Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/12836/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/12836/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна Компанія «Інкріз»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Експрес»

Про стягнення 31 520,49 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Максименко Л.О. представник за довіреністю № б/н від 19.05.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна Компанія «Інкріз» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Експрес» (далі - відповідач) про стягнення 31 520,49 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки № 2153-І від 06.02.15., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.15. порушено провадження у справі № 910/12836/15 та призначено її до розгляду на 03.06.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 30.06.15.

За результатами судового засідання 30.06.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.07.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 14.07.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 14.07.15. вкотре не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12836/15.

В судовому засіданні 14.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.15. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 2153-І (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) Постачальник зобов'язався протягом строку дії Договору здійснювати постачання палива та/або надавати послуги Покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язався прийняти таке паливо та/або послуги та оплатити їх на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за Договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період.

Згідно з п.5.2 Договору паливо вважається поставленим, а послуги наданими з моменту фактичного отримання палива/послуг та оформлення інформаційного чеку (або іншого документу, що підтверджує отримання палива/послуг).

Оплата за паливо/послуги здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника наступним чином:

- Покупець може здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначаються Покупцем самостійно виходячи з його потреб у паливі/послугах;

- за отримані паливо/послуги протягом відповідного періоду, який складає 3 календарних дні, в межах ліміту, визначеного п. 6.2.3 Договору, Покупець зобов'язаний провести повний рахунок за отримане паливо/послуги за зазначений період, не пізніше одного календарного дня, наступного за періодом в якому Покупець отримав паливо/послуги.

Розмір ліміту, що надається Покупцеві, не може перевищувати 20 000,00 грн. (п. п. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту його підписання сторонами та засвідчення печатками (06.02.15.) і діє до 31.12.14., а в частині розрахунків - до повного виконання.

Строк дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік у разі, якщо жодна зі сторін не направила повідомлення про припинення дії Договору за 15 календарних днів до закінчення строку дії Договору (п. 7.2 Договору).

Доказів припинення дії Договору сторонами не надано, а тому суд дійшов висновку, що його було пролонговано до 31.12.15.

Позивачем було поставлено відповідачу товар на підставі накладної № ИС-00000083 від 28.02.15. на суму 198 720,49 грн. Вказана накладна містить посилання на Договір.

Податкова накладна, складені на виконання зобов'язань за вказаною накладною наявна в матеріалах справи.

З наданих позивачем банківських випискою особовому рахунку позивача, відповідачем за зазначеною накладною було сплачено позивачу 167 200,00 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт одержання товару підтверджується видатковою накладною, яка містить підписи представників сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданими накладними товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 198 720,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідачем в погашення заборгованості за Договором на підставі вказаної видаткової накладної було сплачено позивачу 167 200,00 грн.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 31 520,49 грн. Строк оплати є таким, що настав.

При цьому судом враховано, що матеріали справи містять підписаний сторонами ат скріплений їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.15. по 12.03.15., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 520,49 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 31 520,49 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮБС Експрес» (03151, м. Київ, вул. Волинська, б. 48/50; ідентифікаційний код 38932868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна Компанія «Інкріз» (03151, м. Київ, вул. Мологвардійська, б. 22; ідентифікаційний код 39535616) 31 520 (тридцять одну тисячу п'ятсот двадцять) грн. 49 коп. - основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко