Рішення

від 16.07.2015 по справі 760/16916/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 2-443-15

(№ 760-16916-14-ц)

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16. 07. 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бобровника О. В.

при секретарі: Яковенко Н. К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Володар", ОСОБА_2, треті особи: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Соколянський Дмитро Вікторович, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - про визнання недійсним та скасування рішення реєстратора реєстраційної служби про реєстрацію права власності на квартиру, визнання недійсною реєстрацію вчинену реєстратором реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки "Володар", ОСОБА_2, треті особи: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Соколянський Дмитро Вікторович, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - про визнання недійсним та скасування рішення реєстратора реєстраційної служби про реєстрацію права власності на квартиру, визнання недійсною реєстрацію вчинену реєстратором реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач при зверненні до суду мотивував свої вимоги тим, що 30.06.2014 року між відповідачами КС «Володар», який виступив в якості подавця та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири яка належить йому на праві власності на підставі відповідного свідоцтва та розташована за адресою АДРЕСА_1.

Із зазначеного (оспорюваного) правочину вбачається, що КС «Володар» діяв на підставі Договору іпотеки квартири від 12.05.2008 року та Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 12836916 від 15.11.2013 року.

Таким чином вбачається, що КС «Володар» який є іпотекодержателем за договором іпотеки, 15.11.2013 року реалізував своє право стягнення заборгованості за рахунок предмету іпотеки, яка виникла 12.05.2008 року за договором споживчого кредиту укладеним на строк до 12.05.2010 року, який у свою чергу припинився 06.03.2010 року, внаслідок його розірвання з боку КС «Володар».

Також позивач вказує, що в порушення вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги за договором споживчого кредиту було реалізовано у позасудовому порядку та за межами позовної давності.

Такі дії на думку позивача є грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів»та пункту 31 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року, в якому вказано, що при застосуванні положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною 11 статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту, а тому, враховуючи, що кредит отриманий відповідно до Кредитного договору (п.2.4), за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, є споживчим, а тому зі спливом строку позовної давності звернення стягнення на предмет іпотеки за таким кредитом є порушенням п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.31 Пленуму ВССУ №5, наявні інші порушення вимог Закону допущенні під час реєстрації права власності за відповідачем на належну позивачем квартиру.

Позивач також посилається на те, що відповідно до вимого ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а відповідно до вимог ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення вимог встановлених ч.1 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює правових наслідків та може бути оспоренний у судовому порядку.

Крім тогоч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку», вказано, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем в суді.

В зв'язку із зазначеним позивач з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення реєстратора реєстраційної

служби головного управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича, про реєстрацію права власності №12836916 від 15.11.2013 року в

Державному реєстрі прав на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 за КС «Володар»;

- визнати недійсною реєстрацію вчинену реєстратором реєстраційної

служби головного управління юстиції у м. Києві Соколянським Дмитром

Вікторовичем, щодо реєстрації права власності №12836916 від 15.11.2013 року

Державному реєстрі прав на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 за КС «Володар»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири розташованої за

адресою АДРЕСА_1, укладений 13.06.2014 року між

Кредитною спілкою «Володар» (ЄДРПОУ 25904754) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1), який посвідчено

приватним нотаріусом Київського міського округу Садовою А.Г. та зареєстрований

у реєстрі за №505;

- витребувати майно, а саме квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2

Вікторовича (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1);

- відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації права власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1. за ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1).

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач КС «Володар» в судове засідання свого представника не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, про причини неявки в судове засідання представника відповідача суду не повідомили. В процесі розгляд справи представник КС «Володар» подав до суду письмові заперечення проти позову відповідно до яких заперечуючи проти вимог позивача в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 84-86).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В процесі розгляду справи представником ОСОБА_2 були надані до суду письмові заперечення в яких представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 99-100).

Третя особа: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Соколянський Дмитро Вікторович в судове засідання не з'явився, свого представника до суду не направив, про час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

Треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, своїх представників до суду не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у відсутність відповідачів, оскільки неявка відповідачів не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло від 26.04.2015 року (а.с. 4).

12 травня 2008 року між КС «Володар» і ОСОБА_1 було укладено про надання фінансового кредиту, згідно якого позичальник отримав кредит в розмірі 500 000 грн., строком до 12 травня 2010 року із сплатою за користування грошовими коштами 22% річних (а.с. 9-11).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку кредитній спілці належну йому ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та наявності заборгованості, КС «Володар» звернулася до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Солом'янського районного суду Київської області від 05.07.2013 року, у задоволенні позову кредитної спілки відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності (а.с. 12-13).

Вищезазначене рішення набрало законної сили.

Незважаючи на зазначене вище, КС «Володар» вирішила реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку і 15.11.2013 року звернула стягнення на предмет іпотеки у вигляді квартири АДРЕСА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєструвавши за собою право власності на квартиру.

30.06.2014 року КС «Володар» провела відчуження квартири відповідачу ОСОБА_2 відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу квартири від 30.06.2014 року укладеного між відповідачами продавець (КС Володар) передає, а покупець (ОСОБА_2) приймає у власність квартиру АДРЕСА_1.

У пункті 2 Договору також вказано, що квартира, що продається належить продавцю на підставі договору іпотеки квартири від 12.05.20108 року.

Право власності продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2013 року, державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Соколянським Д.В., реєстраційний номер нерухомого майна 212802280000, номер запису про право власності 3388071, що підтверджується витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №12836916 від 15.11.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки квартири від 12.05.2008 року, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, які витікають з договору про надання фінансового кредиту від 12.05.2008 року №ДЗ-101/10-01, укладеного між іпотеко держателем та гр. ОСОБА_1, за умовами якого він у строк до 12.05.2010 року зобов'язується сплатити суму кредиту та нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 2.3 Договору про надання фінансового кредиту та положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, кредит надається строком до 12.05.2010 року, а відповідно до п. 2.4 цього ж договору кредит видається позичальнику, яка діє як фізична особа, для споживчих цілей.

Згідно вимог ст.ст. 256-257, 261, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ж пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановленні судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так позивачем надано копію рішення Солом'янського районного суду м. Києва по справі №760/6066/13-ц, за позовом КС «Володар» до ОСОБА_1 та інших про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили.

Вказаним рішенням у задоволенні позовних вимог КС «Володар» відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Також рішенням суду встановлено той факт, що кредитний договір №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року був достроково розірваний 06.03.2010 року, і саме з цієї дати слід розраховувати початок перебігу строку позовної давності, яка закінчилась 06.03.2013 року.

Таким чином, задовольняючи вимоги іпотекодержателя за кредитним договором споживчого кредиту №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року в позасудовому порядку, яке мало місце 15.11.2013 року КС «Володар» діяв поза межами позовної давності та після того, як судом було відмовлено в задоволенні таких вимог, що слід кваліфікувати як порушення вимог п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окремо суд враховує і той факт, що відповідач КС «Володар» не надав суду доказів належного повідомлення (письмової вимоги) іпотекодавцівпро задоволення вимог іпотекодержателя у не менш як 30-дений строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є порушенням п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №686 від 17.10.2013 року.

Суд приймає до уваги і той факт, що відповідачем КС «Володар» не надано судового рішення про стягнення з позичальника та поручителів боргу за кредитним договором №ДЗ-101/10-01 від 12.05.2008 року, що у свою чергу унеможливлює виконання вимог ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», якою зокрема передбачено, що іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Адже визначення розміру боргу за кредитним договором, та як наслідок визначення розміру забезпечених вимог на час задоволення вимог іпотекодердателя не є предметом розгляду даної цивільної справи.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне.

Захист прав власника майна, який бажає повернути майно у свою власність можливий шляхом визнання угоди недійсною (ст.ст.203, 215, 216 ЦК) і застосування наслідків її недійсності,а також шляхом подання індикаційного позову про витребування майна з чужого володіння,зокрема від добросовісного набувача з підстав,передбачених ч.1 ст.388 ЦК.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.10 постанови Племуну Верховоного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна,переданого на виконання недійсного правочину,яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК.

З урахуванням наведеного, а також того, що КС «Володар» провела відчуження квартири ОСОБА_2, вимог позивача про визнання недійсними правочину щодо відчуження квартири не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягає.

За змістом наведених вище роз'яснень Пленуму Верховного Суду України права особи, яка вважає себе власником майна і не є стороною правочину, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. У разі ж, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно, якщо воно вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом. Таким чином, майно, може бути витребувано власником, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема витребування у набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК.

З викладених підстав вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням часткового задоволення позову у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 3654 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216, 256-257, 261, 267, 387, 388 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226, 228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Володар", ОСОБА_2, треті особи: Державний реєстратор реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві - Соколянський Дмитро Вікторович, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - про визнання недійсним та скасування рішення реєстратора реєстраційної служби про реєстрацію права власності на квартиру, визнання недійсною реєстрацію вчинену реєстратором реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на квартиру, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення становища, яке існувало до порушення - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Соколянського Дмитра Вікторовича, про реєстрацію права власності в Державному реєстрі прав на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 за Кредитною спілкою «Володар» (ЄДРПОУ 25904754), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 212802280000, номер запису про право власності 3388071 від 15.11.2013 року.

Визнати недійсною реєстрацію вчинену державним реєстратором реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Соколянським Дмитром Вікторовичем, щодо реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 за Кредитною спілкою «Володар» (ЄДРПОУ 25904754), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 212802280000, номер запису про право власності 3388071 від 15.11.2013 року.

Витребувати майно, а саме квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1.

Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації права власності на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1).

Стягнути солідарно з Кредитної спілки "Володар", ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3654 грн.

В решті вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: