Ухвала

від 16.07.2015 по справі 918/586/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2015 р. Справа № 918/586/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства фірма "Біонт"

до відповідача: Приватного підприємства "Платон"

про зобов'язання виконання умов господарського договору

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство - фірма "Біонт" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Платон" про зобов'язання виконання умов господарського договору шляхом стягнення з відповідача 141 430,50 грн. суми основного боргу, 13 172,70 грн. пені, 4 033,70 грн. відсотків за користування чужими коштами, позовні вимоги аргументувавши невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 16/12/2013 від 16 грудня 2013 року в частині оплати наданих послуг.

13 липня 2015 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач зазначає, що умовами договору не передбачалось нарахування суми пені, відтак позивач зменшує свої позовні вимоги на суму пені, разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 100 198,70 грн. суми основного боргу, 64 573,70 грн. інфляційних втрат, 4 033,70 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити, що вказане клопотання за своїм змістом є клопотанням про відмову від позовних вимог в частині позову про стягнення 13 172,70 грн. пені.

Відповідно до змісту статті 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі у разі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як роз'яснено в пункті 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що відмова позивача від позову в частині стягнення 13 172,70 грн. не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб. Разом з тим господарський суд роз'яснює сторонам, що відповідно до статті 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 13 172,70 грн. пені.

В судове засідання представник позивача не з'явився, разом з тим, 13 липня 2015 року позивачем подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

16 грудня 2013 року між Приватним підприємством "Платон" (замовник, відповідач) та Приватним підприємством фірма "Біонт" (підрядник, позивач) було укладено договір № 16/15/2013 (надалі договір), відповідно до предмету якого підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі на свій ризик виконати за завданням замовника, з використанням свої матеріалів, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: реконструкція каналізаційної мережі по вул. Поштова в м.Сарни, Рівненської області.

Пунктом 2 договору передбачено, що оплата виконаної підрядником роботи, що визначена у пункті 1.1. цього договору здійснюється за її договірною ціною. Договірна сума договору на момент укладення договору становить 335 668,13 грн. в т.ч. 55 944,69 грн. ПДВ. Сума договору може змінюватись в зв'язку з фактичним виконанням робіт.

Згідно з пунктом 3.1. договору, розрахунки за цим договором проводяться шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в наступному порядку:

- розрахунки проводяться за фактично виконані будівельно-монтажні роботи щомісячно на протязі п'яти календарних днів, на підставі актів виконаних робіт КБ-2, та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 що датується останнім числом місяця в якому виконувалися роботи за цим договором;

- остаточні розрахунки проводяться після підписання акту приймання-передачі об'єкта (фронту робіт) замовнику;

- замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника на протязі 10-ти днів після підписання договору аванс в розмірі 30 % від об'єму робіт.

Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 та № 2 позивач виконав робіт на загальну суму 320 198,70 грн.

Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень.

В свою чергу відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги в сумі 220 000,00 грн., вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК - України), кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 198,70 грн. основної заборгованості є законними обґрунтованими а відтак такими що підлягають до задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, у зв'язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, керуючись статтею 625 ЦК України (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) нарахував відповідачу за період з 12 травня 2014 року по 31 травня 2015 року 64 573,70 грн. інфляційних втрат та 4 033,70 грн. 3 % річних.

Проте розрахунок вказаних сум позивачем здійснено невірно, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних суд приходить до висновку що за заявлений позивачем період з 12 травня 2014 року по 31 травня 2015 року до задоволення підлягає 64 573,70 грн. інфляційних втрат та 3 423,00 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства фірма "Біонт" про стягнення з Приватного підприємства "Платон" 100 198,70 грн. основної заборгованості 64 573,70 грн. інфляційних втрат та 3 423,00 грн. 3 % річних підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині 610,70 грн. 3 % річних позивачу слід відмовити.

Судові витрати, згідно зі статтею 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 2.8. постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Разом з тим, щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Позовні вимоги станом на час вирішення спору складали 181 978,30 грн., з яких сума судового збору складає 3 639,56 грн.

Припиняючи провадження в частині позову про стягнення 13 172,70 грн. пені, судові витрати в сумі 263,45 грн. в порядку статті 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Розглянувши спір, розподіляючи пропорційно судові витрати, суд вважає за необхідне покласти на позивача у зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати в сумі 12,22 грн., решта суми судового збору в розмірі 3 363,89 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Проте, враховуючи той факт, що позивачем при звернені з позовом сплачено судовий збір лише в сумі 3 200,00 грн., суд приходить до висновку, що судовий збір в сумі 2 924,33 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, судовий збір в сумі 275,67 грн. покладається на позивача, а сума судового збору що складає 439,56 грн. підлягає для достягнення в дохід державного бюджет України як несплачена сума судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Платон" (34500, Рівненська область, м.Сарни, вул. Белгородська, буд. 54-а, код ЄДРПОУ 34132812) на користь Приватного підприємства фірма "Біонт" (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Петровського 48 , код ЄДРПОУ 30355468) 100 198 (сто тисяч сто дев'яносто вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 64 573 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 3 423 (три тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп. 3 % річних та 2 924 (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 33 коп. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 13 172,70 грн. пені - припинити.

4. Судові витрати в розмірі 263,45 грн. судового збору залишити за позивачем.

5. В задоволенні позову в частині вимог про стягнення 610,70 грн. 3 % річних -відмовити.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Платон" (34500, Рівненська область, м.Сарни, вул. Белгородська, буд. 54-а, код ЄДРПОУ 34132812) в дохід Державного бюджету України 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 56 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили

Суддя Качур А.М.