Постанова

від 10.03.2009 по справі 5020-3/268

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

 11 березня 2009 року  

 Справа № 5020-3/268

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Голика

В.С.,

суддів                                                                      Борисової

Ю.В.,

Гонтаря В.І.,

за участю

представників сторін:

позивача:        не з'явився  

відповідача:    не з'явився 

розглянувши

апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" на рішення

господарського суду міста Севастополя (суддя 

Головко В.О.) від 18.12.2008 у справі №5020-3/268

за

позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Севастополь,99008)

до           товариства з

обмеженою відповідальністю "Мірідіс" (вул. Пролетраська,21, кв.18, м.

Севастополь,99058)

про

стягнення заборгованості за Договором постачання № 97 від 01.01.2008 в сумі

53728,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 18 грудня 2008 року у справі № 5020-3/268 (суддя Головко В.О.)

позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою

відповідальністю "Мірідіс" про стягнення заборгованості  за договором постачання № 97 від 01.01.2008 в

сумі 53728,05 грн. задоволено повністю.

        З товариства з обмеженою

відповідальністю „Мірідіс”  стягнуто на

користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 

основного боргу в розмірі 53728,05 грн., державне мито в сумі 537,00

грн. та  витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

   При прийнятті рішенні суд виходів із

приписів статті 525,526 Цивільного кодексу України, а також із загальної суми

переданого відповідачу товару, вказаного у видаткових  накладних.

    Не погодившись з вказаним рішенням,

товариство з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" звернулось до

Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції частково та

прийняти нове, яким задовольнити позов у сумі 22504,15 грн. , а також

зменшити  розмір стягнення у частині

погашення витрат на сплату держмита та витрат на інформаційне-технічне

забезпечення судового процесу пропорційне сумі задоволеного позову.

    Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої

інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що сприяло

необгрунтованому  стягненню  сум по договору.

    Крім того, відповідач вважає, що він був

позбавлений  права прийняти участь у

судовому засіданні, що лишило його можливості надати суду докази, якими

обгрунтовуються заперечення проти позову.

 Розпорядженням В.о. заступника голови

Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2009 року

суддю Лисенко В.А. замінено на суддю Борисову Ю.В.

   Розглянувши в порядку статті 101

Господарського процесуального кодексу України господарський спір, суд  встановив 

наступне.

    01 січня 

2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та

товариством з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" (покупець)  був укладений договір постачання № 97

продуктів харчування (а.с. 9), у відповідності до умов якого позивач  зобов'язався поставляти товар, а товариство з

обмеженою відповідальністю "Мірідіс" приймати та сплачувати продукти

харчування (далі - товар) на умовах договору.

   Як вбачається з матеріалів справи, на

виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму

53728,05 грн., що підтверджується видатковими накладними,  залученими до матеріалів справи (а.с. 10-21).

  Отже, зобов'язання з постачання товару

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 

виконувалось своєчасно та належним чином, як вірно зазначено в судовому

рішенні.

    Разом з тим, оплата за отриманий товар

товариством з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" здійснювалась

несвоєчасно та не у повному об'ємі, у зв'язку з чим склалась заборгованість

перед позивачем , що з'явилось  підставою

для звернення позивача до господарського суду з позовом  про стягнення заборгованості.

    Судова колегія, дослідивши матеріали

справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін,

вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського

суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

     Відповідно до положень  статті 193 Господарського кодексу України та

статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись

належним чином  відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або

одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором або законом.

     Частиною 1 статті 173 Господарського

кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що

виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

    Згідно з частиною 1 статті 175

Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються

цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин

при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона

повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися

від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони

виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками

господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Кодексом.

       Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу

України передбачено, що  майнові

зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим

Кодексом.

     Відповідно до статті 712 Цивільного

кодексу України, за   договором  поставки 

продавець  (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність,

зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не

пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а

покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

     Таким чином, з відповідача на користь

позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 22504,15 грн., що

відповідає фактичної заборгованості  на

дату прийняття рішення судом першої інстанції.

      Однак, судом першої інстанції зроблено

невірний висновок, у зв'язку з неповним з'ясуванням  обставин, що мають значення для справи, що є

підставою для зміні рішення.

  Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу

України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

     Таким чином, судом першої інстанції

встановлений факт отримання товариством з обмеженою відповідальністю

"Мірідіс" продуктів харчування за договором постачання, однак сума  основної заборгованості відповідача визначена

невірно , оскільки судом першої 

інстанції не враховано наявність акту звірки взаєморозрахунків між

сторонами.

  Вчинення правочину  щодо поставки товару підтверджується

підписаними обома сторонами видатковими  

накладними  на поставку товару №

18 від 22.01.2008, № 17 від 19.01.2008, № 21 від 14.02.2008, № 20 від

07.02.2008, № 28 від 20.03.2008, № 26 від 06.03.2008, № 27 від 14.03.3008, № 25

від 29.02.2008,№ 24 від 28.02.2008,№ 23 від 22.02.2208,№ 22 від 21.02.2008,№ 19

від 01.02.2008, а також актом звірки 

взаєморозрахунків за станом на 11.12.2008 року.

  Як вбачається із акту звірки  взаєморозрахунків та не заперечується

сторонами, відповідач не сплатив повну суму вартості товарів і станом на

11.12.2008 року заборгованість 

відповідача складає 22504,15 грн.

  Відповідно до вимог статті 9 Закону України

„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для

бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, що фіксують

факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні мати в

числі інших обов'язковий реквізит - особистий підпис або інші дані, що дають

змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської

операції.

   Приписами 

частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України

встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом

порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються

вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

правильного вирішення господарського спору.

   Відповідно до статті 36 Господарського

процесуального кодексу України, видаткова накладна та акт звірки

взаєморозрахунків є належними доказами 

підтвердження факту прийняття - передачі товарів, якщо вони

оформлені  належним чином та

підписані  уповноваженими  особами.

     З урахуванням викладеного, судова колегія

дійшла висновку, що рішення у справі прийнято при неповному  з'ясуванни обставин, що мають значення для

справи, у зв'язку з чим вимоги товариства з обмеженою відповідальністю

"Мірідіс", які викладені в апеляційній скарзі, підлягають

задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - зміні. 

       Керуючись статтями 101, пунктом 4 статті

103 , пунктом 1 статті 104, статтею  105

Господарського процесуального кодексу України, суд    

ПОСТАНОВИВ:         

1.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідіс"

-задовольнити.

2.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 18.12.2008 року у справі №

5020-3/268 - змінити.

3.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

3.1.

Позов задовольнити частково.

3.2.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мірідіс" (99058,

місто Севастополь, вул. Пролетарська, 21-18; місто Севастополь, вул.

Н.Островської, 14-А-34; ідентифікаційний код 31682896, р/с 6083733866001 в

Севастопольської філії "Приватбанк" , МФО НОМЕР_3 на користь  фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місто

Севастополь, АДРЕСА_1, ідентифікаційній код НОМЕР_1, р/с НОМЕР_2 в АКБ

"Приватбанк" міста Севастополя, МФО НОМЕР_3 22778,60 грн., у тому

числі: основній борг у розмірі 22504,15 грн., державне мито у розмірі  225,00 грн. та витрати на

інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 49,45 грн.

4. В

іншій частини позову відмовити.

5.

Наказ господарського  суду міста

Севастополя  від 14.01.2009 року по

справі № 5020-3/268 визнати таким, що  не

підлягає виконанню із дня  його видачі .

6.

Стягнути із фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місто Севастополь, АДРЕСА_1,

ідентифікаційній код НОМЕР_1, р/с НОМЕР_2 в АКБ "Приватбанк" міста

Севастополя, МФО НОМЕР_3  на користь   товариства з обмеженою відповідальністю

"Мірідіс" (99058, місто Севастополь, вул. Пролетарська, 21-18; місто

Севастополь, вул. Н.Островської, 14-А-34; ідентифікаційний код 31682896, р/с

6083733866001 в Севастопольської філії "Приватбанк" , МФО

НОМЕР_3  268,50 грн. державного мита.

7.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий

суддя                                                 

В.С. Голик

Судді                                                                               

Ю.В. Борисова

В.І. Гонтар

З оригіналом згідно

Помічник  судді                                                                

М.Є. Пекарнікова