Рішення

від 21.07.2015 по справі 295/19070/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19070/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 23 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Борис+С» про розірвання договору оренди та стягнення коштів за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Борис+С» на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 червня 2015 року, -

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом, в якому (після уточнення позовних вимог) просила розірвати договір оренди автомобіля НОМЕР_1, з подальшим правом викупу від 29 березня 2013 року, укладений між нею та Приватним підприємством «Борис+С» (далі - ПП «Борис+С»), стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 13500 грн. за період з серпня 2014 року по квітень 2015 року та моральну шкоду в сумі 9000 грн., посилаючись на те, що 29.03.2013 року між сторонами укладено договір оренди автомобіля з правом викупу, однак останній використовується не за призначенням і відповідач не в повному обсязі провів оплату, чим порушено істотні умови договору.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11 червня 2015 року позов задоволено. Розірвано договір оренди автомобіля в подальшому з правом викупу від 29 березня 2013 року, укладений між ПП «Борис+С» та ОСОБА_2. Стягнуто з ПП «Борис+С» на користь ОСОБА_2 заборгованість по оплаті оренди транспортного засобу в сумі 13500 грн. та судові витрати в сумі 487,2 грн.. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПП «Борис+С» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначають, що суд не врахував, що договір оренди з правом викупу є нікчемним правочином, оскільки не посвідчений нотаріально, а тому не може бути розірваний.

Представники апелянта підтримали апеляційну скаргу і пояснили, договір оренди з правом викупу нотаріально не посвідчували, оскільки потрібно було заплатити значну суму коштів, а тому посвідчили інший договір - щодо безоплатного користування автомобілем і цей договір не оскаржується.

Позивач та її представник заперечують у задоволенні скарги і вважають, що договір підписаний сторонами, а тому є укладеним. Відповідач порушив умови договору, що є підставою для його розірвання і стягнення коштів.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності укладеного між сторонами договору оренди автомобіля з правом викупу та невиконання умов договору відповідачем.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам.

Найм (оренда) транспортного засобу регулюється ст.ст.798-805 ЦК України.

Статтею 799 ЦК України встановлено письмову форму для договору найму транспортного засобу (ч.1) та передбачено нотаріальне посвідчення при його укладенні з фізичною особою (ч.2).

Судом встановлено, що 29 березня 2013 року ОСОБА_2 та ПП «Борис+С» підписали договір оренди автомобіля в подальшому з правом викупу, за яким ОСОБА_2 передала відповідачу в тимчасове користування автомобіль ВАЗ 21144, р/н АМ 2443АР, з подальшим правом його викупу (а.с.6-8,23,43).

Пунктом 1.4 договору передбачено використання автомобіля для проведення навчального водіння і плата, згідно п.2.3 договору, встановлена в розмірі 1000-1500 грн. на місяць.

Договір діє до 29.03.2016 року (п.5.2 договору).

Судом не враховано, що вказаний договір оренди складено у письмовій формі за участю фізичної особи та без його нотаріального посвідчення, тобто не дотримано встановлену законодавством форму договору найму транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Позивачем не заявлялося вимог про визнання спірного правочину дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України, а також не ставилося питання про розірвання іншого договору безоплатного користування автомобілем (позички) від 29.03.2013 року (а.с.44), який укладений між тими само сторонами та нотаріально посвідчений, а тому, суд вирішує справу на підставі вимог ст.ст.11, 303 ЦПК України в межах позовних вимог.

Отже, укладений між сторонами договір оренди автомобіля в подальшому з правом викупу від 29.03.2013 є нікчемним, а тому він не може бути розірваний із застосуванням наслідків порушення умов договору.

Оскільки підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

З позивача слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 243,6 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Борис+С» задовольнити.

Скасувати рішення Богунського районного суду м.Житомира від 11 червня 2015 року та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Борис+С» про розірвання договору оренди та стягнення коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Борис+С» судові витрати в сумі 243,6 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: