Рішення

від 30.07.2012 по справі 5011-61/7346-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/7346-2012 30.07.12

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Імформторгсервіс» до:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна ГМБХ» про: стягнення 120 074 грн. 88 коп. Суддя Івченко А.М. Представники Позивача:ОСОБА_2 -дов. № б/н від 14.02.2012; Відповідача:не з'явився В судовому засіданні 30.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імформторгсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна ГМБХ»про стягнення 120 074 грн. 88 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/7346-2012, розгляд справи призначено на 04.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 20.07.2012.

В судовому засіданні 20.07.2012 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог та зменшення ціни позову на 1972 грн. 58 коп., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 118 102 грн. 30 коп. Суд прийняв дану заяву до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення або збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2012 розгляд справи № 5011-61/7346-2012 відкладено на 30.07.2012.

В судове засідання 30.07.2012 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 30.07.2012 розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та відхилено її з підстав необґрунтованості.

Так, відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна ГмбХ»(Продавцем, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імформторгсервіс»(Покупцем, позивачем) був укладений договір № 256/26/02 від 01.01.2009 купівлі-продажу друкованої продукції.

Відповідно до Розділу 1 Договору, Продавець зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця визначені сторонами наклади друкованих засобів масової інформації (асортимент визначається у накладних) (Видання), а Покупець зобов'язується приймати у власність та оплачувати Видання з метою його подальшого розповсюдження на умовах даного Договору.

Додатковими угодами № 1 від 01.06.2009 та № б/н від 04.01.2011 сторони внесли зміни до договору № 256/26/02 від 01.01.2009 купівлі-продажу друкованої продукції.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зобов'язався поставляти наклади друкованих засобів масової інформації (Видання), а позивач зобов'язався приймати та оплачувати Видання з метою його подальшого розповсюдження, та надавати відповідачу послуги передбачені договором (п. 3.4., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8 Договору та додатків до нього), а Відповідач зобов'язався сплачувати за надані послуги на умовах і в строки передбачені даних Договором (п. п. 3.5, 3.6, 3.7., 3.8 Договору та додатків до нього).

Зазначений договір відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов даного договору, позивачем були надані відповідачу послуги по комплектації, фасуванню та оформленню нереалізованих накладів, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000879 від 30.09.2011, № ОУ-0001152 від 30.11.2011, № ОУ-000781 від 31.08.2011, № ОУ-0000754 від 29.07.2011, № ОУ-0000649 від 30.06.2011, № ОУ-0000543 від 31.05.2011, № ОУ-0000426 від 30.04.2011, № ОУ-0000321 від 31.03.2011, № ОУ-0001151 від 30.11.2011, № ОУ-0001241 від 31.12.2011, № ОУ-0000427 від 30.04.2011, № ОУ-0000542 від 31.05.2011, № ОУ-0000753 від 29.07.2011, № ОУ-0000648 від 30.06.2011, № ОУ-№ ОУ-0000880 від 30.09.2011, № ОУ-0000844 від 31.08.2011, № ОУ-0001150 від 30.11.2011, № ОУ-0000876 від 30.09.2011, № ОУ-0000248 від 31.03.2011, № ОУ-0000127 від 28.02.2011, № ОУ-0000577 від 30.06.2011, № ОУ-0000425 від 30.04.2011, № ОУ-0000780 від 31.08.2011, № ОУ-0000752 від 29.07.2011, № ОУ-0000466 від 31.05.2011.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме із акту прийому-передачі документів від 01.08.2011, позивачем було також передано відповідачу дублікати актів виконаних робіт та акти звірки взаєморозрахунків. За твердженням позивача відповідач не повернув позивачу деякі акти виконаних робіт та не надав жодних заперечень щодо наданих позивачем послуг.

Відповідно до умов договору, а саме п. 4.5. надання послуг з комплектації, фасування, оформлення накладів Видання, які підлягають поверненню Продавцеві та послуг з доставки Видання до торговельних точок Покупця підтверджується відповідними актами, що підписуються сторонами до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем на надані послуги за договором № 256/26/02 від 01.01.2009 купівлі-продажу друкованої продукції склала 101 337 грн. 43 коп.

Крім того, 15.11.2010 між сторонами був укладений договір про надання послуг № 15-10/2010, відповідно до умов якого Виконавець (позивач) кожної неділі протягом терміну дії Договору, надає послуги з відповідного представлення видання «Блик-Воскресенье»в погоджених сторонами пунктах продажу торговельної мережі Виконавця (позивача), де здійснюється реалізації друкованих засобів масової інформації Замовника (відповідача) (торговельні точки), відповідно до умов даного договору, а Замовник (відповідач) зобов'язується оплатити надані послуги.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами був підписаний акт № РУ-01344 здачі-прийняття робіт від 30.11.2010, що підтверджує факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг за договором про надання послуг № 15-10/2010.

Як зазначає позивач, останній 09.12.2010 виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1307 за надані послуги за листопад 2010 в розмірі 750 грн. 00 коп., який не було оплачено відповідачем.

Відповідно до умов зазначеного договору (п.3.3.) оплата послуг Виконавця здійснюється в розмірі 100 % на підставі рахунку-фактури в термін до 15 числа місяця наступного за звітним.

Також, 31.12.2007 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу друкованої продукції № 193, відповідно до умов якого Продавець (відповідач) зобов'язався поставляти та передавати у власність Покупця визначені сторонами наклади друкованих засобів масової інформації (асортимент визначається у накладних) (Видання), а Покупець (позивач) зобов'язувався приймати у власність та оплачувати Видання з метою його подальшого розповсюдження на умовах даного Договору та надавати Відповідачу послуги по комплектації, фасуванню та оформленню накладів Видання, які підлягають поверненню Продавцеві (п. 3.4.), а Відповідач зобов'язувався сплачувати за наді послуги на умовах Договору не пізніше 7-ми банківських днів з дня складання акту про виконані роботи.

За твердженням позивача відповідачем не були сплачені наступні рахунки-№ СчУ1317 від 04.11.2008, СчУ 1586 від 29.12.2008.

Відповідно до п. 6.1. договору, визначеного в редакції протоколу розбіжностей від 31.12.2007, передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008, а в частині розрахунків, включаючи сплату неустойки та компенсацій -до завершення здійснення таких розрахунків.

Як вбачається із банківських виписок (наявні в матеріалах справи) відповідач частково сплатив позивачу за надані за даним договором послуги, але сума в розмірі 832 грн. 69 коп. залишилася без оплати.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо наданих послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за надані послуги за договорами № 256/26/02 від 01.01.2009 в розмірі 101 337 грн. 43 коп., № 15-10/2010 від 15.11.2010 в розмірі 750 грн. 00 коп., № 193 від 31.12.2007 в розмірі 832 грн. 69 коп. не розрахувався, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в загальному розмірі 102 920 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню за договором № 256/26/02 від 01.01.2009 в розмірі 9 154 грн. 03 коп., за договором № 15-10/2010 від 15.11.2010 в розмірі 183 грн. 12 коп., за договором № 193 від 31.12.2007 в розмірі 98 грн. 79 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що оскільки договором № 256/26/02 від 01.01.2009 не встановлена відповідальність за порушення грошових зобов'язань для відповідача, а саме в частині стягнення пені, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 9 154 грн. 03 коп.

Договором № 15-10/2010 від 15.11.2010 (п. 4.4) передбачена відповідальність відповідача, що у випадку порушення термінів оплати послуг сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день порушення термінів оплати.

Перевіривши розрахунок позивача за договором № 15-10/2010 від 15.11.2010, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 183 грн. 12 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що оскільки договором № 193 від 31.12.2007 не встановлена відповідальність за порушення грошових зобов'язань для відповідача, а саме в частині стягнення пені, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 98 грн. 79 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та індексу інфляції в зазначених розмірах: за договором № 256/26/02 від 01.01.2009 - 3 346 грн. 15 коп. - 3 %, індексу інфляції - 1 971 грн. 70 коп.; за договором № 15-10/2010 від 15.11.2010 - 35 грн. 69 коп. - 3 %, 35 грн. 25 коп. - індексу інфляції; за договором № 193 від 31.12.2007 - 91 грн. 05 коп. - 3 %, 266 грн. 40 коп. -індексу інфляції.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача за договором № 256/26/02 від 01.01.2009 - 3 346 грн. 15 коп. - 3 %, індексу інфляції - 1 971 грн. 70 коп.; за договором № 15-10/2010 від 15.11.2010 - 35 грн. 69 коп. - 3 %, 35 грн. 25 коп. - індексу інфляції; за договором № 193 від 31.12.2007 - 91 грн. 05 коп. - 3 %, 266 грн. 40 коп. -індексу інфляції, а в загальному розмірі 3 472 грн. 89 коп. - 3 % річних та 2 273 грн. 35 коп. -індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Україна ГМБХ»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 52; код 33833378) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформторгсервіс»(01133, м. Київ, вул. Рибальська, 13; код 31113430) 102 920 (сто дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 12 коп. - основного боргу, 183 (сто вісімдесят три) грн. 12 коп. -пені, 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 89 коп. - 3 % річних та 2 273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 35 коп. -індексу інфляції, 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) грн. 99 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 01.08.2012

СуддяОСОБА_3