Постанова

від 15.07.2015 по справі 922/3231/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа № 922/3231/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився

відповідачів - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Сахновщинський елеватор", Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина (вх. 3564 Х/3-12)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. про забезпечення позову у справі №922/3231/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор", Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина

про стягнення 1242,070 тонни насіння соняшнику,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2015 року по справі № 922/3231/15 (суддя Макаренко О.В.) заяву ТОВ "Кернел-Трейд" про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову накладено арешт на майно, що належить ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279), а саме на:

- пшеницю 3 класу групи А в кількості 10890 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Гоголівська дільниця за адресою: 37600, Полтавська область, В. Багачанський район, смт. Гоголеве, вул. Гоголя, 1 згідно складської квитанції на зерно № 680 від 31 жовтня 2014 р.;

- ячмінь 3 класу в кількості 51992 кг., який знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП" за адресою: 70231, Запорізька область, Гуляйпільский район, смт. Залізничне, вул. Матросова, 2 згідно складської квитанції на зерно № 136 від 05 серпня 2014 р.;

- пшеницю 5 класу групи Б в кількості 25706 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор" за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 91 згідно складської квитанції на зерно N 2164 від 21 липня 2014 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 27110 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Миргородська дільниця за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Петрівська, 15 згідно складської квитанції на зерно № 2776 від 30 грудня 2014 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 628 278 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Решетилівська дільниця за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Елеваторна, 15 згідно складської квитанції на зерно № 1042 від 03 березня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 723 780 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Смолинська дільниця, за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смолине, вул. Елеваторна, 1 згідно складської квитанції № 416 від 17 квітня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 1 927 880 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область. Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції № 96 від 1 квітня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 199 220 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції № 113 від 29 квітня 2015 р.

- пшеницю 3 класу групи А в кількості 20 270 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції №112 від 29 квітня 2015 р.

Відповідач з даною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі № 922/3231/15 про забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Судові витрати просить покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.2015 р.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, у зв'язку з відпусткою судді Горбачової Л.П., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І.

В судове засідання 15.07.2015 представники сторін не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Порядку ведення державного реєстру судових рішень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, текст ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 по справі №922/3231/15 про прийняття апеляційної скарги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Сахновщинський елеватор" до провадження Харківського апеляційного господарського суду внесено та розміщено на офіційному веб-порталі ДСА.

Крім того, телефонограмою від 14.07.2015 сторони були додатково повідомлені про час та місце розгляду справи.

Таким чином, Харківським апеляційним господарським судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, встановленого ст. 102 ГПК України для розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Сахновщинський елеватор" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач - ТОВ "Кернел-Трейд", звернувся до господарського суду з позовною заявою до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Сахновщинський елеватор" про стягнення 1242,070 тонни насіння соняшнику не класного згідно ДСТУ 7011:2009 урожаю 2014 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання зерна №1-5/6 від 26.06.2014 р.

Одночасно з позовною заявою, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а саме на:

- пшеницю 3 класу групи А в кількості 10890 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Гоголівська дільниця за адресою: 37600, Полтавська область, В. Багачанський район, смт. Гоголеве, вул. Гоголя, 1 згідно складської квитанції на зерно № 680 від 31 жовтня 2014 р.;

- ячмінь 3 класу в кількості 51992 кг., який знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП" за адресою: 70231, Запорізька область, Гуляйпільский район, смт. Залізничне, вул. Матросова, 2 згідно складської квитанції на зерно № 136 від 05 серпня 2014 р.;

- пшеницю 5 класу групи Б в кількості 25706 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор" за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, 91 згідно складської квитанції на зерно N 2164 від 21 липня 2014 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 27110 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Миргородська дільниця за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Петрівська, 15 згідно складської квитанції на зерно № 2776 від 30 грудня 2014 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 628 278 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Решетилівська дільниця за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Елеваторна, 15 згідно складської квитанції на зерно № 1042 від 03 березня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 723 780 кг., яка знаходиться на зберіганні ПрАТ "Полтавське ХПП", Смолинська дільниця, за адресою: Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смолине, вул. Елеваторна, 1 згідно складської квитанції № 416 від 17 квітня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 1 927 880 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область. Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції № 96 від 1 квітня 2015 р.;

- кукурудзу 3 класу кормові потреби в кількості 199 220 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції № 113 від 29 квітня 2015 р.

- пшеницю 3 класу групи А в кількості 20 270 кг., яка знаходиться на зберіганні ТОВ "Гутянський елеватор", Шевченківська дільниця, за адресою: Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Кірова, 1 згідно складської квитанції №112 від 29 квітня 2015 р.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилався зокрема на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором складського зберігання зерна №1-5/6 від 26.06.2014 р. носить стійкий характер, триває протягом значного проміжку часу (близько двох місяців), а тому вказані обставини дають підстави вважати, що насіння соняшнику в кількості 1242,070 тонни не класного згідно ДСТУ 7011:2009 урожаю 2014 року, взагалі може бути відсутнє на зерновому складі відповідача в смт. Сахновщина Харківської області, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також позивач повідомляв суд, що відповідач має у своїй власності майно, яке знаходиться на зберіганні у третіх осіб, яке є аналогічним за видом та тотожним за вартістю майну, що прийнято на зберігання від ТОВ "Кернел-Трейд" за договором складського зберігання зерна № 1-5/6 від 26 червня 2014 р.

За таких обставин позивач, посилаючись на приписи ст. 22, 66, 67 ГПК України, а також враховуючи, що позовні вимоги носять майновий характер, їх розмір є істотним і поряд з цим, за твердженням позивача, відповідач має необмежені можливості відносно розпорядження належним йому майном, а аналогічне майно, прийняте на зберігання від позивача, може зникнути в будь-який час (або уже зникло), що в свою чергу призведе до неможливості виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову, просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заходи до забезпечення позову безпосередньо пов'язані з предметом спору у даній справі та відповідають вимогам адекватності та співмірності. Також, прийнявши до уваги той факт, що відповідач тривалий час не повертає позивачеві спірне майно, суд визнав правомірними доводами позивача про існування підстав вважати, що відповідач здійснив або може здійснити реалізацію спірного майна, що утруднить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та призведе до порушення майнових прав позивача, в той час як обраний позивачем захід до забезпечення позову у вигляді арешту майна, що належить відповідачеві, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, у зв'язку з чим заяву позивача задовольнив.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до приписів п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, вказаною постановою конкретизовано, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, всупереч наведеним вище приписам законодавства, позивачем не було надано суду належних доказів можливого утруднення чи унеможливлення виконання рішення.

Так, судом першої інстанції було прийнято до уваги той факт, що відповідач тривалий час (близько двох місяців) не повертає спірне майно, що належить позивачеві, у зв'язку з чим дійшов висновку, що наявні підстави вважати, що відповідач здійснив або може здійснити реалізацію даного майна, а вказаний факт , в свою чергу, утруднить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та призведе до порушення майнових прав позивача.

В цій частині колегія суддів зазначає, що дії відповідача, який, за твердженням позивача, тривалий час (близько двох місяців) не повертає позивачу належне йому майно взагалі не є передбаченою законом підставою забезпечення позову.

Аналогічно у справі відсутні будь-які докази, що підтверджують здійснення відповідачем дій, спрямованих на умисне зменшення свого майна, або спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного зобов'язання). Таким чином, місцевий господарський суд прийняв своє рішення про забезпечення позову на підстави недоведених припущень, що також суперечить змісту положень ст. 66 ГПК, оскільки висновок суду про можливе утруднення або унеможливлення виконання рішення суду повинний ґрунтуватися на аналізі наявних у справі доказів.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За твердженням позивача, відповідач має у своїй власності майно, яке є аналогічним за видом та тотожним за вартістю тому майну, що прийняте на зберігання від ТОВ «Кернер-Трейд» за договором складського зберігання зерна №1-5/6 від 26.06.2014, а саме - насіння зернових культур - пшениця, ячмінь, кукурудза. Разом з тим, предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 1242,070 тони насіння соняшнику вартістю 12 048 079,00 грн. Проте, позивачем, в порушення вимог ст.. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували співвідношення вартості насіння соняшнику вартості майна (пшениці, ячменя, кукурудзи) на яке було накладено арешт. Питання щодо вартості майна, на яке було накладено арешт, судом першої інстанції не досліджувалось, отже урахування співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке було накладено арешт в даному випадку було порушено.

Колегія суддів також зазначає, що ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття такого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Такі ж самі загальні вимоги містить і стаття 86 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту ухвали.

Але даним вимогам оскаржена ухвала господарського суду не відповідає, оскільки в ній відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Крім того, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити такий висновок.

В заяві про забезпечення позову позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить відповідачеві - Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яке було передане останнім на зберігання третім особам.

Водночас, до матеріалів апеляційної скарги відповідачем надано Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2015 року, з якого вбачається, що вартість активів ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» складає 33497918000,00 грн., а тому вважати, що задоволення позову ускладнить фактичне виконання рішення суду та призведе до порушення майнових прав позивача є безпідставними.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку вимоги позивача про забезпечення позову були задоволенні за відсутності доведення обставин, що можуть свідчити про необхідність їх застосування.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову була задоволена судом першої інстанції без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженої ухвали з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 03.06.2015 р. у справі №922/3231/15 про забезпечення позову.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 66, 67, 86, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" Сахновщинський елеватор", Харківська область, Сахновщинський район, смт. Сахновщина, задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.06.2015 у справі №922/3231/15 скасувати.

В задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", м. Київ про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 20.07.2015

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.