Ухвала

від 03.06.2015 по справі 370/2443/14-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 року Справа № 370/2443/14-ц

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Приходько О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» про скасування рішення загальних зборів, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» (далі - ТДВ «Санленд», відповідач), в якому просив скасувати рішення загальних зборів учасників ТВД «Санленд» №3 від 03.03.2014 року в частині звільнення позивача з посади генерального директора цього товариства з 28.02.2014 року за ч. 4 ст. 40 КЗпП України, та поновити його на вказаній посаді, стягнувши заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням уточнених позовних вимог за заявою від 03.06.2015 року - починаючи з 01.03.2014 року по 03.06.2015 року у сумі 75563,67 грн. Крім цього просив стягнути з ТДВ «Санленд» на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 22 грудня 2010 року він був обраний на посаду генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», яке в даний час перейменоване в Товариство з додатковою відповідальністю «Санленд».

Наказом від 17.01.2012 року Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» позивача було звільнено з посади генерального директора ТДВ «Макарівський льонозавод» з 15 січня 2013 року за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2014 року рішення загальних зборів товариства та наказ про звільнення позивача скасовано, поновлено його на посаді генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.01.2013 року по 20.11.2014 року у розмірі 52967,46 грн., та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Вказаним рішенням апеляційний суд у повному обсязі захистив права позивача на працю, порушене власником ТДВ «Макарівський льонозавод», яке нині перейменоване в ТДВ «Санленд», однак з його сторони і поданий час чиниться постійне порушення прав позивача.

Позивач вказує, що 22.09.204 року він довідався, що його знову незаконно звільнено з посади генерального директора ТДВ «Санленд».

У судовому засіданні Макарівського районного суду по іншій справі представник Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» надав наказ по товариству від 03.03.2014 року, у якому зазначається, що керуючись рішенням загальних зборів учасників ТДВ «Санленд» (протокол № 3 від 28.02.2014 року) позивача звільнено з посади генерального директора ТДВ «Санленд» з 28.02.2014 року за ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що його звільнення проведене з грубими порушенням чинного законодавства.

Так, 28.02.2014 року загальні збори учасників ТДВ «Санленд» в установленому законом порядку не проводились. Відповідно документ, датований цим числом, не можна вважати рішенням засновників.

Жодних підстав для звільнення позивача за ч. 4 ст. 40 КЗпП України не було.

Частина четверта ст. 40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір може бути розірваний власником або до уповноваженим ним органом у випадку допущення працівником прогулу без поважних причин.

Факту прогулу без поважних причин станом на 03.03.2014 року не було і не могло бути.

03.03.2014 року закінчився процес примусового виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 23.01.2014 року, яким позивача було поновлено на посаді директора товариства, про що свідчить відповідна постанова державного виконавця.

Відповідачем крім того грубо порушена ч. 1 ст. 149 КЗпП України, яка передбачає, що власник або до уповноважений ним орган до застосування дисциплінарного стягнення повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Жодних письмових пояснень від мене не вимагалось.

В порушення ст. 47 КЗпП України позивачеві до цього часу належним чином не оформлена та не видана трудова книжка, в якій би містились всі записи.

Навпаки, 03.03.2014 року у трудову книжку позивача у присутності державного виконавця внесений запис про поновлення позивача на посаді генерального директора ТДВ «Санленд».

У зв'язку з незаконним звільненням позивач з 28.02.2014 року знову перебуває у вимушеному прогулі і відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України йому повинна бути відповідачем виплачена заробітна плата за ввесь час вимушеного прогулу. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.01.2014 року встановлений середньоденний розмір заробітної плати - 242,97 грн., а тому заробітна плата, яка не виплачена позивачу за час вимушеного прогулу становить 75563,67 грн., (242,97 х 311 днів з 01.03.2014 року по 03.06.2015 року).

Крім того позивач вказує, що йому була заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок незаконного звільнення, будучи позбавлений стабільної заробітної плати позивач змушений був змінити усталений спосіб життя, був змушений відмовитись від ряду запланованих покупок, від поїздок на оздоровлення та відпочинок, маючи подібну підставу звільнення з попереднього місця роботи, йому вкрай складно знайти нову роботу, вказані обставини негативно впливають на сімейні відносини та обмежують можливість спілкування з друзями, а також йому завдано сильних і тривалих душевних страждань, принижено його честь та гідність як фізичної особи та ділову репутацію, а тому компенсацію моральної шкоди позивач оцінив у розмірі 100000 грн.

У судове засідання позивач не з'явився, його представник ОСОБА_2, подав суду письмову заяву згідно якої вимоги за позовом підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі із вказаних у позовній заяві підстав.

ТДВ «Санленд» у судове засідання представника не направив, подав суду письмові заперечення проти позову, за якими проти задоволення позовних вимог заперечили, просили у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав, що позивачем пропущено встановлений ст.233 КЗпП України строк для звернення до суду із даним позовом що є підставою для відмови у задоволенні вимог. Заперечень щодо обґрунтованості звільнення позивача із займаної посади відповідач не навів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач з 13.11.2004 року перебував на посаді генерального директора Відкритого акціонерного товариства «Макарівський льонозавод», яке 08.12.2010 року було реорганізовано у Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням загальних зборів учасників ТДВ «Макарівський льонозавод» №3/12 від 12.12.2012 року ухвалено у відповідності до ст.ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП України накласти на генерального директора Товариства ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни у відповідності із п. 10.8.2, ч. 4 п. 10.8.5 Статуту ТДВ «Макарівський льонозавод» у вигляді догани з 09.01.2013 року у разі відсутності його письмового пояснення до цього терміну у відповідності із ст. 149 КЗпП України.

