Рішення

від 14.07.2015 по справі 910/13191/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №910/13191/15

За позовом Національної радіокомпанії України

До Державного підприємства «Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України

Про стягнення 5 929,15 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Розвадовська О.Л. представник за довіреністю № 9-1-35/6 від 174.01.15.

Від відповідача: Бойко Н.В. представник за довіреністю № б/н від 18.05.15.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна радіокомпанія України (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва» (далі - відповідач) про стягнення 5 929,15 грн., а саме: 4 596,00 грн. - основного боргу, 352,69 грн. - пені, 932,49 грн. - збитків від інфляції, 47,97 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 0022-К/2014 від 08.12.14., що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.15. порушено провадження у справі № 910/13191/15 та призначено її до розгляду на 30.06.15.

В судовому засіданні 30.06.15. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Державне підприємство «Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.15. на підставі ст. 27 ГПК України за клопотанням відповідача було залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну казначейську службу України (далі - третя особа), на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.07.15.

В судовому засіданні 14.07.15. позивач підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 14.07.15. проти позову заперечував.

Третя особа в судове засідання 14.07.15. не з'явилась, письмових пояснень по справі не надала, заяв чи клопотань не подала і не надіслала, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13191/15.

В судовому засіданні 14.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 0022-К/2014 про надання послуг художніх колективів «Музика» Національної радіокомпанії україни (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник дає завдання Виконавцю і зобов'язується оплатити, а Виконавець зобов'язується в поряджку та на умовах, визначених Договором, надати Замовнику послуги зі здійснення концертних виступів Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії україни (2 відділення) - виконання канати симфонії «Кавказ» за музикою Сю.Людкевича - програмного заходу мистецької акції, присвяченої 200 річчю Т.Г.Шевченка «Віч-на-віч з Кобзарем», що проходить в місті Київ з 29.11. по 05.12. 2014 року (підготовчо-завершальний період з 28.11. по 07.12. 2014 року.).

Строк дії Договору сторонами погоджено в п. 6.1 з 08.12.14. і діє до повного виконання взаємних зобов'язань, але не пізніше 31.12.14.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість послуг становить 4 596,00 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3.2 Договору Замовник здійснює оплату суми, зазначеної в п. 3.1 Договору протягом десяти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

08.12.14. між позивачем та відповідачем було підписано і скріплено печатками акт приймання-передачі наданих послуг з Договором на суму 4 596,00 грн.

Оплати наданих послуг за вказаним актом відповідач не здійснив.

Позивач звертався до відповідача з претензіями № 007 від 02.03.15. та № 9-4-12 від 01.04.15. (отримані відповідачем 23.03.15. та 11.04.15.).

Відповіді на зазначені претензії відповідач не надав, наявну заборгованість не сплатив.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 4 596,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно викладених відповідачем в своєму письмовому відзиві заперечень проти позову, суд відзначає, що

Виходячи зі змісту приписів ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2012 у справі № 5011-16/4107-2012).

Враховуючи викладене, неперерахування третьою особою грошових коштів не виправдовує прострочення виконання зобов'язання відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 4.6 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 352,69 грн. - пені.

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати послуг Замовником при наявності належного бюджетного фінансування, Виконавець має право вимагати сплати пені за кожний день прострочення у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, як на тому наголосив відповідач та встановлено судом, наявний факт відсутності належного бюджетного фінансування, а тому вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 932,49 грн. - збитків від інфляції, 47,97 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір збитків від інфляції становить 932,49 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір 3% річних становить 47,60 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 0,37 грн. збитки від інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідачем не надано контррозрахунку 3% річних та збитків від інфляції.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Творчо-виробничий та навчально-дослідний центр розвитку сучасного мистецтва» (04071, м. Київ, вул. Лук'янівська, б. 69-71; ідентифікаційний код 35137172) на користь Національної радіокомпанії України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 26; ідентифікаційний код 22927269) 4 596 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 47 (сорок сім тисяч шістдесят) грн. 60 коп. - 3% річних, 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 49 коп. - збитків від інфляції, 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 21коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко