Постанова

від 28.02.2007 по справі 11/394-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/394-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2007 року                                                                                   Справа № 11/394-06  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:              Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 24.02.2007р. № 110)

при секретарі: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:  

позивача –не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.46);                           

відповідача - не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (протокол від 26.02.2007р.);                                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ           

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006 року                                    

у справі № 11/394-06                             

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс”, м.Дніпропетровськ                         

до українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ                                                  

про стягнення 19 598 грн. 74 коп.

          В судовому засіданні 26.02.2007р. було оголошено перерву до 28.02.2007р. (ст..77 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006р. (суддя Мельниченко І.Ф.) по справі № 11/394-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс”, м.Дніпропетровськ (далі –ТОВ “Енергоресурс”) до українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ (далі –українсько-німецьке АТЗТ з ІІ “Дніпро-Метал АГ”) про стягнення 19 598 грн. 74 коп. позов було задоволено частково та з відповідача на користь позивача було стягнено 12 288 грн. 94 коп. боргу та боргу з урахуванням індексу інфляції, 6 544 грн. 80 коп. пені, 188 грн. 33 коп. держмита, 113 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості виготовленої продукції згідно з умовами договору, укладеного між сторонами, ст.ст.526, 549, 625 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі –українсько-німецьке АТЗТ з ІІ “Дніпро-Метал АГ” м.Дніпропетровськ, посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення в частині стягнення пені за прострочення оплати, нормам матеріального права, зокрема, ч.3 ст.219, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а також нормам процесуального права –ст..43 ГПК України, оскільки господарським судом не дана належна правова оцінка тим обставинам, що правопорушенню зі сторони відповідача сприяли неправомірні дії (бездіяльність) позивача, так як була допущена прострочка в передачі продукції, тому суд оцінивши обставини справи, мав право зменшити розмір відповідальності відповідача або взагалі звільнити його від відповідальності.

          Позивач по справі –ТОВ “Енергоресурс” м.Дніпропетровськ, у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст..22 ГПК України, не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази отримання позивачем ухвали суду апеляційної інстанції (поштове повідомлення від 08.02.2007р. –а.с.46).

          Враховуючи викладене, а також те, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні відповідно до ст.ст.75, 99 ГПК України.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представника скаржника в судовому засіданні 26.02.2007р., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

22.06.2004р. між українсько-німецьким АТЗТ з ІІ “Дніпро-Метал АГ” м.Дніпропетровськ (відповідач по справі, скаржник, “замовник” за договором) та ТОВ “Енергоресурс” м.Дніпропетровськ (“виконавець” за договором, позивач по справі) було укладено договір № ДМ 215, відповідно до умов якого “виконавець” в строк до 25.08.2004р. зобов'язався виготовити за замовленням “замовника” з використанням своїх матеріалів продукцію (штампи в асортименті) на суму 18 000 грн. (з ПДВ), а “замовник” зобов'язався прийняти та оплатити роботу по виготовленню продукції згідно з умовами договору (а.с.19-22).

30.10.2004р. до договору сторонами було укладено додаткову угоду (а.с.22), відповідно до умов якої п.2.3 розділу 2 договору було змінено та відповідно до якого оплата повинна була здійснюватись “замовником” на підставі виставлених “виконавцем” рахунків в строк до 01.02.2005р.

До укладення додаткової угоди від 30.10.2004р., відповідно до розділу 2 договору, позивачем було виписано та направлено на оплату відповідачеві рахунок № СФ-0000030 від 09.12.2004р. на суму 10 800 грн. (а.с.16) та рахунок № СФ-0000021 від 01.07.2004р. на суму 7000 грн. (40% передплата, яка здійснена 09.07.2004р. згідно з випискою установи банку відповідача).

Факт отримання зазначених вище рахунків підтверджується поясненнями представника скаржника в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, фактом оплати 7000 грн. з посиланням на рахунок від 01.07.2004р., матеріалами справи –відповіддю на претензійний лист позивача від 08.06.2006р. (а.с.14-15), факт неотримання рахунку від 09.12.2004р. не спростовано жодним доказом відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України відповідачем в ході розгляду справи в судах обох інстанцій, такі докази відсутні в матеріалах справи.

20.10.2004р. по накладній № РН-0000023 відповідач на підставі довіреності серії ЯІВ № 148662 (а.с.12-13) отримав передбачену договором продукцію на суму 18 000 грн., що підтверджується накладною, довіреністю, матеріалами справи.

Докази здійснення повного розрахунку за отриману по договору № ДМ 215 продукцію відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій.

Актом прийому-передачі до договору № ДМ 215 від 22.06.2004р., складеним 20.10.2004р. та підписаним обома сторонами підтверджується факт отримання продукції в асортименті, кількості, передбаченими договором, будь-які зауваження щодо якості продукції відповідач не заявляв.

Отже, фактично розрахунок не було проведено в частині оплати 10 800 грн. заборгованості.

Пунктом 4.4. розділу 4 договору № ДМ 215 сторони передбачили майнову відповідальність “замовника” за несвоєчасну оплату у виді оплати пені в розмірі 0,5% від суми договору за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних у мовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 258 ЦК України (частиною 2 ) передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява не заявлялась відповідачем в судах обох інстанцій.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частинами 1, 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Частиною 6 ст.232  Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  

Зазначене повністю кореспондується  з нормами ст.ст.1, 3 Закону України “про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Тобто законом встановлено обмеження розміру стягуваної пені.

Отже, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню: в частині стягнення основного боргу  10 800 грн.; в частині стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції –1488 грн. 94 коп. (з березня 2005р. по вересень 2006р.); в частині стягнення пені –969 грн. 33 коп. (за період з 01.03.2005р., за 182 дня, враховуючи строк позовної давності, 6 місяців період нарахування пені, розмір пені –не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення, а також враховуючи, що господарські зобов'язання по цій справі не є такими в розумінні ч.2 ст.231 Господарського кодексу України).

Щодо вимог в частині стягнення штрафу, то господарським судом зроблено в цій частині правильний та обґрунтований висновок з урахуванням вищенаведеного, а також того, що на правовідносини сторін за цим договором не розповсюджується ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -                                                                      

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006р. по справі № 11/394-06 –змінити; апеляційну скаргу українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ –задовольнити частково.

          Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2006р. по цій справі викласти в наступній редакції:

          “Позов задовольнити частково.

          Стягнути з українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс”, м.Дніпропетровськ 10 800 грн. основного боргу, 1488 грн. 94 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 969 грн. 33 коп. пені, 132 грн. 58 коп. державного мита, 79 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позову –відмовити.”

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурс”, м.Дніпропетровськ на користь  українсько-німецького акціонерного товариства закритого типу з іноземними інвестиціями “Дніпро-Метал АГ”, м.Дніпропетровськ 55 грн. 75 коп. витрат по держмиту, сплачених при подачі апеляційної скарги.

          Видачу відповідних наказів згідно зі ст.ст.116-118 ГПК України здійснити господарському суду Дніпропетровської області.                                     

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                  О.О.Головіна

03.03.2007