Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/11242/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/11242/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» До Приватного підприємства «Промсоюз» Простягнення 62 852,05 грн. та розірвання договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Бічук С.Ф., за довіреністю;

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача на свою користь грошову суму у розмірі 62 852,05 грн., з яких: 45 590,40 грн. (заборгованість з сплати лізингових платежів); 6 806,50 грн. (пеня); 479,59 грн. (3% річних); 8 275,56 грн. (індекс інфляції); 1 700 грн. (додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса) за договором фінансового лізингу №362/10/12-Н від 17.10.2012р.

Також, позивачем заявлена вимога про розірвання договору фінансового лізингу №362/10/12-Н від 17.10.2012р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати чергових лізингових платежів за період з 26.07.2014р. по 24.04.2015р. по договору №362/10/12-Н від 17.10.2012р.

23.06.2015р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог в частині майнової вимоги, відповідно до ст. 22 ГПК України, у зв'язку з збільшенням періоду несплачених лізингових платежів (26.07.2014р. по 17.06.2015р.).

Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 73 412,05 грн., з яких:

- 56 150,40 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів;

- 6 806,50 грн. - пеня;

- 479,59 грн. - 3% річних;

- 8 275,56 грн. - індекс інфляції;

- 1 700 грн. - додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, а отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04112, м. Київ, вул. Шамрила, буд. 6-А.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду було повернуто назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв'язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Також, судом було надіслано ухвалу суду з призначенням судового засідання за фактичною (поштовою) адресою відповідача: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 70.

За вказаною адресою ухвала суду була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (отримане відповідачем 03.07.2015р.).

Отже, за встановлених обставин справи відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2012р. між позивачем (лізингодавець за договором) та відповідачем (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №362/10/12-Н, за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати у свою власність майно відповідно до установленої Лізингоотримувачем специфікації (додаток №2 до договору) і передати відповідачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2 договору визначено, що загальна вартість предмета лізингу складає 139 900,00 грн.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №1 до договору, загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 234 176,85 грн.

Сторони у п. 2.1 погодили, що строк лізингу складає 36 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу.

Суду доведено, що свої зобов'язання Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме автомобіль Chery Tiggo, 2011 року випуску; шасі №LVVDD14B6BD031911;двигун № SQR484FAFAM00900, № державної реєстрації АА7556МК та передав його у користування Відповідачу на підставі Акту приймання-передачі від 19.11.2012 року.

Відповідно до статті 3 Договору Відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця (Позивача), в строки та у розмірі згідно Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.5.2 Договору Лізингоотримувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі не пізніше дати вказаної для їх оплати відповідно до графи 2 Графіку платежів в графі 6 графіку платежів.

Згідно з п. 3.5.3 Договору всі платежі виконують шляхом перерахування (внесення) грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця, в строки, які вказані в графіку платежів. Якщо дата нарахування і оплати будь-якого лізингового платежу випадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою зарахування і оплати лізингового платежу рахується дата останнього робочого дня, після якого наступає такий неробочий (вихідний, святковий або інший) день (п. 3.5.4 Договору).

Відповідно до п. 3.5.5 Договору датою виконання платежу вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця.

Додатком №1 до договору сторонами погоджено графік лізингових платежів.

Згідно графіку, відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 04-го числа кожного місяця.

В подальшому сторонами було внесено зміни до графіку внесення лізингових платежів, відповідно до додаткової угоди №1 від 09.11.2012р., додаткової угоди №2 від 15.05.2013р.

У зв'язку з неналежним виконання умов договору відповідачем, позивач 30.09.2014р. направив на адресу відповідача лист-вимогу №671-УПК від 30.09.2014р. в якому зазначено, що станом на 30.09.2014р. заборгованість відповідача становить 16 661,31 грн. грн. та просив негайно погасити заборгованість.

Лист отриманий відповідачем 12.11.2014р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з незадоволенням відповідачем вимог лізингодавця відповідно до листа-вимоги від 30.09.2014р., позивач 30.10.2014р. направив відповідачу повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу №362/10/12-Н від 17.10.2012р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором №362/10/12-Н від 17.10.2012р. по сплаті лізингових платежів за період з 26.07.2014р. по 17.06.2015р.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем об'єкту лізингу за договором. (акт прийому-передачі від 19.11.2012р.).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу для оплати лізингових платежів по договору, були виставлені рахунки на оплату за спірний період, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання щодо оплати лізингових платежів по вказаних рахунках належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 56 150,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 56 150,40 грн. (лізингові платежі) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6 806,50 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 9.7.1 Договору, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 6 806,50 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 479,59 грн. та індекс інфляції в розмірі 8 275,56 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 8 275,56 грн. та 3 % річних в розмірі 479,59 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на чинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1 700,00 грн.

