Постанова

від 15.07.2015 по справі 910/23827/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/23827/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року у справі № 910/23827/14 (суддя: Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ»

до Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України

про стягнення 15 230, 17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України про стягнення заборгованості за договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р. у розмірі 10 183, 07 грн., а також пені у розмірі 3 277, 72 грн., 1 242, 33 грн. - інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 527, 05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі № 910/23827/14 позов задоволено частково.

На підставі рішення з Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» заборгованість у розмірі 10 183,07 грн., 527,05 грн. - 3 % річних, 1 242,33 грн. - інфляційних нарахувань, 1 080,80 грн. - пені та 1 563, 46 грн. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне виробниче підприємство «Будремкомплект» Національної академії наук України звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати пункт 1 та пункт 2 рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 у справі № 910/23827/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було неправильно застосовано норми процесуального права і неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття частково неправильного рішення.

Представник позивача 18.06.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Представники сторін у судове засідання 15.07.2015 не з'явились, про причин неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» та Державним виробничим підприємством «Будремкомплект» Національної академії наук України укладено договір № 12/06/07 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався здійснити реконструкцію та розширення середньої загальноосвітньої шкоди № 162 по вул. Рахманінова, 47 у Святошинському районі міста Києва (корпус 2, електромонтажні роботи).

Відповідно до п.п. 2.1., 3.1., 3.2. Договору вартість робіт за договором становить 1 498 015,20 грн. Початок виконання робіт - 04.07.2007 р., закінчення виконання робіт - 31.12.2008 р.

Згідно з п.п. 2.3., 2.4. Договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 50 % від договірної цін після підписання договору. Остаточний розрахунок проводиться відповідачем протягом 2-х днів після підписання сторонами акту виконаних робіт та довідки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р., що підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та не заперечується сторонами.

28.02.2013 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони здійснили зарахування зустрічні однорідні грошові вимоги на суму 1 457, 86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаним Договором на час укладення угоди становить 11 340, 39 грн.

Відповідно до угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.10.2013 р. сторони зарахували грошові вимоги на суму 1 157, 86 грн., в тому числі вимоги позивача до відповідача за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р. та заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» становить 10 183, 07 грн.

04.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» та Державним виробничим підприємством «Будремкомплект» Національної академії наук України укладено мирову угоду № 02 до договору підряду № 12/06/07 від 04.07.2007 р., за умовами якого станом на 04.12.2013 р. відповідач визнав борг за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р. у розмірі 10 183, 07 грн. та зобов'язався погасити його до кінця січня 2014 року.

Відповідно до п. 5 мирової угоди № 02 від 04.12.2013 р. у разі невиконання відповідачем умов мирової угоди має право звернутись до Господарського суду міста Києва для стягнення заборгованості, яка існує на день укладення мирової угоди, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних та інфляційні втрати від суми заборгованості за кожен день прострочення за останні шість місяців.

Відповідно до п. 8. мирової угоди № 02 від 04.12.2013 р. підписуючи угоди сторони діяли в межах наданих повноважень на підставі вільного волевиявлення без порушення прав та інтересів третіх осіб, наслідки підписання мирової угоди сторонами відомі та зрозумілі.

Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 р., від 31.10.2013 р. та мирова угода № 02 від 04.12.2013 р. від імені Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України підписана Підлісним Олександром Анатолійовичем та зазначено, що останній є директором відповідача.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 31.10.2013 р. керівником Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України був Підлісний Олександр Анатолійович.

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про наявність у керівника Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України обмежень щодо представництва юридичної особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.10.2013 р., від 31.10.2013 р. та мирова угода № 02 від 04.12.2013 р. підписані повноважною особою Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України та, відповідно, є обов'язковими для сторін вказаних правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений мировою угодою № 02 від 04.12.2013 р. строк не здійснив погашення заборгованості за Договором підряду № 12/06/07 від 04.07.2007 р. у розмірі 10 183, 07 грн., у зв'язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітель-АЕ» заявлено вимоги про стягнення боргу у судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Частиною 4 статті 604 Цивільного кодексу України встановлено, що новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди № 02 від 04.12.2013 р. зобов'язання сторін за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р. в частині терміну оплати виконаних підрядних робіт фактично припинились з одночасною заміною їх новим зобов'язанням в цій частині, яке встановлено вказаною мировою угодо.

Крім того, укладаючи мирову угоду № 02 від 04.12.2013 р., відповідач визнав заборгованість за Договором № 12/06/07 від 04.07.2007 р. у розмірі 10 185, 07 грн. та зобов'язався її погасити у строк та в порядку, визначені угодою.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в сумі 10183,07 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 527,05 грн. - 3 % річних, 1 242,33 грн. - інфляційних нарахувань, 1 080,80 грн. - пені, а отже вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 080,80 грн. за період з 01.04.2014 р. по 01.10.2014 р.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного виробничого підприємства «Будремкомплект» Національної академії наук України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року по справі № 910/23827/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/23827/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова