Рішення

від 16.07.2015 по справі 912/2558/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 рокуСправа № 912/2558/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді С.Б.Колодій, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2558/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар", Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000", м. Кіровоград

про стягнення 164 433,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Марусенко В.Ф., довіреність № 37 від 04.11.2014 р.;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 406 від 25.06.2015 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" 164 433,06 грн., з яких: 86 361,12 грн. основний борг, 6 937,36 грн. пеня, 65 267,21 грн. інфляційні втрати, 5 867,37 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 27/ОС/12 купівлі-продажу оптової партії товарів від 03.01.2012 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Представник позивача в судовому засіданні 16.07.2015 р. позовні вимоги підтримав, надав письмові пояснення по справі.

Відповідач відзив на позов не подав, позовних вимог не заперечив, у судовому засіданні участі не брав.

Частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Ухвала господарського суду у даній справі від 06.07.2015 про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позові, проте повернута органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Водночас, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на вимогу господарського суду, місцезнаходженням ТОВ "Алекс-2000" є: 25006, м. Кіровоград, вул. Інтернаціональна, буд. 75. Саме на цю адресу і була направлена ухвала від 06.07.2015.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення даного судового засідання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (як продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" (як покупцем) було укладено договір купівлі - продажу оптової партії товару № 27/ОС/12 (далі - Договір) (а.с 9).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов"язується передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти даний товар та оплатити його згідно умовам, передбаченим п. 6.3 даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що поставка товару проводиться згідно поданих заявок. Заявка повинна включати данні відносно асортименту та кількості товару.

Одиниця виміру кількості товару - згідно накладних. Загальна кількість товару - згідно накладних (п.п. 2.1, 2.2. Договору).

Згідно пункту 5.1 Договору ціна за одиницю товару визначається згідно рахунку -фактури або накладної та визначається в гривнях.

Відповідно до п. 6.3 Договору грошові кошти за поставлений товар виплачуються Покупцем в наступному порядку: перша відгрузка - оплата по факту поставки товару, всі наступні - на протязі 30 календарних днів з дати отримання товару Покупцем.

Товар вважається оплаченим з моменту поставки грошових коштів на рахунок Продавця (п. 6.5 Договору).

Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору поставка товару може здійснюватися як транспортом Продавця, так і транспортом за погодженням сторін. Перехід права власності на поставлений товар здійснюється в момент передачі товару покупцю згідно з оформленою довіреністю і товаротранспортними накладними, про що робиться відмітка в товаротранспортній накладній на товар.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року. В разі наявності невиконаних зобов"язань між сторонами, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (п. п. 9.1, 9.2 Договору).

Відповідно до умов договору, на підставі товарно - транспортної накладної по видаткових накладних № 11 від 26.12.2012 р. на суму 96 189,60 грн., № 12 від 26.12.2012 р. на суму 6 281,28 грн. ТОВ "Алекс-2000" отримало від ТОВ "Слобожанський миловар" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 102 470,88 грн. (а.с. 10-12).

Зауважень щодо відступів від положень договору, щодо ціни продукції, недоліків по кількості та якості поставленого товару, у порядку передбаченому п.п. 2.1, 2.2 Договору від покупця не надходило.

Фактів повернення товару, відпущеного за цим Договором не встановлено.

Натомість, як вбачається з представленої позивачем виписки з банківського рахунку за 24.04.2013 р., ТОВ "Алекс-2000" перерахувало на користь продавця 20 000,00 грн., що додатково підтверджує прийняття поставленого товару.

Не виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманих товарно-матеріальних цінностей, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. А в силу вимог ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 27/ОС/12 від 03.01.2012 р., згідно з яким позивач зобов"язується передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти даний товар та оплатити його згідно умовам, передбаченим п. 6.3 даного Договору.

В силу вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться також у ч.1 ст.193 ГК України.

Поряд з цим, судом встановлено, що на виконання вищевказаного договору позивач поставив товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними (перелічені вище). Але за твердженням позивача відповідачем поставлений товар оплачений частково в сумі 16 109,76 грн.

Проте, як вбачається з банківської виписки по рахунку позивача відповідачем перераховано кошти в сумі 20 000,00 грн., з призначенням платежу: оплата за пром. товари згідно накладної № 11 від 26.12.2012 р., які наявні у матеріалах справи.

Як пояснив представник позивача згідно вищевказаної банківської виписки відповідач перерахував 20 000,00 грн., проте в рахунок погашення заборгованості за накладною № 11 від 26.12.2012 р. було зараховано лише 16 109,76 грн. Решта коштів були зараховані в рахунок погашення раніше виниклої заборгованості за накладною № 20 від 27.11.2012 р.

Господарський суд вважає помилковим твердження позивача щодо часткового зарахування коштів за видатковою накладною № 11 від 26.12.2012 р. на суму 16 109,76 грн., оскільки призначенням платежу згідно банківської виписки зазначено "оплата за пром. товари згідно накладної № 11 від 26.12.20212 р.", доказів заборгованості за раніше поставлений товар позивачем не надано.

Із вказаних підстав суд вважає за належне також зарахувати в рахунок погашення основного боргу кошти в сумі 3 890,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 27/ОС/12 від 03.01.2012 р., який укладено між сторонами, позивач зобов'язаний поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язаний прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.

Поряд з цим, судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивачем здійснено поставку Товару, як передбачено п. 1.1 Договору.

Відповідач, в свою чергу, оплатив товар частково, в зв"язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 82 470,88 грн., яка підлягає до стягнення.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" підлягають задоволенню в сумі 82 470,88 грн.

Крім того, позивачем нараховано 6 937,36 грн. пені за період з 26.01.2013 р. по 26.07.2013 р.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з наступного календарного дня після закінчення строків, встановлених п. 6.3 цього Договору.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що правильним є нарахування 6 793,69 грн. пені. Оскільки позивачем заявлено до стягнення більшу суму, підлягає стягненню з відповідача 6 793,69 грн. пені.

Також позивачем нараховано 5867,37 грн. 3% річних та 65 369,68 грн. інфляційних втрат.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування 5 636,71 грн. 3% річних та 62 425,03 грн. інфляційних витрат. Оскільки позивачем заявлено більшу суму.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-2000" (25006, м.Кіровоград, вул. Інтернаціональна, буд. 75, ідентифікаційний код 30567110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський миловар" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 53, ідентифікаційний код 30357250) 157 326,31 грн. заборгованості, з яких: 82 470,88 грн. основний борг, 6 793,69 грн. пеня, 62 425,03 грн. інфляційні втрати, 5 636,71 грн. 3% річних, 3 146,52 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 21.07.2015 р.

Суддя С. Б. Колодій