Відповідно до п. 13.13 Договору фінансового лізингу, в разі розірвання Договору з підстав викладених в договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоотримувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, оскільки вважаються платою за володіння та користування предметом лізингу. Повернення (вилучення) предмета лізингу не звільняє лізингоотримувача від оплати усіх нарахованих, але не сплачених платежів до дати повернення (вилучення) предмета лізингу, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій та відшкодування нанесених збитків. У випадку розірвання договору на рахунок лізингоотримувача сплачуються усі пов'язані з цим витрати, в тому числі, але не виключно пов'язані з вилученням предмета лізингу на підставі ст. 13 Договору.

Судом встановлено, що внаслідок порушення Відповідачем своїх зобов'язань за договором, Позивач ініціював розірвання Договору, у зв'язку з чим 30.10.2014р. направив на ім'я відповідача лист (повідомлення) №793-УПК про відмову (розірвання) договору фінансового лізингу та просив повернути Предмет лізингу, відповідно до умов Договору фінансового лізингу. Вказаний лист отриманий відповідачем 21.11.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не виконав вимогу Позивача про повернення Предмета лізингу у встановлені строки, у зв'язку з цим відповідно до умов ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пункту 13.10. Договору фінансового лізингу Позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. від 23.12.2014 року за реєстровим № 2363.

В свою чергу нотаріус у виконавчому написі зобов'язав Відповідача відшкодувати Позивачу внесену плату за вчинену нотаріальну дію.

У зв'язку з вищевикладеним, Позивач поніс додаткові витрати (Платіжне доручення про сплату за вчинення нотаріальних дій № 2516 від 26.12.2014 р. та рахунок № 226 від 23.12.2014 р. на оплату вчинення нотаріальної дії містяться в матеріалах справи).

Судом також встановлено, що 13.01.2015 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, була розглянута заява Позивача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса щодо повернення належного Позивачу (Лізингодавцю) майна.

Проте, вимоги виконавчого документу Відповідачем не було виконано добровільно та не повернено предмет лізингу.

23.03.2015 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві було винесено Постанову про розшук майна. Встановити місцезнаходження та повернути предмет лізингу Позивачу (його законному власнику) станом на час розгляду справи не вдалося.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Позивач (Лізингодавець) має право вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з умовами п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків в наслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до умов ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких Позивач зазнав у зв'язку з відновленням свого порушеного права.

Суд вважає обґрунтовану вимогу позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 700,00 грн. які є по суті додатковими витратами пов'язаними з вилученням предмета лізингу, які відшкодовуються за умовами договору за рахунок відповідача, оскільки останній не повернув предмет лізингу добровільно.

Також, позивачем заявлена вимога про розірвання договору лізингу.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Пункт 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що Лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу або законодавством.

Пунктами 13.4. та 13.5. Договору передбачено, що Лізингодавець (Позивач) має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити у Лізингоодержувача (Відповідача) предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку не сплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.

Як було зазначено раніше, позивач листом №793-УПК від 30.10.2014р. повідомив відповідача про розірвання договору у зв'язку з наявністю заборгованості та подальшим невиконанням своїх зобов'язань відповідачем. Вказаний лист отриманий відповідачем 21.11.2014р.

Відповідно до п.13.8 договору, датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення. Передача/вилучення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю оформлюється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця акта вилучення предмета лізингу.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін можливе у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 4 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не сплачує лізингові платежі та не повернув предмет лізингу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору фінансового лізингу щодо вчасної сплати лізингових платежів, а тому, вимога позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу №362/10/12-Н від 17.110.2012р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Промсоюз» (04112, м. Київ, вул. Шамрила, буд. 6-А, ідентифікаційний код 30050092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301, ідентифікаційний код 37859096) 56 150 (п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 40 коп. заборгованості лізингових платежів, 6 806 (шість тисяч вісімсот шість) грн. 50 грн. пені, 479 (чотириста сімдесят дев'ять) грн. 59 коп. 3% річних, 8 275 (вісім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. додаткових витрат, 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Розірвати договір фінансового лізингу №362/10/12-Н від 17 жовтня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (ідентифікаційний код 37859096) та Приватним підприємством «Промсоюз» (ідентифікаційний код 30050092).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.07.2015р.

Суддя І.І. Борисенко