Рішення

від 13.07.2015 по справі 916/1812/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2015 р.Справа № 916/1812/15

За позовом: Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради;

до відповідача: Фірми „ЕМЕРАЛД" - Товариства з обмеженою відповідальністю;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

про внесення змін до договору оренди землі

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Шарандак О.І. - посвідчення № 031643 від 26.01.2015 року;

від позивача: Штоля А.О. - довіреність № 151 від 18.06.2014р.

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: Польщіна Т.Л. - довіреність № 01-36/12 від 20.01.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фірми „ЕМЕРАЛД" - Товариства з обмеженою відповідальністю, в якій просить суд внести зміни до договору оренди землі від 14.03.2011 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Одеса від 29.06.2011 року за №511010004000050, яким Одеською міською радою передано Фірмі „ЕМЕРАЛД" - Товариству з обмеженою відповідальністю (код 23870264) земельну ділянку площею 1462 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 2/4, терміном на 25 років; викласти п. 2.3 договору у наступній редакції «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1462 м 2 (кадастровий номер 5110137600:60:003:0002) становить 3 463 390,28 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 119/С від 01.11.2013 року, складеного управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області; викласти п. 4.1 договору у наступній редакції: «Орендна плата за земельну ділянку, площею 1462 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 2/4, розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 173169,51 грн. на рік.

В обґрунтування заявленого позову прокурор посилається на те, що відповідно до укладеного 14.03.2011 року між Одеською міською радою та Фірмою „ЕМЕРАЛД" - Товариством з обмеженою відповідальністю договору оренди земельної ділянки останньому було надано у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 1462 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 2/4.

Вказаним договором було встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1578551,34 грн. (п.2.3 договору).

Орендна плата складає 157 855,13 грн. на рік (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247-ІV від 15.07.2005 року у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

При цьому, у своєму позові прокурор вказує на те, що рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси", зміненим рішенням Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 року, з 20.09.2011 року введено в дію нову грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати, а також вирішено провести згідно з чинним законодавством перерахування орендної плати та внести відповідні зміни до договорів оренди землі, у зв'язку з чим Департаментом комунальної власності Одеської міської ради 27.03.2014 року на адресу відповідача було направлено лист з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 14.03.2011 року в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.

Однак вказаний лист залишився без відповіді, у зв'язку з чим заступник прокурора Суворовського району м. Одеси і був вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2015 року було порушено провадження у справі №916/1812/15 із призначенням розгляду у засіданні суду.

Вказаною ухвалою залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 22.06.2015 року за клопотанням прокурора, представника позивача та представника третьої особи строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.07.2015 року під час розгляду справи по суті прокурор і представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи повністю підтримав позицію прокурора та представника позивача.

Відповідач - Фірма „ЕМЕРАЛД" - Товариство з обмеженою відповідальністю про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.2015 року; ухвали про відкладення розгляду справи від 03.06.2015 року та ухвали суду від 22.06.2015 року на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.49-50), у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги зазначене та те, що вищевказані ухвали суду були отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с.48,60,68), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора , представника позивача та представника третьої особи , надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів держави.

Встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги прокурора направлені на внесення змін до договору оренди землі в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, з огляду на затвердження Одеською міською радою технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси.

Оцінюючи заявлені прокурором позовні вимоги щодо внесення змін до умов договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2011 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Фірмою „ЕМЕРАЛД" - Товариством з обмеженою відповідальністю (Орендар) укладено договір оренди землі (а.с.29-33), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення ОМР № 6000-V від 13.07.2010 року передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 1462 м 2 , що знаходиться за адресою: м.Одеса, Суворовський район, вул. Церковна, 2/4, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору від 14.03.2011 року, договір укладено терміном на 25 років, для експлуатації будівлі - салону-магазину передпродажної підготовки автомобілів.

Пунктом 2.3 договору від 14.03.2011 року визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 578 551,34 грн.

Згідно п. 4.1 вищевказаного договору, орендна плата за земельну ділянку площею 1462 м 2 , розрахована у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 157 855,13 грн. на рік.

Разом з цим, пунктом 4.2 договору встановлено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради № 4247-ІV від 15.07.2005 року у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Приписами п. 4.4 договору сторони встановили, що Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних договорів, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.

Проаналізувавши умови вказаного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою відноситься до договору оренди землі.

У відповідності до положень ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того, статтею 30 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, відповідно до п.12.1 договору від 14.03.2011 року зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Як зазначає позивач, 27.03.2014 року Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу Фірми „ЕМЕРАЛД" - Товариства з обмеженою відповідальністю було направлено пропозицію №01-13/2579 (а.с.25,41) щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати шляхом підписання додаткового договору в строк до 15.04.2014 року. При цьому, як вказує позивач, у встановлений термін відповідач не надав відповіді на вказану пропозицію.

Оцінюючи за таких обставин правомірність передачі спору на вирішення суду, суд вказує наступне. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи , яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому навіть недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору.

Аналогічну правову позицію про те, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 17/5005/8502/2011 та у постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012, яка в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір про внесення змін до договору обґрунтовано передано на вирішення господарського суду. При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги повністю відповідають положенням п.2.18 постанови пленуму ВГСУ №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з якою, враховуючи, що договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ст.13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності проводиться обов'язкова нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Згідно до ст.20 вказаного закону за результатами, зокрема, нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка, відповідно до ст.23 Закону затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до ст. 60 та ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на землю належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені та в інтересах яких права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як встановлено судом, рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси" (а.с.19) вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси та ввести в дію нормативну грошову оцінку земель для розрахунку річної орендної плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 року.

В-подальшому, рішенням Одеської міської ради №1268-VI від 20.09.2011 року (а.с.20) внесено зміни до рішення №41-VI від 28.12.2010 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси", згідно яких введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року.

Разом з цим, рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 року „Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі" затверджено фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування є чинним, в установленому законом порядку не скасоване і недійсним не визнавалося, а тому підлягає виконанню.

При цьому, відповідно до п. 2.19 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р. у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Як зазначалося вище, згідно п. 4.4 договору від 14.03.2011 року, орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку.

З огляду на викладене, враховуючи, що розмір орендної плати є похідним від розміру нормативної грошової оцінки (ст.289.1 Податкового кодексу України), чинним законодавством та умовами договору передбачено збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, суд вважає, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати у грошовому вигляді, встановленої умовами договору.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010р. №3-47гс10, яка є обов'язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ст.23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №119/С від 01.11.2013 року (а.с.28), яка зроблена Управлінням Держземагентства у м. Одесі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 1462 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 2/4 становить 3463390,28 грн.

Крім того, враховуючи, що згідно з договором від 14.03.2011 року, який є чинним станом на день розгляду справи, у попередній його редакції, орендна плата за земельну ділянку була розрахована у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, розрахування орендної плати у розмірі 5 % від нової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки жодним чином не порушує прав відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси щодо внесення змін до договору оренди землі шляхом визначення річної орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ( 3463390,28 грн.) , що становить 173169,51 грн.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1 218 грн. за розгляд даної справи стягується з відповідача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Фірми „ЕМЕРАЛД" - Товариства з обмеженою відповідальністю про внесення змін до договору оренди землі задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору оренди землі від 14.03.2011 року, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Одеса від 29.06.2011 року за № 511010004000050, укладеного між Одеською міською радою та Фірмою „ЕМЕРАЛД" - Товариством з обмеженою відповідальністю,

- викласти п. 2.3 договору у наступній редакції „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1462 м 2 (кадастровий номер 5110137600:60:003:0002) становить 3 463 390,28 грн., згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 119/С від 01.11.2013 року, складеного управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області";

- викласти п. 4.1 договору у наступній редакції: „Орендна плата за земельну ділянку, площею 1462 м 2 , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Церковна, 2/4, розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 173 169,51 грн. на рік".

3. Стягнути з Фірми „ЕМЕРАЛД" - Товариства з обмеженою відповідальністю (65101, м. Одеса, Київський район, проспект Маршала Жукова, буд. 2, код ЄДРПОУ 23870264) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030001; Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 липня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська