Ухвала

від 23.06.2015 по справі п/811/1447/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" червня 2015 р. справа № П/811/1447/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № П/811/1447/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

В травні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000242202 від 11 лютого 2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 172 518,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 115 012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 057 506,00 грн. та №0000252202 від 11 лютого 2014 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000242202 від 11.02.2014 року та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000252202 від 11.02.2014 року.

Постанова мотивована тим, що реальний характер господарських операцій ПАТ "Креатив" підтверджується первинними документами, тому позивачем правомірно включено 2 115 012,00 грн. до податкового кредиту. Безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення. Крім того, відсутні підстави для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615,00 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договорами з ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги зазначає, що у ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" за перевіряємий період відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, операції між зазначеними підприємствами та ПАТ "Креатив" не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України. Також зазначає про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "ОСОБА_1 Н", ПП "Телеком Парк", що ґрунтується на отриманих актах перевірки від іншого податкового органу контрагентів позивача щодо фіктивності їх діяльності.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 21.01.2014 р. №97 в період з 24.01.2014 року по 25.01.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача ПАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "ОСОБА_1 Н" (код 38169689) за період з 01.01.2013 по 31.10.2013 та ПП "Телеком Парк" (код 38169689) за період з 01.10.2013 по 30.11.2013 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №17/11-23-22-02/31146251 від 27.01.2014 р., відповідно до якого відповідачем встановлено наступні порушення:

1. п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 1552615 грн.;

2. п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2115012 грн., в тому числі за листопад 2013 року на суму 2115012 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що правочини позивача з ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" є нікчемними, оскільки вчинені без мети реальних правових наслідків.

Кіровоградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області вважає, що податкові накладні видані ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2 115 012 грн.:

1. за жовтень 2013 року:

- ТОВ "ОСОБА_1 Н" - 546 343,00 грн.

- ПП "Телеком Парк" - 1 006 272,00 грн.;

2. за листопад 2013 року:

- ПП "Телеком Парк" - 562 397,00 грн.

Податковий орган вважає, що в результаті такого завищення податкового кредиту позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за жовтень 2013 р. в сумі ПДВ 1 552 615,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у сумі 2 115 012,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" які, на думку Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, не носять реального характеру.

На підставі акту перевірки від 27.01.2014 р. відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000242202 від 11 лютого 2014 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 172 518,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 115 012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 057 506,00 грн. та №0000252202 від 11 лютого 2014 року, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615,00 грн. (а.с.10, 11).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №№0000242202, №0000252202 від 11 лютого 2014 року, з наступних підстав.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту в жовтні 2013 року віднесено 546 343,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "ОСОБА_1 Н" з придбання соняшника, на підставі договорів поставки (а.с.63-65, 67, 69-71, 75-80, 87-89, 91, 93-95, 101-111, 123-125, 132-138, 145-147, 149, 151-153, 156-159, 163-167, 173-175, 177 Т.1). Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.68, 81-86, 92, 112-122, 139-144, 150, 155, 168-172, 178 Т.1). Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.85-158 Т.2). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.66, 72-74, 90, 96-100, 126-131, 148, 154, 160-162, 176 Т.1).

Також в жовтні та листопаді 2013 року позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 1 006 272,00 грн. та 562 397,00 грн. відповідно за податковими накладними виданими ПП "Телеком Парк" по придбанню насіння соняшника, на підставі договорів поставки (а.с.236-238, 243-250 Т.1, 1-13, 35-37, 42, 44-46, 49-50, 53-55, 57-59, 63-65, 72-81, 92-94, 96, 98-100, 102-108, 116-118, 121-125 Т.2). Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (а.с.14-34, 43, 51-52, 60-62, 82-91, 97, 109-115, 126-130 Т.2). Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с.131, 141-250 Т.2, 1-39 Т.3). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.239-242 Т.1, 38-41, 47-48, 56, 66-71, 95, 101, 119-120 Т.2).

Таким чином, витрати, віднесені позивачем до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств за господарськими операціями з ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк", підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За період з 01.10.2013 по 30.11.2013 року відповідно даних податкової звітності з податку на додану вартість ПАТ "Креатив" задекларовано ПДВ в складі податкового кредиту на суму 174 168 447 грн.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Згідно висновків акту перевірки договори по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції; 2) установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства ТОВ "ОСОБА_1 Н", ПП "Телеком Парк" по взаємовідносинах з іншими контрагентами. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1 Н", ПП "Телеком Парк" підтверджуються матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" на час здійснення господарських операцій з позивачем перебували на обліку як платники податку на додану вартість, тому позивач правомірно відніс 2 115 012,00 грн. до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 552 615,00 грн., оскільки позивачем правомірно віднесені витрати за договорами з ТОВ "ОСОБА_1 Н" та ПП "Телеком Парк" до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № П/811/1447/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун