Ухвала

від 20.07.2015 по справі 820/3879/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 р.Справа № 820/3879/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 820/3879/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЛАМ"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Милам», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0000591501 від 08.04.15 року, яким ТОВ "МИЛАМ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2939 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 734,75 грн.; скасувати податкове повідомлення - рішення №0000601501 від 08.04.15 року, яким ТОВ "МИЛАМ" зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 43479 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки відповідача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Представники відповідача проти позову заперечували, зазначили, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу визначені відповідні податкові зобов'язання.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Милам» задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 123.1 ст. 123, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "МИЛАМ" (код ЄДРПОУ 00310491) з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад-грудень 2014 року та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду за грудень 2014 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2014 року, вх. №9018159269 від 19.02.2015 року та №9009142146 від 04.02.2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №847/20-31-15-01-10/00310491 від 20.03.2015 року. Перевіркою встановлено: підтверджено відображене товариством з обмеженою відповідальністю "МИЛАМ" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період грудень 2014 року вх. №9018159269 від 19.02.2015 року та №9009142146 від 04.02.2015 року бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду у сумі 2155 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного завітного (податкового) періоду (рядок 19) у сумі 6222,00 грн.; в порушення п.44.1 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п.201,1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України, та порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за №185/24962, наказом Міністерства Фінансів України від 22 вересня 2014 року №957 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 року за №1235/26012, встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 46736 грн., у тому числі по періодам: листопад 2014 року - 3257 грн., грудень 2014 року 43479 грн.; завищення податкового кредиту призвело до наступного: в порушення п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду на загальну суму 3257 грн. за листопад 2014 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ у розмірі 43479 грн. за грудень 2014 року (а.с. 112-139).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області 27.03.2015 року (а.с. 150-156).

Листом від 03.04.2015 року №4735/10/20-31-15-01-17, контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки від 20.03.2015 року №847/20-31-15-01-10/00310491 переглянуто в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинам ТОВ "МИЛАМ" з ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ" (код ЄДРПОУ 31443937) відповідно до податкової накладної №93 від 10.06.2014 року на загальну суму 317,58 грн., у том числі по періодах: за листопад 2014 року 317,58 грн. В іншій частині висновки по акту перевірки від 20.03.2015 року №847/20-31-15-01-10/00310491 залишено без змін (а.с. 157-161).

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 08.04.2015 року №0000601501, №0000591501(а.с. 163-164).

Обґрунтовуючи правомірність винесених податкових повідомлень - рішень відповідач посилався в акті перевірки на те, що позивачем до складу податкового кредиту включені податкові накладні, в яких місцезнаходження покупця не відповідає вимогам ст. 45 Податкового кодексу України; до податкових накладних не надано договори, зазначені в таких накладних.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач не може нести наслідків невиконання його контрагентами свого податкового обов'язку щодо подання податкової звітності до контролюючих органів на обліку, в яких вони перебувають, оскільки, такі вимоги, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 року є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Враховуючи те, що висновки відповідача про безпідставне завищення суми бюджетного відшкодування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач, як юридична особа зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.06.1993 року, про що свідчать відомості Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 10).

Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЛАМ" є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво відповідного зразка (а.с. 12).

18.12.2014 року позивач змінив своє місцезнаходження та зареєструвався за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 43, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №14801050036064720 (а.с. 10).

Згідно вимог ч. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Поряд із тим, ТОВ "МИЛАМ" змінюючи свою податкову адресу завчасно повідомляло про це своїх контрагентів. Отримуючи податкові накладні із старою податковою адресою, позивач звертався до контрагентів із проханням приведення таких податкових накладних до вимог законодавства з цього питання, проте, у зв'язку із знаходженням деяких контрагентів ТОВ "МИЛАМ"- ТОВ "Вневідомча охорона", ККП "КК "Приморська", ТОВ "ЛЕО", ПАТ "Укртелеком" в зоні проведення АТО, своєчасна доставка оригіналів документів до м. Харкова неможлива.

У зв'язку зі зміною місцезнаходження ТОВ "МИЛАМ", контрагентами помилково надані відповідачу податкові накладні із старою податковою адресою та недодані деякі договори.

Проте, як пояснив в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача, при проведені перевірки перевіряючим надавались належним чином заповнені податкові накладні, як і договори, які вказані в цих податкових накладних, однак останнім вони не були оглянуті. А також, належним чином оформлені податкові накладні надані через канцелярію податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки в п'ятиденний строк до винесення податкового повідомлення-рішення (а.с.150-155).

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції не зміг пояснити підстави не прийняття перевіряючими до уваги наданих, належним чином оформлених податкових накладних.

Так, в матеріалах справи містяться податкові накладні: №65 від 11.12.2014 року, №277 від 26.12.2014 року, №34 від 01.12.2014 року, №2357 від 05.12.2014 року, №7500 від 19.12.2014 року, №12396 від 31.12.2014 року, №1 від 19.12.2014 року, №1 від 23.12.2014 року, №2 від 24.12.2014 року, №3 від 25.12.2014 року, №4 від 26.12.2014 року (а.с. 44-45, 60, 68-70, 84, 89-92), де місцезнаходженням покупця (ТОВ "МилаМ") є м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 43.

Відповідно до положень ч. 44.6, 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що на момент перевірки у позивача були наявними належним чином оформлені податкові накладні, однак не враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Порядок формування податкового кредиту визначений положеннями ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до п.198.3 ст. 198 Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 Податкового кодексу України.

Так відповідно до положень п. 200.1, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право на нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад-грудень 2014 року та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступного податкового періоду за грудень 2014 року.

Крім того, приймаючи спірні податкові повідомлення - рішення контролюючий орган, окрім іншого, посилався на не подання контрагентами позивача податкової звітність за грудень 2014 року та серпень 2014 року - ТОВ "ЛУГАНСЬКЕ ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ" (код ЄДРПОУ 31443937), за липень 2014 року, жовтень - листопад 2014 року - ТОВ "ЛТК", до контролюючого органу за місцем їх реєстрації.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Враховуючи викладене, позивач не може нести наслідків невиконання його контрагентами свого податкового обов'язку щодо подання податкової звітності до контролюючих органів на обліку, в яких вони перебувають, оскільки, такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо завищення позивачем податкового кредиту, внаслідок включення підприємством до складу податкового кредиту податкових накладних виписаних з порушенням вимог Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що окремі незначні недоліки у первинних документах бухгалтерського обліку не можуть беззаперечно свідчити про безтоварний характер спірної господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Оскільки судовим розглядом підтверджено, що господарські операції ТОВ "Милам" з контрагентами, фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені складеними первинними документами, то, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість, зокрема формування витрат та податкового кредиту, а тому колегія суддів приходить до висновку про те, що вищевказані доводи апеляційної скарги відповідача необґрунтовані.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги вище наведене, враховуючи, що висновки відповідача про безпідставне завищення суми бюджетного відшкодування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015 року по справі № 820/3879/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2015р. по справі № 820/3879/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.