Рішення

від 26.02.2007 по справі 14/4717

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/4717

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" лютого 2007 р. Справа № 14/4717

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача Блажкевич О.М. дор. від 19.07.2006р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)  

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б.Хмельницького (с. Повчине Новоград-Волинського району)

про стягнення 3744,87 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 23.02.2007р. оголошувалась перерва до 26.02.2007р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача                                        3744,87 грн. боргу.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі та надала суду додаткові письмові обгрунтування до своїх вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Дочірнім підприємством "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (позивач у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького (відповідач у справі) договору від 01.04.2003р. за № 01/04/01 Н, позивач купував у відповідача товар (молоко коров'яче цільне) за договірною ціною, яка включала в себе вартість молока та суму дотації.

Відповідно до п.п. 6.2.6 та п. 11.21 Закону України "Про податок на додану вартість", сільськогосподарські товаровиробники реалізують підприємству молоко, нараховуючи податок на додану вартість за 0% ставкою.

Згідно з п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою КМУ за № 805 від 12 травня 1999 р., переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік  молока, молочної  продукції. Відповідно, окремий податковий і бухгалтерський облік передбачає ведення на підприємстві окремих бухгалтерських рахунків, на яких відображається нарахування та розрахунки окремо по дотації та по молочній сировині в розрізі постачальників дотаційної сировини.

Відповідно до п. 5 Порядку, перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо в живій вазі проводиться платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених  договорів, а сум дотацій - з його окремого рахунка на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників. Переробні підприємства перераховують суми податку на додану вартість, нараховані на обсяги реалізованої ними готової продукції (молока  та  молочної  продукції,  м'яса  та  м'ясопродуктів),  на відкриті для них в обслуговуючих установах банків окремі рахунки у міру фактичного надходження цих коштів.

В порушення вищезазначених норм, позивач протягом ІІ півріччя 2004 року сплачував кошти сільськогосподарським товаровиробникам за здане молоко (з врахуванням дотації) не з двох рахунків (поточного та дотаційного), а тільки з поточного однією сумою.

В ході податкової перевірки проведеної в 2005 році було виявлено дане порушення, для усунення якого, позивачем було відокремлено суму дотації від договірної вартості молока в розмірі 3634,27 грн. та сплачено дані кошти з окремого (дотаційного) рахунку за платіжними дорученнями від 06.05.2005р. на суму 2000,00 грн. та від 15.04.2005 року на суму 1634,27 грн. (а.с. 11,12).

Таким чином, позивач сплатив відповідачу дані кошти двічі.

Відповідно до п. 1 ст. 1212 ЦК України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110,60 грн., що підтверджується накладними: № 772 від 19.04.2004р., № 1553 від 09.07.2004р., № 1654 від 21.07.2004р., № 1657 від 21.07.2004р. та довіреностями: серія НАЦ № 105661 від 15.04.2004р., серія ЯЗЯ № 318507 від 29.06.2004р. (а.с. 29-34).

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (досудове попередження) від 14.11.2006р. за № 07/1363 (а.с. 16) про сплату боргу, яка була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову створилась заборгованість в сумі 110,60 грн.+ 3634,27 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним компетентними представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 36).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими у відповідності з вимогами чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 3744,87 грн. заборгованості.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст.525,526,530,1212 ЦК України, ст. 193 ГК України, керуючись ст.ст.49, 82,84,85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Б. Хмельницького, Новоград-Волинський район, с. Повчине, вул. Миру, 55, ідентифікаційний код 03746734 на користь Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд", м.Житомир, вул. Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931 - 3744,87 грн. боргу, 102,00грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Костриця О.О.