Рішення

від 15.07.2015 по справі 910/14101/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015Справа №910/14101/15

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" Шевченківського району

про стягнення 274 116,93 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Денисюк В.В. (дов. №55-Д від 26.12.2014),

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" Шевченківського району про стягнення 274 116,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача обов'язку щодо оплати наданих та спожитих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі № 910/14101/15 та призначено її розгляд на 02.07.2015 року.

У зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання 02.07.2015, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.07.2015 року.

Під час судового засідання 15.07.2015 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні,про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

2.2. Основними напрямками діяльності Підприємства є:

2.2.1. Забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг.

2.2.2. Здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень.

2.2.3. Забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

2.2.4. Здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення.

2.2.5. Здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», ПАТ «Київгаз» тощо).

Комунальне підприємство «ЖЕК «Дегтярівська» Шевченківського району» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул.О. Теліги, 9 та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг - КП «ЦОС Шевченківського району.

Відповідно до розрахунку заборгованості за комунальні послуги по нежитловому приміщенню КП «ЖЕК «Дегтярівська» Шевченківського району» (вул. О. Теліги, 9), за період з 29.10.2010 по 15.12.2011 за фактичне споживання заборгованість Відповідача складає: 37 891,65 грн. (із них сума основного боргу - 35 410,68 грн., сума інфляційних втрат - 251,59 грн., 3% річних - 2 732,56 грн.)

Несплата комунальних послуг свідчить про неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, а тому порушує право Позивача на одержання плати за надані комунальні послуги в установлений законодавством строк.

За приписами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV споживачем є як фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Таким чином, юридична чи фізична особа, що отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18. Порядку обліку та оплати послуг Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 «розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.»

Таким чином, зобов'язання Відповідача виникає на підставі норм чинного законодавства.

У подальшому, 01.01.2012 між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення №Де-040.

Предметом договору, зокрема п. 1.1. є те, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2.Споживач є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. О. Теліги, 9.(Згідно із Додатком №1 Договору №Де-040 від 01.01.2012 року).

У разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 30 числа місяця, що настає за розрахунковим (п.3.2. договору).

Згідно п. 4.2.1. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Протягом всього спірного періоду Позивачем направлялись Відповідачу рахунки за комунальні послуги, однак оплату направлених рахунків відповідачем здійснено чатсокво.

Відповідно до розрахунку заборгованості за комунальні послуги по нежитловому приміщенню КП «ЖЕК «Дегтярівська» Шевченківського району» (вул. О. Теліги, 9), за Договором №Де-040 за період з 13.01.2012 по 27.06.2014 заборгованість Відповідача складає: 236 225,28 грн. (із них сума основного боргу -191 198,24 грн., сума інфляційних втрат - 34 925,29 грн., 3% річних - 10 101,79 грн.)

З метою досудового врегулювання спору, 05.01.2015 Позивачем направлено Відповідачу претензію із зазначенням заборгованості та вимогою сплати, а також долучено до претензії рахунки на оплату комунальних послуг за весь період заборгованості.

Вказана претензія залишена відповідачем без виконання, грошових коштів останній на користь позивача не спрямував, що зумовило звернення із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, станом на день розгляду спору надані позивачем послуги за договором не оплачені відповідачем.

Таким чином позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Дегтярівська» Шевченківського району сплатити на користь позивача суму основного боргу за період 29.10.2010-15.12.2011 за фактичне споживання у розмірі 35 410,68 грн. за період 13.01.2012 -27.06.2014 заборгованість у розмірі 191 198,24 грн.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування за період 29.10.2010-15.12.2011 3% річних у розмірі 2 732,56 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 251,59 грн., та за період 13.01.2012-27.06.2014 10 101,79 грн. -3% річних та інфляційних втрат у розмірі 34 925,29 грн., що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період 29.10.2010-15.12.2011 за фактичне споживання у розмірі 35 410,68 грн. за період 13.01.2012 -27.06.2014 заборгованість у розмірі 191 198,24 грн., за період 29.10.2010-15.12.2011 3% річних у розмірі 2 732,56 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 251,59 грн., та за період 13.01.2012-27.06.2014 10 101,79 грн. -3% річних та інфляційних втрат у розмірі 34 925,29 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї витрати по оплаті судового збору незалежно від результатів вирішення спору. Так, суд дійшов висновку, що судові витрати, відповідно до положень статті 49 ГПК України, мають бути покладені на відповідача пропорційно розміру здоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" Шевченківського району про стягнення 274 116,93 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Дегтярівська" Шевченківського району (04115, місто Київ, вулиця Олени Теліги, 9; ідентифікаційний код 34966191) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, місто Київ, вулиця М.Кирпоноса 10/8; ідентифікаційний код 31731838) за період 29.10.2010-15.12.2011 основний борг за фактичне споживання у розмірі 35 410 (тридцять п'ять тисяч чотириста десять) гривень 68 копійок, 3% річних у розмірі 2 732 (дві тисячі сімсот тридцять дві) гривні 56 копійок, інфляційну складову боргу у розмірі 251 (двісті п'ятдесят одну) гривню 59 копійок, за період 13.01.2012 -27.06.2014 заборгованість у розмірі 191 198 (сто дев'яносто одну тисячу сто дев'яносто вісім) гривень 24 копійки, 10 101 (десять тисяч сто одну) гривню 79 копійок -3% річних, інфляційні втрати у розмірі 34 925 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) гривень 29 копійок та 5 482 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві) гривні 32 копійки витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 15.07.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова