Постанова

від 15.07.2015 по справі 806/2127/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року м.Житомир справа № 806/2127/15

час прийняття: 13 год. 20 хв. категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Шкорботун Ю.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області, Державного реєстратора реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним рішення та скасування державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася з позовом до Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області, Державного реєстратора реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправним рішення та скасування державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що дійсно Позивач, як власник земельної ділянки, ще 02.07.2012року уклала договір оренди такої земельної ділянки сільськогосподарського призначення з СФГ "На ОСОБА_2" строком на 10 років. В лютому 2015року Позивачу стало відомо, що Державним реєстратором реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції прийнято рішення про реєстрацію цього права оренди земельної ділянки.

На думку представника Позивача, вказаний договір оренди не містить усіх істотних умов, необхідних для його укладання, а тому у Відповідача були відсутні законні підстави для проведення державної реєстрації речових прав за таким договором.

Державний реєстратор реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3, Відповідач-1 по даній справі, проти позову заперечила і пояснила, що дійсно на державну реєстрацію речового права (права оренди) керівником СФГ "На ОСОБА_2" подавався договір оренди земельної ділянки у ОСОБА_4. Враховуючи, що подані документи відповідали вимогам чинного законодавства, 22.02.2014року така державна реєстрація речового права була проведена. Відповідач вважає безпідставними доводи представника Позивача про те, що при розгляді вказаних матеріалів державний реєстратор не перевірила чи вказаний договір оренди містить усі істотні умови, необхідні для його укладання. Відповідач вважає, що Державний реєстратор реєстраційної служби такими повноваженнями не наділений.

Представник Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області, Відповідача-2, в судовому засіданні позовні вимоги визнав і пояснив, що оскаржуване рішення Державним реєстратором реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції було прийнято в результаті недостатнього вивчення поданих документів. Під час додаткового вивчення поданих документів було встановлено, що вказаний договір оренди не містить усіх істотних умов, необхідних для його укладання.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представників Відповідача-1, фактичне визнання позову представником Відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо процедури проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема й права оренди земельної ділянки, переліку документів, необхідних для її проведення, прав та обов'язків суб'єктів у сфері державної реєстрації таких прав, регулюються правовими нормами Закону України N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі-Закон N 1952-IV) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (надалі-Порядок-868), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Частиною 1 ст. 4 Закону N 1952-IV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема й право оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами, що Державний реєстратор реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_3, Відповідач-1, наділена повноваженнями щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки як речового права та обтяження за договором оренди від 02.07.2012року земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1825883600:03:000:0034), що розташована в Чуднівському районі Житомирської області, укладеному між Позивачем та СФГ "На ОСОБА_2" строком на 10 років.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Державного реєстратора реєстраційної служби повноважень на перевірку зазначеного договору оренди вимогам чинного законодавства, визнання такого договору недійсним чи неукладеним.

Повноваження Державного реєстратора реєстраційної служби, до яких відноситься і Відповідач-1 по даній справі, визначені правовими нормами статті 9 Закону N 1952-IV та п.15 Порядку-868.

За приписами вказаних правових норм під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Суд враховує, що в силу вимог ст.17 Закону N 1952-IV та п.6 Порядку-868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

Разом з тим, за частиною 1 статті 2 Закону N 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законодавець не покладає на державного реєстратора обов'язку здійснювати перевірку змісту спірного правочину відповідно до наведених у зазначеній позовній заяві підстав.

Зазначені правові норми свідчать, що повноваження державного реєстратора під час розгляду таких заяв і документів зведені виключно до перевірки щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках).

Доводи Позивача та його представника, що саме Державний реєстратор повинен перевіряти зміст правочину на його відповідність вимогам чинного законодавства, а саме на відповідність вказаного договору оренди від 02.07.2012року вимогам ЦК України, Закону України "Про оренду землі", є безпідставними, так як не відповідають вимогам чинного цивільного законодавства і є результатом довільного трактування положень Закону.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є самостійним судовим способом захисту цивільних прав та інтересів особи. Тобто, визнання договору оренди землі від 02.07.2012року укладеним із порушенням вимог певних правових норм здійснюється виключно шляхом звернення до суду із відповідним позовом, а не шляхом прийняття рішення Державним реєстратором.

Статтею 24 цього Закону N 1952-IV встановлено вичерпний перелік підстав, згідно з яким може бути відмовлено у державній реєстрації прав, а її частиною 4 передбачено, що відмова в державній реєстрації та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Як зазначила в судовому засіданні, Відповідач-1, під час розгляду заяви при реєстрації вказаного речового права (права оренди земельної ділянки) і документів, що додавалися до неї, державним реєстратором була встановлена відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону. Підстави, передбачені статтею 24 цього Закону N 1952-IV, для відмови у державній реєстрації цього права були відсутні.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувані дії Державного реєстратора реєстраційної служби Чуднівського районного управління юстиції у Житомирській області (рішення №11111585 від 22.02.2014року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Позовні вимоги ОСОБА_4 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Суд не приймає визнання Відповідачем-2 позову, так як таке визнання суперечить чинному законодавству. Суд враховує, що в силу ст.7 Закону N 1952-IV Відповідач-2 як територіальний структурний підрозділ Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав не наділений повноваженнями ні державного реєстратора ні повноваженнями на скасування рішень державного реєстратора.

Одночасно суд зазначає, що здійснена реєстрація речового права не позбавляє Позивача як сторону правочину здійснювати свій судовий захист у спосіб, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

За приписами Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також вказаним договором про оренду землі Позивач наділена цілого ряду правами. А тому, якщо Позивач вважає, що має місце порушення його прав як власника чи орендодавця вказаної земельної ділянки, то наявність рішення про реєстрацію вказаного речового права та судове рішення з цього предмету спору не позбавляє Позивача звернутися із відповідним позовом до суду загальної юрисдикції щодо захисту того чи іншого права.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати по даній справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 20 липня 2015 р.