вимогу органу державної податкової служби може виникати тільки в разі накладення арешту на кошти платника податків.

У вказаному вище листі Вищого адміністративного суду України наголошено на тому, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

З огляду на вищевказані норми права у сукупності з обставинами справи, судом встановлено наявність законодавчо встановлених підстав для задоволення позову, зокрема, внаслідок ненадання товариством документів необхідних для опису майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що докази, надані позивачем на підтвердження існування у відповідача податкового боргу, а також не надання відповідачем на вимогу податкового органу документів, необхідних для опису майна та виконання податковим керуючим його обов'язків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зупинити видаткові операції на рахунках Приватного акціонерного товариства "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Барляєва, 3, ідентифікаційний код - 00383082) шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності у сумі податкового боргу 59784,41 грн., що знаходяться в банках, строком на 2 (два) місяці.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Барляєва, 3, ідентифікаційний код - 00383082) допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Заборонити Приватному акціонерному товариству "Жмеринський тютюново-ферментаційний завод" (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Барляєва, 3, ідентифікаційний код - 00383082) відчужувати майно до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описане у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна