Постанова

від 14.07.2015 по справі 914/4165/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 914/4165/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі№ 914/4165/14 Господарського суду Львівської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" доПриватного підприємства "Мірт" про визнання недійсним договору підряду № 18-06 від 01.06.2011, за участю представників сторін від позивача:Чупахін І.Р. (довіреність від 16.04.2015 № 16-04), від відповідача:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" у листопаді 2014 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Мірт" про визнання недійсним договору підряду від 01.06.2014 № 18-06, посилаючись на статтю 234 Цивільного кодексу України, оскільки договір укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.02.2015 у справі № 914/4165/14 (суддя Березяк Н.Є.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14 (у складі колегії суддів: Давид Л.Л. - головуючого, Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) позов повністю задоволено. Визнано недійсним договір підряду, з урахуванням ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2015, від 01.06.2011 № 18-06, укладений між Приватним підприємством "Мірт" та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ".

Постанову мотивовано тим, що договір № 18 від 01.06.2011 укладений сторонами без наміру створення обумовлених у ньому правових наслідків, тому є недійсним. У матеріалах справи не містяться докази та не подані до суду апеляційної інстанції, які б свідчили про вчинення дій на виконання умов договору підряду № 18-06 від 01.06.2014.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14, Приватне підприємство "Мірт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. секретаря четвертої судової палати Студенця В. від 25.06.2015 № 05-05/867 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Чернова Є.В. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Дерепи В.І., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Приватного підприємства "Мірт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С. від 13.07.2015 № 05-05/1046 у зв'язку з виходом з відпустки судді Овечкіна В.Е., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Мірт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Приватним підприємством "Мірт" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "ЕКО-ДІМ" (замовник) 24.05.2011 укладено договір підряду № 235.

Відповідно до пункту 2.1 договору, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи по житловому будинку по вул. Лінкольній відповідно до затвердженої кошторисної документації і в обумовлений договором строк.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 235 від 24.05.2011 платіжними дорученнями перерахував відповідачу ПП "Мірт" кошти на загальну суму 150000,00 грн., на які відповідачем виписані податкові накладні.

Судами встановлено, що в кінці червня 2011 року, представник ПП "Мірт", мотивуючи фактичне збільшення вартості робіт, запропонував позивачеві підписати текст договору на виконання робіт даного об'єкта із зазначенням зміни вартості робіт. В кінці червня 2011 року сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на об'єкті "Житловий будинок а по вул. Лінкольній" на суму 621769,87 грн. Зазначений примірник акта підписано сторонами без зазначення дати та номеру договору, що підтверджує долученими до матеріалів справи копіями.

ПП "Мірт" надано позивачу податкову накладну № 29 від 30.06.2011 на суму 471769,87 грн., що становить різницю між вартістю виконаних робіт та сумою здійснених оплат. В подальшому, на виконання своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт, позивач здійснив часткову оплату, що підтверджується платіжними дорученнями, в яких посилаються на договір від 24.05.2011 № 235, укладеного між сторонами.

Позивач - замовник стверджує, що договір підряду від 01.06.2014 № 18-06 є таким, що укладений без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином, оскільки обсяг зазначених в ньому робіт виконувався і оплачувався позивачем за договором від 24.05.2011 № 235, що підтверджується податковими накладними, які виписані ПП "Мірт" та сплаченими позивачем коштами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Судами не досліджено: пункт 3.1 договору від 01.06.2011 № 18-06 щодо зміни вартості робіт (з урахуванням частин 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається); пункт 4.1. договору щодо строку виконання робіт.

Судами не досліджено та не надано належну оцінку довідці про вартість виконаних робіт за червень 2011 року на суму 517147,72 грн. (а.с. 25, 40), акта передання - прийняття робіт за червень 2011 року на суму 621769,87 грн. (а.с. 159-163) щодо виконання робіт за договором від 01.06.2011 № 18-06.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14 Господарського суду Львівської області частково задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.02.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі № 914/4165/14 Господарського суду Львівської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.