Постанова

від 20.02.2007 по справі 2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "20" лютого 2007 р.                                                                  Справа №  2/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді  Савченка Г. І. при секретарі судового засідання  Маслову К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбіон"

до відповідача Державної податкової інспекції у Сарненському районі

про                     визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 11.07.2006 р. № 0001082340/0

Представники: від позивача     –Шевчук Б.Б.;

від відповідача –Потапович Л.В., Янок Т.М., Козирська В.І.,                          Цинко К.М., Коритнюк В.О.

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

ВСТАНОВИВ: В позовній заяві позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбіон"–просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сарненському районі від 11.07.2006 р. № 0001082340/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 189.740,00 грн., в тому числі 153.588,00 грн. основного платежу, 36.152,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення № 0001092340/0 від 11.07.2006 р. про застосування штрафу в сумі 3.053,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

До вирішення спору позивач письмово відмовився від позову в частині оскарження останнього повідомлення-рішення на суму 3.053,00 грн.

Про закриття провадження справі в частині позовних вимог судом винесена ухвала від 20.02.2007 року.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що він не погоджується з висновком податкового органу про порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. А саме, що позивач не правомірно не включив до валових доходів умовно нараховані відсотки на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду: в ІІІ кварталі 2005 року– 1.408,00 грн., в ІV кварталі 2005 року –79.686,00 грн., в І кварталі 2006 року –371.395,00 грн.

Зокрема, на протязі періоду з вересня 2005 року по березень 2006 року позивач отримав кошти на загальну суму 24.262.050,00 грн. на розрахунковий рахунок на підставі договору комісії № НА/20 від 20.09.2005 р., укладеного між ТОВ “Ніфея” (м. Славутич, код 31617979, Комітент) та позивачем (Комісіонер). Позивач повернув кошти в сумі 11.146.000,00 грн. Як вказано в акті перевірки, кошти в сумі 13.116.050,00 грн. отримані позивачем по договору комісії, витрачались на цілі, не пов'язані з виконанням договору комісії № НА/20 від 20.09.2005 р.

В акті перевірки зроблено висновок, що кошти, одержані від ТОВ “Ніфея” по договору комісії, виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів), або одержаних від реалізації товарів (по договору купівлі-продажу), а тому за користування цими коштами перевіркою нараховано умовні проценти, які належить включити до валового доходу –арк. 14-20, 22-23 акту перевірки.

Вважає цей висновок необгрунтованим, оскільки він суперечить чинному законодавству та не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”.

Відповідно до абз. 6 пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога –це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, яку не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Між позивачем (Комісіонер) та ТОВ “Ніфея” (Комітент) було укладено договір комісії № НА/20 від 20.09.2005 р. (далі по тексту –Договір комісії), з яким Комісіонер зобов'язується по дорученню Комітента від свого імені і за рахунок Комітента в інтересах останнього здійснити закупку бензину А-95 в кількості 6000+/- 10% тон по ціні в межах 4800 грн.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна  сторона (Комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента.

Таким чином, за своїм предметом Договір комісії № НА/20 від 20.09.2005 р. не є договором про передачу коштів у користування на визначений строк. Кошти, отримані позивачем за цим договором, не є поворотною фінансовою допомогою у розумінні пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” і підстави нараховувати на цю суму умовні відсотки та включати їх до валового доходу позивача –відсутні.

Кошти, які були отримані поизвачем по Договору комісії перераховувались Комітентом для забезпечення виконання цього Договору, що узгоджується з нормами Глави 69 Цивільного кодексу України та зі змістом Договору комісії.

А саме, згідно з п. 4.1 Договору комісії Комітент зобов'язаний забезпечити Комісіонера усім необхідним для виконання зобов'язань перед третьою особою.

Перерахування грошових коштів від Комітента Комісіонеру для попередньої оплати витрат (у тому числі, але не виключно, митних і транспортно-експедиційних витрат, витрат на купівлю іноземної валюти, витрат на страхування, витрат на зберігання) відбуваються по окремих рахунках, наданих Комісіонером Комітенту.

Той факт, що позивач міг використовувати тимчасово вільні кошти для здійснення своєї основної діяльності (в тому числі на цілі, не пов'язані з виконанням доручення за Договором комісії) не свідчить, що кошти, одержані від ТОВ “Ніфея” виконували функцію кредитних коштів, оскільки у даної операції відсутні ознаки кредиту (позички). А саме, дії сторін договору комісії (як позивача, так і ТОВ “Ніфея”) спрямовані виключно на виконання доручення по цьому договору (це підтверджується договором, платіжними та іншими документами).