Наказом по ТДВ «Макарівський льонозавод» № Іа-к від 17.01.2012 року генерального директора ТДВ «Макарівський льонозавод» ОСОБА_1 звільнено з 15.01.2013 року за ч. 3 ст. 40 КЗпП України відповідно до рішення загальних зборів учасників ТДВ «Макарівський льонозавод» від 15.01.2013 року (протокол № 1/2013).

Товариство з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод» 22.05.2013 року перейменовано в Товариство з додатковою відповідальністю «Санленд» та є його правонаступником, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2014 року рішення загальних зборів товариства та наказ про звільнення позивача скасовано, поновлено його на посаді генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Макарівський льонозавод», стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.01.2013 року по 20.11.2014 року у розмірі 52967,46 грн., та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Вказаним рішенням апеляційний суд у повному обсязі захистив права позивача на працю, порушене власником ТДВ «Макарівський льонозавод», яке нині перейменоване в ТДВ «Санленд», однак з його сторони і поданий час чиниться постійне порушення прав позивача.

Позивач вказує, а відповідач не надав доказів на спростування цих обставин, що 22.09.204 року він довідався, що його знову незаконно звільнено з посади генерального директора ТДВ «Санленд».

Так, згідно наказу Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» від 03.03.2014 року, відповідно до рішення загальних зборів учасників ТДВ «Санленд» (протокол № 3 від 28.02.2014 року) позивача звільнено з посади генерального директора ТДВ «Санленд» з 28.02.2014 року за ч. 4 ст. 40 КЗпП України. У вказаному наказі міститься підпис ОСОБА_1, про ознайомлення його зі змістом наказу, однак дата ознайомлення відсутня.

Як вбачається із протоколу № 3 від 28.02.2014 року загальних зборів учасників ТДВ «Санленд» 25.02.2014, 26.02.2014, 27.02.2014, 28.02.2014 року ОСОБА_1, був відсутній на робочому місці, про що складено відповідні акти. Також ОСОБА_1, з 19.02.2014 по 28.02.2014 року відмовився укладати трудовий контракт з ТДВ «Санленд». На підставі викладеного вирішено звільнити ОСОБА_1, з посади директора товариства ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи вимоги за даним позовом, суд керується наступним.

Як передбачено ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу в установленому порядку про розірвання трудового договору, якщо такий договір укладений на невизначений строк; залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди власника або уповноваженого ним органу; залишення без поважних причин роботи особою, яка уклала строковий трудовий договір, до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення роботи до закінчення строку обов'язкового відпрацювання молодим спеціалістом, на яку його було направлено після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу; самовільне залишення роботи без поважних причин до спливу строку обов'язкового відпрацювання молодим робітником, який закінчив навчальний заклад системи професійно-технічної освіти; відмова без поважних причин приступити до роботи при зниженні розряду за грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, що призвели до погіршення якості продукції.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому при його проведенні повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень.

За правилами ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч. 3 ст. 147-1 КЗпП України працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

За змістом ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як встановлено судом, підставою для звільнення позивача у рішенні загальних зборів учасників товариства вказано відсутність ОСОБА_1, на запропонованому йому робочому місці однак, зазначене рішення загальних зборів в частині звільнення позивача неможливо визнати законним, оскільки ч. 4 ст. 40 КЗпП України передбачає звільнення працівника за відсутність його на роботі без поважних причин а не на робочому місці.

Більше того, відповідач не надав будь-яких доказів на обґрунтування законності звільнення позивача із займаної посади (складених актів про відсутність працівника на роботі, пояснення працівника щодо поважності причин відсутністю на роботі), що є порушенням ст. 149 КЗпП України щодо застосування дисциплінарного стягнення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач не надав суду доказів на підтвердження законності звільнення позивача, суд приходить до висновку, що звільнення проведено у порушення вимог ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 147-1 та ст. 149 КЗпП України, а позовні вимоги про скасування рішення загальних зборів в частині звільнення позивача, наказ товариства підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строків звернення до суду судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 233 та ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно роз'яснень п. п. 4, 22 та 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами та доповненнями встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст. 225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.

Матеріали справи не містять доказів вручення позивачу копії наказу про звільнення, відповідач також не підтвердив факту вручення копії наказу позивачеві, а тому суд вважає, що встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності з вимогами вказаної статті підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 75563,67 грн., за період 311 днів з 01.03.2014 року по 03.06.2015 року, із середньоденним розміром заробітної плати позивача 242,97 грн., що встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.01.2014 року.

Крім того, підлягають до часткового задоволення позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у відповідності з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, оскільки порушення відповідачем законних трудових прав позивача призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, і у її відшкодування необхідно стягнути 3000 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 785,63 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» про скасування рішення загальних зборів, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.

Скасувати рішення загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» від 28 лютого 2014 року (протокол № 3 від 28.02.2014) в частині звільнення ОСОБА_1, з посади генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» з 28 лютого 2014 року за ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Скасувати наказ Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» № 3 від 3 березня 2014 року.

Поновити ОСОБА_1, посаді генерального директора Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд».

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» (код ЄДРПОУ 00306093, вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Київська область) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2014 року по 03.06.2015 року у сумі 75563,67 грн., а також 3000 грн., моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Санленд» (код ЄДРПОУ 00306093, вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Київська область) в дохід держави (отримувач коштів - Макарівський районний суд, код отримувача за ЄДРПОУ 38007165, банк отримувача ГУ ДКСУ в Київській області, МФО 821018, р/р 31214206700385) 785,63 грн., судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд, що його ухвалив протягом десяти днів з моменту його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні при його проголошенні - з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.

Головуючий О.В.Тандир