Рішення

від 13.07.2015 по справі 911/2306/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" липня 2015 р. Справа № 911/2306/15

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа», м. Бориспіль

до Малого приватного підприємства «Стоїк», м. Бориспіль

про стягнення 37 927,70 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Свєчкіна Т.С. предст. дов. №01-08/962 від 25.12.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (позивач) до Малого приватного підприємства «Стоїк» (відповідач) про стягнення 37 927,70 грн., з яких: 25 225,91 грн. основного боргу, 6712,63 грн. інфляційних втрат, 1765,81 грн. 7 % штрафу, 221,11 грн. 3% річних та 4002, 24 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання та споживання теплової енергії №421/054/1108 від 01.12.2008 в частині оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2015 у справі №911/2306/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 22.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.06.2015 розгляд справи було відкладено на 13.07.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис уповноваженого представника відповідача на бланку оголошення відкладення, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованого клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з частиною 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01 грудня 2008 року між комунальним підприємством теплових мереж «Бориспільтепломережа» (теплопостачальна організація) та Малим приватним підприємством «Стоїк» (споживач) було укладено договір № 421/054/1108 на постачання та споживання теплової енергії (договір), відповідно до пп. 1.1.1., 2.2.1. якого теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об'єктів, перерахованих у додатку 1а, договору та в об'ємах, зазначених у додатку 1, а споживач зобов'язується вчасно, згідно з п. 3.4., п. 3.5. договору, проводити розрахунки з позивачем за використану теплову енергію.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 3.2. договору, при відсутності у споживача приладів обліку теплової енергії розрахунки за надані послуги по договору проводяться розрахунковим методом за тарифами, розрахованими теплопостачальною організацією та затверджені Виконкомом Бориспільської міської ради. При зміні тарифів, нові тарифи обов'язкові для обох сторін даного договору з моменту їх введення.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що на момент початку опалювального сезону споживач зобов'язаний провести авансовий платіж у розмірі 100% місячної плати за теплову енергію.

Розрахунки з теплопостачальною організацією за використану теплову енергію проводяться у два етапи: авансовий платіж до 1 числа розрахункового місяця, у розмірі обов'язкового щомісячного платежу згідно Додатку № 2 до договору (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору остаточний розрахунок за використану теплову енергію проводиться до 15 числа місяця слідуючого за розрахунковим місяцем згідно рахунку, що виписується теплопостачальною організацією споживачеві.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що акт виконаних робіт споживач на протязі 3-х днів з моменту отримання підписує і повертає теплопостачальній організації.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору договір набирає чинності з моменту його підписання з 01.12.2008 р. до 01.12.2009р. В частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно умов договору. При відсутності заперечень та зауважень щодо дії договору, договір являється пролонгованим на наступні періоди.

Згідно з п. 8.1. договору розрахунки проводяться по тарифам ІІІ-ї групи споживачів.

На момент заключення договору вартість 1Гкал для ІІІ-ї групи споживачів складає 498,00 грн. (з ПДВ)

В додатку № 1а до договору сторонами погоджено об'єкти постачання теплової енергії та їх характеристику: магазин «Автотовари», площею 133,1 кв.м.

Сторонами також було підписано додаток № 1 до договору, в якому погоджено кількість та порядок постачання теплової енергії відповідачу.

На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на об'єкт: магазин «Автотовари», що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 00АВ-000910 від 31.10.2014, № 00АВ-001337 від 28.11.2014, № 00АВ-001777 від 31.12.2014, № 00АВ-000329 від 30.01.2015, № 00АВ-000735 від 28.02.2015, № 00АВ-001155 від 31.03.2015, № 00АВ-001528 від 12.04.2015, які були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про вручення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків за спірний період, копією реєстрів доставки рахунків та актів за спірний період, фіскальним чеком № 8145 від 08.04.2015 та описом вкладення в цінний лист від 08.04.2015.

При цьому, жодних претензій чи зауважень відповідача щодо кількості та вартості поставленої позивачем теплової енергії матеріали справи не містять.

Вищевказані акти не містять підпису представника відповідача, проте оскільки вказані акти були направлені позивачем на адресу відповідача, та не повернуті останнім, то вони вважаються підписаними.

Позивачем з метою оплати спожитої теплової енергії відповідно до п. 3.5. договору було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на загальну суму 25 225,91 грн., які були отримані представниками відповідача, про що свідчить відмітка та особистий підпис на рахунках.

Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором № 421/054/1108 на постачання та споживання теплової енергії щодо проведення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 25 225,91 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що відповідач доказів оплати наданих послуг суду не надав, вимога позивача про стягнення 25 225,91 грн. боргу є підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4002,24 грн., нараховану від кожного неоплаченого акту окремо за півроку з моменту виникнення прострочення.

Відповідно до підпункту б) пункту 4.1. Договору, у разі не оплати рахунків за використану теплову енергію у строк, враховується інфляція і споживач сплачує пеню 0,1% за кожний день відстрочки в оплаті від нарахованої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. ст. 546, ст.549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як свідчить наведений позивачем розрахунок пені, фактичне нарахування пені проведено позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що таке нарахування позивачем здійснено правомірно.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати послуг, розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю у сумі 4002,24 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1765,81 грн. штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу в порядку б) пункту 4.1. Договору.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011 та у постанові Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Перевіривши розрахунок штрафу та враховуючи вищевикладене, з урахуванням умов договору та норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що заявлена сума штрафу у розмірі 1765,81 грн. є вірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 221,11 грн. 3% річних та 6 712,63 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань з оплати послуг з теплопостачання у жовтні-грудні 2014 року та січні-квітні 2015 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 221,11 грн. 3% річних та 6 712,63 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 25 225,91 грн. основного боргу, 4002,24 грн. пені, 1765,81 грн. штрафу, 221,11 грн. 3% річних та 6 712,63 грн. інфляційних втрат.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Стоїк» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Головатого, 18; код ЄДРПОУ 20582240) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Бориспільтепломережа» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 41-а, код ЄДРПОУ 13712452) - 25 225 (двадцять п'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 91 коп. боргу, 4002 (чотири тисячі дві) грн. 24 коп. пені, 1765 (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять) грн. 81 коп. штрафу, 221 (двісті двадцять одну) грн. 11 коп. 3% річних, 6 712 (шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 63 коп. інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 21.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін