Рішення

від 15.06.2015 по справі 758/1918/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1918/15-ц

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

15 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Мазаль» про стягнення орендної плати, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про стягнення орендної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі Договорів купівлі-продажу частини нежитлових приміщень від 17.10.2014 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. та зареєстрованих в реєстрі за № 1764 та № 1768 вони придбали у ТОВ «БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» частину нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначають, що відповідно до п. 3 Договору купівлі-продажу, Продавець (БЕТОНІНДУСТРІЯ) гарантував, зокрема, що Частину Будівель не здано в оренду. В той же час, згодом після укладення Договору купівлі-продажу вони дізналися, що частина приміщень, які входять до Частини Будівель, яка була передана попереднім власником в оренду ПП «Мазаль» за договором оренди № 3/12 від 01.02.2012 року (строк дії до 30.01.2015 року).

Посилаються на те, що з огляду на дану обставину, 28.10.2014 року ТОВ «БЕТОНІНДУСТРІЯ» звернулося до Відповідача з листами від 27.10.2014 року за вих. № 27-10/14 та від 07.11.2014 року за вих. № 07-11/14, якими двічі поінформувало Відповідача про зміну власників Нежитлових будівель та необхідність переукладення договорів оренди з компанією «АРПА РІАЛ ІСТЕЙТ», яка виступатиме в інтересах власників Нежитлових будівель.

03.11.2014 року ТОВ «АРПА РІАЛ ІСТЕЙТ», як компанія, що мала займатися управлінням Частиною Будівель в їх інтересах, звернулася до Відповідача з листом № 51 від 31.10.2014 року про необхідність переукладення договору оренди частини приміщень, що входять до Частини Будівель. До якого додавалися примірники договору, в яких були зазначені реквізити для оплати орендної плати та плати за електроенергію. Про отримання Відповідачем зазначеного листа свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.11.2014 року. Також відправку вказаного листа було продубльовано кур'єрською службою доставки TURMAN express від 10.11.2014 року, який був вручений відповідачем 11.11.2014 року.

Звертають увагу суду на те, що на вказану пропозицію Відповідач відповіді не надав, запропонований договір оренди не переуклали, але й по договору оренди №3/12 від 01.02.2012 року орендну плату ані за листопад, ані за грудень 2014 року він не сплачував, хоча приміщеннями користувався (здавав їх в суборенду). А тому з огляду на дану обставину, вони надсилали на адресу Відповідача листи в яких повідомляли останнього про небажання продовжувати з ним орендні стосунки за вказаним договором, у зв'язку з чим вимагали повернення частини приміщень, які входять до Частини Будівель. Натомість жодних дій, які свідчили б про повернення Відповідачем частини приміщень, які входять до Частини Будівель, останній не вчинив.

Зазначають, що таким чином, Відповідач продовжував користуватися орендованими за договором оренди 3/12 від 01.02.2012 року приміщеннями, здаючи їх в суборенду, впродовж листопада 2014 року - січня 2015 року, не сплачуючи при цьому ані оренду плату, ані компенсацію за використану електроенергію. На даний час приміщення Відповідачем не звільнено, Акти прийому-передачі щодо повернення орендованих приміщень не підписані, а термін дії договору оренди 3/12 від 01.02.2012 року сплинув 30.01.2015 року.

Посилаються на те, що Листом від 26.01.2015 року вони повідомили Відповідача про суму боргу та надали йому реквізити для його погашення, однак станом на 03.02.2015 року борг останнім не погашено, жодної письмової мотивованої відповіді від нього не отримано.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 319, 526, 610, 611, 625, 770 ЦК України звертаються з даним позовом до суду та просять стягнути з відповідача на їх користь суму заборгованості в розмірі 118 216, 85 грн. та судові витрати.

Позивачі та їх представник, представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивачів до суду надано заяву згідно якої останній вказує на те, що у зв'язку із повторною неявкою відповідача і його представників, відповідно до ст. 224 ЦПК України, позивачі не заперечують щодо заочного вирішення справи без присутності представника позивачів. Причини неявки представників відповідача суду невідомі.

Суд вважає за можливе розглядати справу та ухвалити рішення при заочному її розгляді за відсутності зазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169, 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 17.10.2014 року між ТОВ ««БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» (надалі - Продавець) та ОСОБА_1 (надалі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1768, згідно умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (далі - «Частина Будівель»), від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м. (далі - «Будівлі») (а.с. 8-9).

Згідно Акту прийому-передачі від 17.10.2014 року, на умовах вищезазначеного Договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (далі - «Частина Будівель»), від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м. (далі - «Будівлі») (а.с. 10).

17.10.2014 року між ТОВ ««БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» (надалі - Продавець) та ОСОБА_2 (надалі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1764, згідно умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (далі - «Частина Будівель»), від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м. (далі - «Будівлі») (а.с. 11-12).

Згідно Акту прийому-передачі від 17.10.2014 року, на умовах вищезазначеного Договору купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність 1/2 частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, (далі - «Частина Будівель»), від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м. (далі - «Будівлі») (а.с. 13).

Стаття 328 ЦК України визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з наданих суду Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 17.10.2014 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. було здійснено державну реєстрацію права власності на вищезазначені частини нежитлових приміщень за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про доведеність набуття позивача права власності на частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м.

За приписами статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що на момент укладення вищезазначених Договорів купівлі-продажу частини нежитлових приміщень, частина приміщень, які входять до Частини Будівель перебували в оренді в ПП «Мазаль» (надалі - Орендар) на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 3/12 від 01.02.2012 року укладеного між ПП «Мазаль» та ТОВ ««БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» (надалі - Орендодавець), згідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування з правом здавання в суборенду, що належать Орендодавцю на правах власності, «Об'єкти оренди», які розташовані за адресою : 04080, АДРЕСА_1, (надалі - Приміщення), а Орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути Приміщення Орендодавцеві в належному стані. Характеристика майна, що передається в оренду: нежитлове Приміщення загальною площею 225,4 кв.м.

Стаття 512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

За приписами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що після набуття позивачами права власності на частину нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ.А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудови до будівлі (літ. А) загальною площею 1745, 10 кв.м., будівлі механічного цеху (літ.С.) загальною площею 392, 40 кв.м., будівлі лісоцеху (літ.Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., у Договорі оренди нежитлового приміщення № 3/12 від 01.02.2012 року дійсно відбулася заміна кредитора, а саме позивачі в даному зобов'язанні замінили ТОВ «БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» та стали Орендодавцями набувши всіх його прав та обов'язків визначених законом та умовами договору.

Так за змістом статей 759, 760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вже зазначалося вище, згідно п. 1.1. Договору оренди нежитлового приміщення № 3/12 від 01.02.2012 року (надалі - Договору оренди) за цим Договором Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування з правом здавання в суборенду, що належать Орендодавцю на правах власності, «Об'єкти оренди», які розташовані за адресою : 04080, АДРЕСА_1, (надалі - Приміщення), а Орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути Приміщення Орендодавцеві в належному стані. Характеристика майна, що передається в оренду: нежитлове Приміщення загальною площею 225,4 кв.м.

Сторонами не заперечується та об'єктивно підтверджується Актом прийому-передачі приміщення від 01.02.2012 року, що Орендодавцем було передано, а Орендарем (ТОВ «Мазаль») прийнято в оренду Приміщення, яке знаходиться: 04080, АДРЕСА_1, площею 225, кв.м. (а.с. 29).

В п.п. 3.1, 3.2. Договору оренди сторони погодили, що розмір орендної плати за Приміщення, що надається в оренду, на день підписання Договору

становить 4508 (чотири тисячі п'ятсот вісім) гривень 00 копійок, без ПДВ за 1 (один) календарний місяць орендного користування за цим Договором (із розрахунку 20,00 грн. за 1 кв.м.).

Орендар щомісячно протягом строку оренди перераховує аванс щомісячної орендної плати згідно п. 3.1. вище, за кожний місяць на розрахунковій рахунок Орендодавця, та сплачує комунальні послуги (електроенергію, враховуючи реактивну енергію і витрати у трансформаторах та лініях електропередавання у розмірі 5,2%, також Орендар сплачує Орендодавцю за обслуговування ТП 611 - 10% від використаної електроенергії, та воду) за минулий місяць від фактично спожитих послуг згідно лічильників. Всі витрати за користування телефонами оплачуються Орендарем самостійно згідно з рахунками телефонної станції на наданий в користування телефон.

Орендна оплата здійснюється шляхом внесення Орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства Орендодавця. Орендар щомісяця до 10 числа перераховує 100% орендної плати за поточний місяць. Днем внесення оплати вважається дата отримання банківського підтвердження на перерахунок коштів.

Стаття 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що 27.10.2014 року ТОВ «БЕТОНІНДУСТРІЯПРОЕКТ» на адресу ПП «Мазаль» було направлено повідомлення про заміну власника в якому було повідомлено, що 17.10.2014 року відбулася зміна власника нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та проінформовано про те, що до нього буде звертатися ТОВ «Арпа Ріал Істейт» (управляюча компанія, що діє в інтересах нового власника) з питання переоформлення Договору оренди № 3/12 від 01.12.2012 року та Договору оренди № 4/12 від 01.12.2012 року на іншого орендодавця з 01.11.2014 року (а.с. 18, 19).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 року ТОВ «Арпа Ріал Істейт», як управляючою компанією нових власників приміщень на адресу ПП «Мазаль» було направлено Лист № 51, яким також повідомлено, що 17.10.2014 року відбулася зміна власника нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та вказано на необхідність переукладення Договору оренди № 3/12 від 01.12.2012 року і Договору оренди № 4/12 від 01.12.2012 року у зв'язку із зміною сторони договору і надано два примірники договорів суборенди для підписання (а.с. 22, 23, 24, 25).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про поінформованість відповідача про зміну власника нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та необхідності виконання своїх зобов'язань за Договором оренди № 3/12 від 01.12.2012 року саме перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Статті 526, 525, 610 ЦК України визначають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалося вище в п. 3.3. Договору оренди № 3/12 від 01.12.2012 року, сторони погодили, що орендна оплата здійснюється шляхом внесення Орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства Орендодавця. Орендар щомісяця до 10 числа перераховує 100% орендної плати за поточний місяць. Днем внесення оплати вважається дата отримання банківського підтвердження на перерахунок коштів.

Судом же встановлено, а відповідачем в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не спростовано, що останнім в порушення вимог вищезазначених норм чинного законодавства України та умов Договору оренди, свої зобов'язання, які стосуються сплати орендної плати та платежів за комунальні послуги, з моменту зміни власника нежитлового приміщення, а саме з 17.10.2014 року, не виконувались належним чином у зв'язку з чим в останнього станом на 03.02.2015 року наявний борг по вказаним платежам, а саме:

- за листопад 2014 року: борг по орендній платі - 4 508,00 грн.; борг по послугам з електропостачання - 26 100,67 грн.

- за грудень 2014 року: борг по орендній платі - 4 508,00 грн.; борг по послугам з електропостачання - 35 955, 39 грн.

- борг по орендній платі - 4 508,00 грн.; борг по послугам з електропостачання - 34 145, 49 грн.

Судом встановлено, що з 03.02.2015 року (день здійснення розрахунку заборгованості) по день ухвалення рішення, відповідачем вищезазначена сума заборгованості в добровільному порядку погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про доведеність наявності порушення права позивачів, як Орендодавців у зобов'язанні, яке виникло між ними та відповідачем, та наявності в них права вимагати усунення зазначених порушень в спосіб стягнення зазначеної заборгованості із відповідача, що не суперечить умовам укладеного Договору оренди, відповідає характеру самого порушеного права та узгоджується із ст. 16 ЦК України.

Крім того, згідно п. 8.1. Договору оренди, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судом встановлено, що позивачами зважаючи на прострочку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання (не сплату орендної плати в строки визначені Договором оренди) було розраховано 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції, розмір яких склав:

- за листопад 2014 року: інфляційні втрати - 1517, 24 грн.; 3% річних - 206, 29 грн.

- за грудень 2014 року: інфляційні втрати - 1213, 90 грн.; 3% річних - 172, 94 грн.

- за січень 2015 року: інфляційні втрати - 1159, 60 грн.; 3% річних - 66, 72 грн.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 18 своєї Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказав, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачів про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати та комунальним послугам із врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим суд вважає зазначені вимоги позивача також доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивачів про стягнення з відповідача на їх користь пені згідно ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» то в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Так стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З системного аналізу зазначених норм чинного законодавства України з врахуванням тих правовідносин, які склалися між сторонами можна зробити висновок, що неустойка як вид забезпечення виконання зобов'язань за Договором оренди може бути застосована сторонами у випадку включення такої умови до Договору та погодження і встановлення її розміру, оскільки її (неустойки) розмір в даних правовідносинах актом цивільного законодавства, який би суд міг застосувати, не встановлений.

Судом же при дослідженні змісту Договору оренди встановлено, що він не містить умови про забезпечення виконання зобов'язання сторін неустойкою у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивачів про стягнення з відповідача на їх користь пені.

Їх же посилання на ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки диспозиція вказаної статті має відсилочний характер і в частині розміру пені відсилає до статті першої даного Закону, яка в свою чергу визначає, що розмір пені визначається за згодою сторін, а як вже зазначалося вище, судом достовірно встановлено, що сторонами в укладеному Договорі оренди взагалі не передбачено такого виду забезпечення зобов'язання як сплата неустойки, а тому в свою чергу не визначено і її розміру.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове доведення позовних вимог позивачів, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та комунальним послугам з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 114 128, 96 грн. у зв'язку з чим вони (вимоги) підлягають задоволенню.

Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє часткове доведення в судовому засіданні, з підстав та в частині зазначеній вище, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про часткову доведеність позовних вимог позивача та необхідності часткового задоволення його позову, в силу ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 1 141, 29 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 319, 321, 328, 334, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 759, 760, 762 , 770 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 208, 209, 213-215, 217- 218, 223, 224, 226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Мазаль», код ЄДРПОУ 32161574 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2:

- заборгованість з орендної плати та комунальним послугам з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми та з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України в загальному розмірі 114 128, 96 грн.;

- судовий збір в розмірі 1 141, 29 грн.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Декаленко