Позивач пояснює, що в перевіряємому періоді він не зміг виконати комісійне доручення у зв'язку з несприятливою кон'юнктурою ринку нафтопродуктів. Однак, це не свідчить, що позивач та ТОВ “Ніфея” не мали наміру виконувати своїх зобов'язань за Договором комісії.

Крім того, відповідно до п.п. 1-3 ст. 10 Закону України “Про державну службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті. Дані задекларовані платником податків у звітності мають бути підтверджені відповідними первинними документами (ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Тому, при проведенні перевірки фінансово-господарської діяльності платника податку, податкові органи, насамперед, аналізують відповідність даних, попередньо задекларованих платником податків у звітності, первинним документам, дотримання законів про оподаткування при відображенні фінансово-господарських операцій у податковому обліку, своєчасність та повноту погашення платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань тощо.

На думку позивача, відповідач не мав права оцінювати доцільність та ефективність виконання поизвачем своїх зобов'язань по Договору комісії, оскільки такі дії є втручанням в господарську діяльність платників податків.

В акті перевірки вказано, що в порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем зайво віднесено до складу валових витрат в 4 кварталі 2005 року витрати в сумі 130.700,00 грн. та в 1 кварталі 2006 року витрати в сумі 125.500,00 грн. Згідно з договором щодо надання інформаційно-консультативних послуг № АР-30-09 від 30.09.2005 р., укладеним з приватним підприємцем Родіною Наталією Петрівною (м. Бровари, код 2750112607).

Цей висновок мотивований тим, що до перевірки представлено лише акти наданих послуг, на підставі яких підприємством відносились вартість послуг до складу валових витрат. Інші документи, які б підтверджували факт отримання послуг, для перевірки не представлено. Документально не підтверджено факт надання ПП Родіній Н.П. інформаційно-консультативних послуг. Крім того, вказано в акті перевірки, позивач не мав наміру використовувати інформаційне обслуговування у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку (арк. 24-29 акту перевірки).

Однак, вважає позивач, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3–5.7 цієї статті.

Згідно зі статутом позивача, довідкою про включення до ЄДРПОУ одним з основних видів діяльності підприємства є оптова торгівля паливом.

Позивач фактично протягом перевіряємого періоду здійснював оптову торгівлю бензином та дизельним пальним, що зафіксовано, зокрема, в акті перевірки –арк. 4.

Згідно з договором щодо надання інформаційно-консультативних послуг № АР-30-09 від 30.09.2005 р., укладеним позивачем (Замовник) з приватним підприємцем Родіною Наталією Петрівною (Виконавець), додаткових угод до цього договору, Виконавець зобов'язувався надати Замовнику інформаційно-технічні послуги щодо ринку дизельного пального на території Київської області щодо можливості та перспектив ведення комерційних операцій, визначення діючих та потенційних конкурентів, загальної характеристики роботи конкурентів, ступенем розвитку комерційної інфраструктури, попиту на продукцію, перспектив його розвитку, відомостей про потенційних споживачів тощо.

Отже, витрати по вищевикладеному договору пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати позивача по вказаному договору повністю підтверджуються відповідними розрахунковими документами та актами наданих послуг.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Отже, витрати позивача по договору щодо надання інформаційно-консультативних послуг № АР-30-09 від 30.09.2005 р. правомірно віднесені до складу валових витрат.

Також донарахування сум податку на прибуток мотивоване тим, що позивач до складу валових витрат в 4 кварталі 2005 року відніс суму збору до Пенсійного фонду в розмірі 1,5% від купівлі-іноземної валюти в сумі 112.968,28 грн. Перерахування валових коштів здійснювалось для фірми “Ellerton Limited” згідно контракту № 1606/05 від 16.06.2005 р. в сумі 7.549.750,00 грн. (1.495.000,00 дол. США). Дану суму було повернуто фірмою “Ellerton Limited” позивачу.

Враховуючи те, що відбувалося повернення валютних коштів, понесені витрати на сплату пенсійного збору при купівлі валюти не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не відносяться до складу валових витрат.

Аналогічно вказано в акті перевірки, в 3 кварталі 2005 року позивач отримав повернення валютних коштів в сумі 27.518,4 доларів США від ТОВ “Блок” (Республіка Бєларусь), а тому повинен був зменшити валові витрати за цей період на суму 2.084,00 грн. Пенсійного збору, сплаченого при купівлі іноземної валюти.

Цей висновок, як вважає позивач, суперечить законодавству, оскільки згідно пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Закону України “Про систему оподаткування” (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених пп. 5.3.3, 5.3.4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют.

Об'єктом оподаткування є сума операцій з купівлі-продажу валют (п. 4 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”).

Статтею 67 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” було установлено, що збір з купівлі-продажу валюти протягом 2005 року справляється з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти в розмірі 1,5%.

Таким чином, у разі купівлі безготівкової валюти у платника податку виникає об'єкт оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування і такий платник зобов'язаний перерахувати відповідну суму збору до бюджету.

Згідно з контрактом № 1606/05 від 16.06.2005 р., укладеним між позивачем (Покупець) та фірмою “Ellerton Limited” (Продавець, Великобританія, Лондон), продавець постачає покупцю бензин А-95. Валюта контракту –долари США (п. 4 вказаного контракту).

Згідно з контрактом № 28/07/05-09 від 28.07.2005 р., укладеним між позивачем (Покупець) та ТОВ “Блок” (Продавець, Республіка Бєларусь), продавець постачає покупцю нафтопродукти. Валюта контракту –долари США (п. 9 вказаного контракту).

Оскільки позивач купував іноземну валюту на безготівковому ринку з метою проведення розрахунків по контрактах № 1606/05 від 16.06.2005 р. та № 28/07/05-09 від 28.07.2005 р., тому витрати по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по таких операціях пов'язані з господарською діяльністю позивача і правомірно віднесені до складу валових витрат.

Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що у зв'язку з поверненням коштів фірмою “Ellerton Limited” та ТОВ “Блок” позивач повинен був зменшити валові витрати на суми сплаченого при купівлі валюти збору не узгоджується з законодавством, оскільки об'єктом оподаткування цим збором є операція по купівлі валюти і саме у зв'язку з купівлею валюти відповідна сума збору перераховується до бюджету.

В ІІІ кварталі 2005 року позивач перерахував до Державного бюджету України 2.084,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в 4 кварталі 2005 року –112.968,28 грн., а тому правомірно відніс зазначені суми до валових витрат за відповідні періоди.

В акті вказано, що перевіркою встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань по податкових деклараціях з податку на прибуток в сумі 6.756,00 грн. (32-33 арк. акту перевірки).

Однак, вважає позивач, він сплачував узгоджені суми податкових зобов'язань в установлені строки та податкової заборгованості з податку на прибуток не мав.

Відповідач –Державна податкова інспекція у Сарненському районі позов заперечує.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що в ході проведення перевірки було встановлено, що між позивачем (Комісіонер) та ТОВ “Ніфея” (Комітент) було укладено договір комісії № НА/20 від 20.09.2005 р.,  згідно якого Комісіонер зобов'язується по дорученню Комітента від свого імені і за рахунок Комітента в інтересах останнього здійснювати закупку бензину А-95 в кількості 6000+/- 10% тон по ціні в межах 4800 грн.

В ході проведення документальної перевірки встановлено, що на протязі вересня 2005 року –березня 2006 року на розрахунковий рахунок позивача надійшло 24.262.050,00 грн. Позивач провів повернення грошових коштів згідно зазначеного Договору комісії в сумі 11.146.000,00 грн. Решта коштів, що були отримані позивачем в сумі 13.116.050,00 грн. по Договору комісії, витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням Договору комісії, зокрема за період з вересня 2005 р. по березень 2006 р. кошти, що надійшли по цьому договору, використовувалися для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна  сторона (Комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (Комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок Комітента.

Отже, згідно наведеного випливає, що кошти, одержані від ТОВ “Ніфея” по Договору комісії, виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів). В зв'язку з чим за користування коштами товариству нараховано умовні відсотки, які включаються до складу валових доходів позивача в сумі 452.489,00 грн.

П. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що однією із умов включення витрат підприємства до складу валових є підтвердження їх відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та мета їх здійснення. При цьому, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяє віднести до складу валових витрат будь-які витрати за умови доведення, що такі витрати пов'язані із організацією виробництва, продажем продукції і охороною праці. Відповідно до пп. 5.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” обов'язок доведення цього факту покладається на платника податків.

Відповідач пояснив, що до валових витрат віднесені витрати по актах інформаційно-консультаційних послуг в сумі 256.200,00 грн. на підставі договору АР–30-09 від 30.09.05 р., які документально не підтверджені, а саме відсутні документи, що підтверджували б використання наданих послуг у власній господарській діяльності (результати виконаних робіт). Крім того, позивач в період після складання актів прийнятих інформаційних послуг не змінювався склад покупців та постачальників товарів, не здійснювали будь-які інші види діяльності, що також свідчить про невикористання послуг від приватного підприємця Родіної Н.П. у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Сарненському районі на підставі акту від 27.06.2006 р. № 1623/32404286 про результати виїзної планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Альбіон”, код за ЄДРПОУ 32404286, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2006 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2005 р. № 0001082340/0, яким податковий орган визначив товариству податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 189.740,00 грн., в тому числі 153.588,00 грн. за основним платежем та 36.152,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В судовому засіданні відповідач надав розрахунки податкового зобов'язання та штрафних санкцій окремо по завищенню підприємством валових витрат, зайво включених сум збору до Пенсійного фонду України при покупці іноземної валюти, заниження валових доходів шляхом не включення умовних нарахованих відсотків по договору з товариством “Ніфея”, завищення підприємством валових витрат шляхом зайвого включення інформаційно-консультативних послуг від підприємця Родіна Н.П.

Давши оцінку доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На протязі перевіреного періоду позивач отримав кошти на розрахунковий рахунок № 26002002110001/980 в ВАТ КБ “Надра” м. Київ на підставі Договору комісії № НА/20 від 20.09.2005 р., укладеного між Комітентом (ТОВ “Ніфея”, м. Славутич) та Комісіонером (позивач по справі). Згідно Договору комісії Комісіонер (позивач) зобов'язується по дорученню Комітента від свого імені і за рахунок Комітента в інтересах останнього здійснювати закупку бензину А-95 (Товар) в кількості 6000+/- 10% тон по ціні в межах 4800 грн. за тону. Сума Договору комісії складає 28 800 000,00 грн.

Протягом вересня 2005 року –березня 2006 року на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ “Ніфея” надійшло 24.262.050,00 грн.  З отриманих коштів позивач повернув ТОВ “Ніфея”, з посилкою на вищевказаний Договір комісії, в сумі 11.146.000,00 грн. Решта коштів, що були отримані позивачем в сумі 13.116.050,00 грн. по Договору комісії, витрачалися на цілі, не пов'язані з виконанням Договору комісії, зокрема за період з вересня 2005 р. по березень 2006 р. кошти, що надійшли по цьому договору, використовувалися для здійснення власної господарської діяльності, так само, як і кошти, що надходили від покупців за реалізовані товари (ПММ). Дані кошти надходили на розрахункових рахунок позивача № 26002002110001 в ВАТ КБ “Надра”, МФО 320003.

Інших джерел надходжень у позивача за період з вересня 2005 року по березень 2006 року не було.

За перевірений період жодної поставки бензину для ТОВ “Ніфея” не було здійснено.

Разом з тим, з даного випливає, що кошти, одержані від ТОВ “Ніфея” по Договору комісії, використані на власні цілі, виконавши при цьому функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів).

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога –це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовий доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В порушення пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включено до валових доходів умовно нараховані проценти на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду в наступних сумах:

–          ІІІ квартал 2005 року –  1.408,00 грн.;

–квартал 2005 року – 79.686,00 грн.;

–          І    квартал 2006 року –371.395,00 грн.

Згідно представлених для перевірки документів, по бухгалтерському та податковому обліку ТОВ “Альбіон” (замовник) та проведено вартість послуг на підставі Актів, складених директором останнього (замовник) та приватним підприємцем Родіною Наталією Петрівною (м. Бровари, ІПН 2750112607) (Виконавець), яким обумовлено надання інформаційно-консультаційних послуг для позивача.

Для перевірки надано договір щодо надання інформаційно-консультаційних послуг № АР-30-09 від 30.09.2005 р., укладеного з ПП Родіною Н.П., предметом якого є надання інформаційно-консультативних послуг (досліджень) за напрямками, що вказані в цьому Договорі. Виконавець надає інформаційно-консультативні послуги щодо ринку дизельного пального на території Київської області.

Підприємством включено до складу валових витрат, вартість інформаційно-консультаційних послуг в ІV кварталі 2005 року в сумі 130.700,00 грн. на підставі  актів наданих послуг від 31.10.2005 р., 30.11.2005 р., 30.12.2005 р.

В І кварталі 2006 року сума інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ПП Родіної Н.П. склала 125.500,00 грн. на підставі актів наданих послуг від 31.01.2006 р. та 31.03.2006 р.

У відповідності до п. 5. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу визначаються, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До перевірки представлено лише акти наданих послуг, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Документів, які б підтверджували факт використання отриманих послуг у власній господарській діяльності для перевірки не представлено.

Разом з тим, у відповідності зі ст. 1 Закону України “Про підприємництво” (чинного на момент здійснення господарської діяльності позивача в період, що перевірявся) дано визначення підприємництва, як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 1.32 ст. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, це будь-яка діяльність особа, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 цього ж Закону платник податку на прибуток має право розпоряджатися своїм майном у відповідності з законом і статутом, платник може відносити на валові витрати придбання тільки таких товарів, які придбавалися платником податку на прибуток для використання у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання прибутку.

Позивач у період після складання актів прийнятих інформаційно-консультаційних послуг не змінювався склад покупців та постачальників товарів (робіт, послуг), не здійснювалися будь-які інші види діяльності, що також свідчить про невикористання послуг від приватного підприємця Родіної Н.П. у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  одним із основних принципів, на яких грунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є привілеювання сутності над формою, тобто облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно абз. 3 п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж результатів робіт (послуг) –будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг).

Крім того, п. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, “Порядком складання декларації про прибуток” (затверджений наказом ДПА України від 08.07.1997 р. за № 214) та Наказом ДПА України “Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання” від 29.01.2003 р. за № 42 (із наступним змінами та доповненнями), передбачено, що податкова звітність готується на даних бухгалтерського обліку і дані, приведені в податковій декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності акти виконаних робіт, документи, що підтверджували б використання наданих послуг в власній господарській діяльності та підтвердження суттєвості результатів наданих послуг.

Фактично для перевірки не надані документи, які б свідчили про результати проведених робіт (отриманих послуг) та використання їх у власній господарській діяльності.

В порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” товариством зайво віднесено до складу валових витрат витрати по актах наданих послуг, документально не підтверджених, в ІV кварталі 2005 року в сумі 130.700,00 та в І кварталі 2006 року в сумі 125.500,00 грн.

До складу валових витрат в ІV кварталі 2005 року віднесено суму збору до Пенсійного фонду України в розмірі 1,5 % від купівлі іноземної валюти (рядок 04.6 “сума податків, зборів (обов'язкових платежів) Декларації з податку на прибуток підприємства в сумі –112.968,28 грн. на підставі повідомлень про операцію купівлі іноземної валюти ВАТ КБ “Надра” м. Київ (код за ЄДРПОУ 20025456) від 21.12.2005 р. та від 22.12.2005 р. відповідно до пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, положеннями якого визначено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в пп. 5.6.1 п. 5.6 цієї ж статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Перерахування валютних коштів здійснювалось для фірми “Ellerton Limited” згідно контракту № 1606/05 від 16.06.2005 р. в сумі 7.549.750,00 грн. (1495000 дол. США). Дану суму коштів (1495000 дол. США) фірма “Ellerton Limited” повернула в лютому 2006 року позивачу на валютний рахунок 26030002110501/840 в ВАТ КБ “Надра”.

Враховуючи те, що відбулось повернення валютних коштів позивачу, понесені витрати в розмірі 1,5% до Пенсійного фонду України при купівлі валюти (які були віднесені в ІV кварталі 2005 року до складу валових витрат в сумі 112.968,28 грн.), не пов'язані з господарською діяльністю, та відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону не відносяться до складу валових витрат: валові витрати виробництва по обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Товариством дане коригування валових витрат необхідно було провести по рядку 05 “коригування валових витрат” Декларації з податку на прибуток підприємства в І. Кварталі 2006 року в сумі 112.968,00 грн.

Аналогічне порушення допущене підприємством в ІІІ кварталі 2005 року, а саме від ТОВ “Блок” (Республіка Бєларусь) 12.09.2005 р. позивачу надійшло повернення валютних коштів  в сумі 27.518,4 доларів США –повернення зайво перерахованої попередньої оплати по договору № 28/07/05-09 від 28.07.2005 р. (Акт звірки від 26.08.2005 р.).

Суму збору до Пенсійного фонду України в розмірі 1,5 відсотки від купівлі валюти, нарахованої у серпні 2005 р., з повної суми попередньої оплати 818.181,00 грн. (12.272,72 дол. США) віднесено до складу валових витрат товариства.

Сума збору до Пенсійного фонду України з коштів, що повернуті постачальником становить 2084 грн. (412,78 дол. США = 138967,92 грн. х 1,5 %).

В зв'язку з поверненням валютних коштів необхідно було провести коригування валових витрат на суму 2084,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що директор ТОВ "Альбіон" відмовився від надання письмових пояснень щодо встановлених перевіркою порушень.

Керуючись статтями 94, 158 ч. 1, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ,–

ПОСТАНОВИВ:

1.          В позові відмовити.

2.          Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "28" лютого 2007 р.