Рішення
від 13.07.2015 по справі 911/2505/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" липня 2015 р. Справа № 911/2505/15

за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт От», м. Обухів

про стягнення 13 790,65 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Кричевський О.О. предст. дов. №1158/10р від 26.02.2015;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт От» (відповідач) про стягнення 13 790,65 грн., з яких: 8533,18 грн. боргу, 176,44 грн. пені, 338,61 грн. 3% річних та 4 742,42 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 3009.00 в частині своєчасної оплати отриманих послуг, в зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2015 у справі №911/2505/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 13.07.2015.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням № 0870200871868, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав для огляду оригінали документів, додані до позовної заяви, а також озвучив позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 13.07.2015 у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,

встановив:

02 жовтня 2013 року між Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт ОТ» (Споживач) укладений договір на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 3009.00, відповідно до умов якого, Виконавець зобов'язаний виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію, а Споживач використовувати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку № 1 цього Договору.

Пунктом 1.7. Договору передбачено, що усі розрахунку по даному Договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць на підставі наданих рахунків на передплату для бюджетних організацій та у розмірі, вказаному в Додатку № 1 Договору для інших груп споживачів до 05 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури: до 25 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 20 числа місяця, наступного за звітним, іншим групам споживачів. (п. 1.8.)

Як стверджує позивач, в період з 05.10.2013 року по 31.12.2013 року ним було відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11 857,18 грн. та, з метою оплати поставлено теплової енергії, виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури, які були отримані представниками відповідача, про що свідчить особистий підпис представника ТОВ «Стандарт ОТ» в журналі видачі документів.

За словами позивача, відповідач своїх зобов'язань за договором № 3009.00 щодо проведення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію виконав неналежним чином, оплативши отриману теплову енергію лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 8 533,18 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідач доказів оплати наданих послуг в повному обсязі суду не надав, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 8 533,18 грн. є підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 176,44 грн., нараховану від кожного неоплаченого рахунку окремо за півроку з моменту виникнення прострочення, а саме:

- за неналежне виконання зобов'язань у листопаді 2013 року на суму заборгованості 2982,01 грн. за період з 20.12.2013 року по 19.06.2014 року пеня, за розрахунком позивача, складає 77,61 грн.

- за неналежне виконання зобов'язань у грудені 2013 року на суму заборгованості 5281,49 грн. за період з 21.01.2014 року по 19.07.2014 року пеня, за розрахунком позивача складає 98,83 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору, у разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені п. 1.8. Договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Виконавця суму заборгованості з урахуванням а весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, судом встановлено, що розмір пені:

- за неналежне виконання зобов'язань у листопаді 2013 року на суму заборгованості 2982,01 грн. за період з 20.12.2013 року по 19.06.2014 року складає 225,65 грн.

- за неналежне виконання зобов'язань у грудні 2013 року на суму заборгованості 5281,49 грн. за період з 21.01.2014 року по 19.07.2014 року складає 424,54 грн.

Загальний розмір пені за розрахунком суду складає 650,19 грн.

Водночас, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 176,44 грн. пені, тоді як за розрахунком суду розмір пені є більшим і становить 650,19 грн., проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 176,44 грн. обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 338,61 грн. 3% річних та 4 742,42 грн. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних, нарахованих від кожного неоплаченого рахунку окремо, а саме:

- 127,21 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань у листопаді 2013 року, нарахованих на суму заборгованості 2982,01 грн. за період з 20.12.2013 року по 22.05.2015 року;

- 211,40 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань у грудні 2013 року, нарахованих на суму заборгованості 5281,49 грн. за період з 21.01.2014 року по 22.05.2015 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він є арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 338,61 грн. 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

З розрахунку доданого до позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 1811,19 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань у листопаді 2014 року, що нараховані за період січень 2014 - квітень 2015 року на 3251,69 грн. заборгованості.

Разом з тим, як встановлено судом, заборгованість відповідача за листопад 2014 року складає 2982,01 грн., а отже нарахування інфляційних втрат має здійснюватись на дану суму заборгованості.

З огляду на вказане, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань у листопаді 2014 року за період січень 2014 - квітень 2015 року на 2982,01 грн. заборгованості та встановив, що розмір інфляційних втрат за цей період складає 2123,19 грн.

Крім того, позивачем було нараховано 2 931,23 грн. інфляційних за неналежне виконання зобов'язань у грудні 2014 року за період лютий 2014 року - квітень 2015 року на 5281,49 грн. заборгованості.

Перевіривши розрахунок інфляційних за неналежне виконання зобов'язань у грудні 2014 року, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за період лютий 2014 року - квітень 2015 року нарахованих на 5281,49 грн. заборгованості складає 3744,58 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат за розрахунком суду становить 5867,77 грн.

Втім, оскільки у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 4 742,42 грн. інфляційних, тоді як за розрахунком суду розмір інфляційних є більшим і становить 5867,77 грн., проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 742,42 грн. обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8533,18 грн. боргу, 176,44 грн. пені, 338,61 грн. 3% річних та 4 742,42 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт От» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 8-А, кімн. 3, код ЄДРПОУ 35403002) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а; код ЄДРПОУ 31319242) - 8533 (вісім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 18 коп. боргу, 176 (сто сімдесят шість) грн. 44 коп. пені, 338 (триста тридцять вісім) грн. 61 коп. 3% річних, 4 742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 42 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 21.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін

Дата ухвалення рішення13.07.2015
Оприлюднено24.07.2015

Судовий реєстр по справі —911/2505/15

Рішення від 13.07.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні