Рішення

від 14.07.2015 по справі 599/392/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/392/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/789/925/15 Доповідач - Козак І.О. Категорія - 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Демкович Ю. Й., Хома М. В.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю ОСОБА_1, його представника, представників ОСОБА_2 селищної ради та відділу Держземагенства

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Зборівського району Тернопільської області, відділу Держземагенства у Зборівському районі, ОСОБА_3, реєстраційної служби Зборівського районного управління юстиції про визнання неправомірними та скасування рішень, визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Зборівського районного суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради, відділу Держземагенства у Зборівському районі, ОСОБА_3, реєстраційної служби Зборівського РУЮ, в якому просив:

1)визнати недійсним та скасувати рішення сорок першої сесії 6-го скликання ОСОБА_2 селищної ради №14 від 30.01.2015р., рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання ОСОБА_2 селищної ради №405 від 28.12.2007р., рішення п'ятої сесії шостого скликання ОСОБА_2 селищної ради №54 від 28.04.2011р.;

2) скасувати державний акт серія ЯМ907612 від 22.08.2012р. виданий ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,15га;

3) скасувати державну реєстрацію та зобов'язати Реєстраційну службу Зборівського РУЮ внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 0,15 га;

4) визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га відповідно до координат та меж, передбачених технічною документацією із землеустрою та зобов'язати відділ Держземагенства у Зборівському районі зареєструвати дану земельну ділянку з присвоєнням їй кадастрового номеру та внесенням відомостей про неї до Державного земельного кадастру.

Рішенням Зборівського районного суду від 09.06.2015р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення сорок першої сесії 6-го скликання ОСОБА_2 селищної ради №14 від 30.01.2015р. про скасування рішенням п'ятнадцятої сесії двадцять другого скликання ОСОБА_2 селищної ради 03.09.1997р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, із апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1, в якій просить позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не повною мірою з'ясував усіх обставин справи та невірно застосував норми матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує, що до земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_3, входить належна йому на праві власності земельна ділянка площею 0,10 га на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р. та відповідного запису про це в земельно-кадастровій книзі. Також, звертає увагу на те, що суд невірно оцінив саме рішення ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р., вважаючи що земельна ділянка передана у користування лише для облаштування заїзду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник відділу Держземагенства у Зборівському районі просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на те, що при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_3 мали місце численні порушення норм земельного законодавства; зазначена земельна ділянка перетинається із раніше наданою земельною ділянкою ОСОБА_1 та надана із земель, які належали іншому землекористувачеві (Зборівському ККП) без вилучення її від нього та без зміни її цільового призначення.

Представник ОСОБА_2 селищної ради просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що земельна ділянка надана ОСОБА_3 на законних підставах із земель належних селищній раді, а ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 не має визначених координат та не могла бути надана останньому у власність у зв'язку із тим, що ним вже було реалізовано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Судове повідомлення їй не було вручено по причині відсутності її за місцем реєстрації. Відповідно до п.3 ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Враховуючи наведене, колегія вважає, що ОСОБА_3 вважається повідомленою про час розгляду справи і розгляд слід проводити у її відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до державного акту про право власності на землю від 05.04.1996р., виданого ОСОБА_2 селищною радою та витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2014р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,15га (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), кадастровий номер 6122655300:02:002:0255, розміщеною за адресою: Тернопільська обл., Зборівський район, смт. Залізці, вул. Р.Купчинського та земельної ділянки площею 0,09га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6122655300:02:002:0256 розміщеною за цією ж адресою (а.с.11,13,14).

Рішенням п'ятнадцятої сесії двадцять другого скликання ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р. "Про розгляд земельних питань" вилучено земельну ділянку площею 0,10 га із виробничої території ОСОБА_2 дільниці Зборівського ККП згідно письмового погодження із керівництвом дільниці, долучено земельну ділянку до присадиби ОСОБА_1 та надано дозвіл на організацію спільного заїзду за рахунок території бази ОСОБА_2 дільниці Зборівського ККП до його присадибної ділянки, що по вул. Р.Купчинського, 4, в смт. Залізці, Зборівського району, з віднесенням даної території в спільне користування (а.с.9).

Рішенням сорок першої сесії шостого скликання ОСОБА_2 селищної ради №14 від 30.01.2015р. скасовано рішення п'ятнадцятої сесії двадцять другого скликання ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р. "Про розгляд земельних питань".

Рішенням сімнадцятої сесії п'ятого скликання ОСОБА_2 селищної ради №405 від 28.12.2007р. надано дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 0,15 га по вул. Р.Купчиснького в смт. Залізці, Зборівського району Тернопільської області (а.с.106).

Рішенням п'ятої сесії шостого скликання ОСОБА_2 селищної ради №54 від 28.04.2011р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 загальною площею 0,15 га та дозволено видати ОСОБА_4 Державний акт на право приватної власності на землю (а.с.99).

На підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради №54 від 28.04.2011р. ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ№907612 на земельну ділянку площею 0,15 га по вул. Р.Купчинського, с-ще Залізці, Зборівського району Тернопільської області від 22.08.2012р.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним та скасування рішення сорок першої сесії 6-го скликання ОСОБА_2 селищної ради №14 від 30.01.2015р. про скасування рішення п'ятнадцятої сесії двадцять другого скликання ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р., суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 30.01.2015р. №14 не відповідає рішенню Конституційного суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009.

З таким висновком погоджується і колегія апеляційного суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009, зокрема у п.5 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Подібну позицію висловив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (у редакції від 19.03.2010р. №2), згідно з яким при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати вказане вище Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р.

Тому суд першої інстанції вірно та обґрунтовано прийшов до висновку про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_2 селищної ради №14 від 30.01.2015р., яким скасовувалось попереднє рішення ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р.

Стосовно позовних вимог, що стосуються передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_3, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком Зборівського районного суду про відсутність підстав для їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 селищна рада надала дозвіл на складання проекту землеустрою (рішення №405 від 28.12.2007р.) та затвердила проект землеустрою (рішення №54 від 28.04.2011р.), за якими земельна ділянка площею 0,15 га перейшла у власність ОСОБА_3

Згідно ст. 40 ЗК України (в редакції на момент відведення земельної ділянки у власність) громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як вбачається з листа Відділу Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області №9-1908-0.1-1579/2-15 від 09.07.2015р. надісланого на адресу апеляційного суду, станом на 01.01.1997р. земельна ділянка відведена у 2011р. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку знаходилась у користуванні ОСОБА_2 ККП (землі житлової та громадської забудови, в тому числі забудовані землі (громадського призначення).

Згідно річних звітів про наявність і розподіл земельного фонду по категоріях земель, землекористувачах і угіддях по ОСОБА_2 селищній раді, затверджених рішенням ради та звітів про наявність і розподіл земельного фонду по категоріях земель, землекористувачах і угіддях по району затверджених розпорядженням голови РДА за 1997-2007роки відсутнє рішення про припинення частин земельної ділянки ОСОБА_2 ККП та переведення в землі ненадані у власність або постійне користування, в тому числі забудовані землі.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений у статті 141 ЗК України і є вичерпним.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України .

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що рішеннями ОСОБА_2 селищної ради від 28.12.2007р. №405, від 28.04.2011р. №54, на підставі яких ОСОБА_3 в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку, неправомірно передано земельну ділянку, стосовно якої відсутні відомості про припинення права власності на неї ОСОБА_2 дільниці Зборівської ККП.

Крім того, як стверджує позивач, а також це вбачається з показань представника відділу Держземагенства у Зборівському районі, дана земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, що раніше була надана ОСОБА_1

Тому рішення ОСОБА_2 селищної ради від 28.12.2007р. №405, від 28.04.2011р. №54 слід визнати недійсними.

Відповідно до ст.125, ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-205 цс15 від 03.06.2015р., у справі № 6-67 цс14 від 25.06.2014р. ).

Таким чином визнання недійсними та скасування рішень ОСОБА_2 селищної ради, на підставі яких видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 має наслідком скасування вказаного Державного акту серії ЯМ№907612 від 22.08.2012р. та державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0, 15га.

За таких обставин рішення суду в цій частині не може залишатись в силі і підлягає скасуванню та постановленню нового рішення про задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо рішення суду в частині вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,10 га та зобов'язання вчинити певні дії, то колегія суду погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні цих вимог, однак не погоджується з мотивами такого рішення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу 05.04.1996р. видано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,24 га за адресою с. Залізці Зборівського району по вул. Р.Купчинського (а.с.11). Із них 0,15 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку будівель та споруд (а.с.13) та 0,09 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с.14).

03.09.1997р. рішенням п'ятнадцятої сесії двадцять другого скликання ОСОБА_2 селищної ради долучено до раніше наданих земельних ділянок позивача земельну ділянку площею 0,10 га, яка вилучена цим же рішенням із виробничої території ОСОБА_2 дільниці Зборівського ККП, за згодою ККП (а.с.9).

Тоді ж, 03.09.1997р., в земельно-кадастрову книгу ОСОБА_2 селищної ради внесено запис про збільшення розміру належних ОСОБА_1 земельних ділянок з 0,24 га до 0,34 га, в т.ч. земельний поділ: рілля - з 0,19 га до 0,29 га. Під будівлями залишилось 0,05 га (а.с.10).

Позивач користується вказаною земельною ділянкою в розмірі 0,34 га та сплачує за неї земельний податок. Даний факт підтверджується довідкою Зборівського відділення Козівської об'єднаної державної податкової інспекції №2004 від 26.06.2014р.

Представник селищної ради стверджує, що так як спірна земельна ділянка площею 0,10га не була передана позивачу відповідно до вимог діючого законодавства і в нього відсутній правовстановлюючий документ на неї, то дана ділянка не належить йому ні на праві власності, ні на праві користування.

Колегія критично відноситься до таких тверджень селищної ради, виходячи з наступних міркувань.

Дійсно, відповідно до ст.ст.22,23 ЗК України (у редакції 1990р.) передбачалось, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на землю.

Проте дію зазначеної норми зупинено щодо права власності на земельні ділянки, які визначено на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992р.

Відповідно до п.3 зазначеного Декрету право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 цього Декрету, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акту на право приватної власності на землю.

Таким чином, п.3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності на земельні ділянки. Такими документами може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 30.05.2012р. по справі №6-31цс12.

За змістом п.1 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 2001 року рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок" від 26.12.1992р. є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають право на ці ділянки (п.7 Перехідних положень ЗК України в редакції 2001 року).

Враховуючи те, що ОСОБА_2 селищною радою 03.09.1997р. посвідчено право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку площею 0,10 га, шляхом внесення відповідного запису в земельно-кадастрову книгу і таке право відновлено шляхом визнання судом недійсним рішення ОСОБА_2 селищної ради №41 від 30.01.2015р., яким було скасовано рішення сесії цієї ж ради від 03.09.1997р. "Про розгляд земельних питань", колегія вважає, що таке право не потребує додаткового визнання його судом, а ОСОБА_1 не позбавлений права у встановлений законом спосіб погодити земельно-технічну документацію на цю земельну ділянку та здійснити державну реєстрацію свої прав на цю земельну ділянку.

Тому рішення суду в частині відмови позивачу у визнанні за ним права власності на спірну земельну ділянку слід залишити без змін.

При аналізі доводів відповідача ОСОБА_2 селищної ради про те, що ОСОБА_1 на мав права на безоплатну приватизацію спірної земельної ділянки площею 0,10 га, оскільки вже раніше реалізував своє право на приватизацію іншої земельної ділянки з тим же цільовим призначенням, колегіє оцінює їх критично з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст.121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 0,10 га є земельною ділянкою з цільовим призначенням: для ведення особистого підсобного господарства (наділ) та долучена до раніше наданої ОСОБА_1 земельної ділянки з таким самими цільовим призначенням, колегія вважає, що при виділенні цієї земельної ділянки у власність шляхом безоплатної приватизації порушень норм чинного законодавство не допущено.

Доводи відповідача ОСОБА_2 селищної ради про те, що спірна земельна ділянка надана для облаштування заїзду до садиби ОСОБА_1 та передана у спільне користування не відповідають дійсності та спростовуються рішенням ОСОБА_2 селищної ради від 03.09.1997р. та листом-згодою ОСОБА_2 дільниці Зборівського ККП, із яких вбачається, що мова йде про дві різні земельні ділянки, а саме: про спірну ділянку площею 0,10 га та іншу ділянку площею 240 кв.м. для облаштування заїзду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що саме такий порядок використання цих земельних ділянок існує з часу надання і станом на сьогодні.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким:

-визнати недійсним рішення сімнадцятої сесії п'ятого скликання ОСОБА_2 селищної ради від 28.12.2007р. №405, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за рахунок земель житлової та громадської забудови орієнтовною площею 0,15га по вул. Р.Купчинського в смт. Залізці, Зборівського району Тернопільської області;

-визнати недійсним рішення п'ятої сесії шостого скликання ОСОБА_2 селищної ради від 28.04.2011р. №54, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та надання дозволу на видачу їй державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15га по вул. Р.Купчинського в смт. Залізці, Зборівського району Тернопільської області;

-визнати недійсним державний акт серії ЯМ№907612 від 22.08.2012р. виданий ОСОБА_3 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по вул. Р.Купчинського в смт. Залізці, Зборівського району Тернопільської області;

-скасувати державну реєстрацію та зобов'язати реєстраційну службу Зборівського районного управління юстиції внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,15га по вул. Р.Купчинського в смт. Залізці, Зборівського району Тернопільської області (кадастровий номер 6122655300:02:001:0359) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ№907612 від 22.08.2012р.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5