Рішення

від 22.06.2015 по справі 910/10534/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/10534/15

За позовомКомпанії «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» в особі Представництва «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» доТовариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕН НОЛИДЖ» про стягнення 28 530,78 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Голинський О.О. дов. №б/н від 19.01.2015р. від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» в особі Представництва «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕН НОЛИДЖ» про стягнення з останнього заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 10.04.2012 у розмірі 28 530,78 грн., з яких 18 000,00 грн. - основного боргу, 1 603,73 грн. - 3% річних, 8 927,05 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного сторонами Договору про надання юридичних послуг від 10.04.2012 відповідач зобов'язувався надати позивачу юридичні послуги, а позивач зобов'язувався прийняти та оплати вищевказані послуги, проте, як указує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у результаті чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі №910/10534/15 та призначено розгляд вказаної справи на 03.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 розгляд справи №910/10534/15 відкладено на 22.06.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 22.06.2015 з'явився, надав пояснення по суті справи, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 22.06.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/10534/15.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 між Компанією «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» в особі Представництва «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕН НОЛИДЖ» (далі - Виконавець, Відповідач) укладено Договір про надання юридичних послуг (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику зазначені в пункті 1.2. Договору юридичні послуги (далі - Послуги), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Послуги у передбаченому Договором порядку.

Згідно з п. 1.2. Договору встановлено характеристику Послуг:

а) правовий аудит укладених Замовником договорів, пов'язаних з використанням земельних ділянок для видобутку корисних копалин;

б) виявлення ризиків, пов'язаних з користуванням землею, у тому числі ризиків припинення прав на землю (визнання договорів недійсними чи неукладеними, їх розірвання, скасування державної реєстрації тощо) та ризиків можливих звинувачень в порушенні земельного законодавства;

в) розробка алгоритму дій щодо усунення виявлених порушень та приведенню договорів у відповідність з чинним законодавством;

г) розробка правових механізмів оформлення земель для видобутку корисних копалин на землях для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що строк надання Послуг: протягом 10 (десяти) робочих днів від дня підписання сторонами цього Договору і перерахування авансу Виконавцю на умовах, визначених п. 3.2. Договору.

Послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Послуг або Акту доопрацювання Послуг.

У відповідності до приписів п.п. 3.1.-3.2. Договору вартість Послуг (ціна Договору) складає 36 000,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється шляхом безготівкового розрахунку в національній валюті України. Замовник перераховує Виконавцю аванс у розмірі 18 000,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього Договору на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

Приписами п. 3.3. Договору передбачено, що Замовник перераховує решту суми в розмірі 18 000,00 грн. протягом п'яти банківських днів з дня підписання Акту приймання-передачі Послуг або Акту доопрацювання Послуг.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що Відповідач у строки, обумовлені Договором, Послуги не надав, отримавши при цьому суму авансу у розмірі 18 000,00 грн., у результаті чого, як указує Позивач, у Відповідача утворилася заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1. ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов п. 3.2. Договору Замовник перерахував на рахунок Виконавця 18 000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №2717 від 17.04.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 2.1. Договору строк надання Послуг: протягом 10 (десяти) робочих днів від дня підписання сторонами цього Договору і перерахування авансу Виконавцю на умовах, визначених п. 3.2. Договору.

Таким чином, після спливу (указаного п. 2.1. Договору) строку виконання зобов'язань Виконавець вважається таким, що прострочив своє зобов'язання.

Як вказував у своїх письмових поясненнях Позивач, у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору та з метою досудового врегулювання спору, 31.03.2015 звернувся до Відповідача з претензією №641-31/03Я від 31.03.2015 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 18 000,00 грн., однак відповіді на вищевказану претензію так і не було отримано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо надання юридичних послуг, у зв'язку з чим у нього наявна непогашена заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості за Договором є законною та обґрунтованою в щодо стягнення 18 000,00 грн., а тому підлягає задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 603,73 грн. - 3% річних, 8 927,05 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із невиконанням договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з виконання доручення не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 за №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 05.05.2012 по 23.04.2015, суд приходить до висновку, що указана сума становить 12 696,84 грн., а не 8 927,05 грн., як указує у своїх розрахунках Позивач.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Оскільки відповідного клопотання у матеріалах справи немає, господарський суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, а саме: стягувати понад указану Позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 8 927,05 грн.

Звідси, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 927,05 грн. за порушення договірних зобов'язань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що указана сума у розмірі 1 603,73 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Таким чином, Компанії «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» в особі Представництва «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕН НОЛИДЖ» є законними та обґрунтованими щодо стягнення 1 603,73 грн. - 3% річних, 8 927,05 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Факт невиконання зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Крім того, Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належного виконання зобов'язання за Договором та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 10.04.2012 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом у повному обсязі: в частині стягнення 18 000,00 грн. - основного боргу, 1 603,73 грн. - 3% річних, 8 927,05 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕН НОЛИДЖ» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 10, офіс 381; код ЄДРПОУ 37687512) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Компанії «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», від імені якої діє Представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед» (37212, Полтавська область, Лохвицький район, с. Яхнинки, вул. Шевченка, буд. 162; код ЄДРПОУ 26333503) заборгованість за Договором про надання юридичних послуг від 10.04.2012 у розмірі 28 530,78 грн., з яких 18 000,00 грн. - основного боргу, 1 603,73 грн. - 3% річних, 8 927,05 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судовому збору у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 15.07.2015.

Cуддя А.В.Яковенко