Рішення

від 05.11.2013 по справі 910/18898/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18898/13 05.11.13 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінбуд»

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 29 252,17 грн.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О. - представник за довіреністю № 91/2013/02/06-12 від 06.02.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» до товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінбуд» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 29 252,17 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка 25 травня 2005 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екоінбуд» укладено договір на постачання електричної енергії № 70186, о/р 70186012.

31.07.2012 року укладено додаткову угоду та додаток 1 до додаткової угоди, згідно якими договір викладено у новій редакції.

За період з 01.05.20013 року по 01.08.2013 року відповідачу за спожиту активну електричну енергію виставлено до сплати 14 769,99 грн., з яких останнім сплачено з урахуванням авансових та поточних платежів 0,00 грн. Станом на 01.09.2013 року заборгованість за активну електроенергію відповідача перед позивачем становить 14 769,99 грн., що підтверджується рахунками та рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію.

У травні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 3 851 кВ/г, двократна вартість якого становить 4 677,58 грн. (з ПДВ).

У червні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 5 705 кВ/г, двократна вартість якого становить 6 929,52 грн. (з ПДВ).

У липні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 1 831 кВ/г, двократна вартість якого становить 2 224,01 грн. (з ПДВ).

За період з 01 травня 2013 року по 01 серпня 2013 року відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 13 831,11 грн. (з ПДВ), а сплачено 00,00 грн. Отже станом на 01.09.2013 року заборгованість Відповідача за перевищення договірних величин споживання становить 13 831,11 грн., що підтверджується рахунками та актом приймання-передавання товарної продукції на вказану суму боргу.

09.08.2013 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію на суму 28 723,65 грн., яку було вручено останньому із зазначенням сум заборгованості (рахунки на оплату) та акт звірки взаєморозрахунків за електричну енергію.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 535,97 грн. та три проценти річних у розмірі 1 15,11 коп., а також покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.10.2013 року розгляд справи відкладено на 05.11.2013 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні 05.11.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 01.10.2013 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 26212883.

Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

25 травня 2005 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка 25 травня 2005 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у публічне акціонерне товариство «Київенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю «Екоінбуд» укладено договір на постачання електричної енергії № 70186, о/р 70186012.

31.07.2012 року укладено додаткову угоду та додаток 1 до додаткової угоди, згідно якими договір про постачання електричної енергії викладено у новій редакції.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов пункту 1 договору про постачання електричної енергії постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

У відповідності до положень п. 2.1. договору про постачання електричної енергії, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з п.п. 2.2. договору про постачання електричної енергії постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Згідно з п.п. 2.3.1., 2.3.3. 2.3.5. договору про постачання електричної енергії постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю за показниками якості електроенергії.

Відповідно п. 9.4. договору про постачання електричної енергії цей договір набуває чинності з дня підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили в додатку № 2 «Порядок розрахунків».

Згідно до п. 1 додатку № 2 «Порядок розрахунків» розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 22 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 2. додатку № 2 «Порядок розрахунків» споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.

Згідно до п. 2.1. додатку № 2 «Порядок розрахунків», попередня оплата здійснюється до 27 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Відповідно до п.п. 7.1. договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачем, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показання не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка «Порядок розрахунків».

Відповідно до п.п 2.2. додатку 2 до договору, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дні їх отримання.

Згідно з п. 3 додатку 2 до договору, споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

Згідно з п. 4 додатку 2 до договору обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті, визначаються за показаннями розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання.

Згідно до п.п. 4.2. додатку 2 до договору, у разі неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін, визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії не має перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання без подальшого перерахунку.

Як зазначає позивач, за період з 01.05.20013 року по 01.08.2013 року відповідачу за спожиту активну електричну енергію виставлено до сплати 14 769,99 грн., що підтверджується рахунками та рахунками-розшифровками за спірний період, актами приймання-передавання товарної продукції за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту електроенергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 70186 о/р 70186012 в період з 01.05.2013 року по 01.08.2013 року - за спожиту активну енергії становить 14 769,99 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 13 831,11 грн.

Згідно п. 6 додатку 2 до договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами акта про використану електричну енергію. Протягом наступних календарних місяців відповідач отримує у позивача рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величну має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка.

Згідно п.п. 2.2. додатку 2 до договору, остаточний розрахунок, зокрема перевищення договірних величин споживання електроенергії, здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

У травні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 3 851 кВ/г, двократна вартість якого становить 4 677,58 грн. (з ПДВ).

У червні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 5 705 кВ/г, двократна вартість якого становить 6 929,52 грн. (з ПДВ).

У липні 2013 року зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії на 1 831 кВ/г, двократна вартість якого становить 2 224,01 грн. (з ПДВ).

Лист Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 р. № 1091/7/16-1517 «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на те, що ст. 26 Закону України від 16.10.97 p. N 575/97-ВР "Про електроенергетику" (з урахуванням змін і доповнень) встановлено, що споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують електропостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Кошти, які отримує електропостачальна організація як плату за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період, включаються до бази оподаткування ПДВ за ставкою у розмірі 20 %.

Оскільки двократна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

За період з 01 травня 2013 року по 01 серпня 2013 року відповідачу нараховано за перевищення договірних величин споживання 13 831,11 грн. (з ПДВ), що підтверджується рахунками та актом приймання-передавання товарної продукції на вказану суму боргу.

14.08.2013 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за спожиту електричну енергію на суму 28 723,65 грн. вих. № 030/31/3-1227 від 09.08.2013 року, що підтверджується списком поштових відправлень позивача та квитанцією № 7838 від 14.08.2013 року.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь три проценти річних у розмірі 115,11 грн., пеню у розмірі 535,97 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Вимога позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 115,11 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до п.п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 535,97 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінбуд» (01010, м. Київ, провул. Аскольдів, буд. 5, код ЄДРПОУ 30400929) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг за спожиту активну енергію в розмірі 14 769 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 99 коп., борг за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії в розмірі 13 831 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 11 коп., три відсотки річних в розмірі 115 (сто п'ятнадцять тисяч) грн. 11 коп., пеню в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 97 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.11.2013 року.

Суддя С.М. Мудрий