Постанова

від 17.07.2006 по справі 49/266-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/266-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.07.06                                                      м. Київ                                     49/266-А       

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автопромсервіс”

До          Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста

                       Києва

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва

Про           визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

Суддя  Митрохіна А.В.

Секретар судового засідання  Дмитрук О.В.

Представники:

Від позивача:          Швець О.В. –представ. (дов. в справі);

Від відповідача:          Тюшкевич С.І. -  держ. под. інспектор (дов. в справі)

Від третьої особи: Шкодич Ю.В. –держ. под. інспектор (дов. в справі)

17.07.2006 року о 14 год. 00 хв. в судовому засіданні, на підставі пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 24.12.2003 № 0000942601/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Соверен Контракт»(продавець) договору № 4/09 від 04.09.2002 р. та його виконання, позивач мав всі підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаного товару суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ТОВ «Компанія Соверен Контракт»було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість, ним були виписані позивачу податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за придбаний товар.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти  позову заперечують, посилаючись на те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену ТОВ «Компанія Соверен Контракт», включену до вартості придбаного товару відповідно до договору № 4/09 від 04.09.2002 р. ТОВ «Компанія Соверен Контракт»на момент укладення та виконання вказаного договору не було платником ПДВ, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003 р. у справі № 2-1531 визнано недійсними з моменту реєстрації:

-          установчий договір ТОВ «Компанія Соверен Контракт»;

-          свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Соверен Контракт»;

-          свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Соверен Контракт».

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ним правомірно та в межах визначеної законом компетенції прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32767 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16383,5 грн.

Третя особа –ДПІ у Печерському районі м. Києва надала пояснення, якими проти задоволення позовних вимог заперечує та повністю підтримує позицію відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться у матеріалах справи,  заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2003 р. № 0000942601/0, яким позивачу – ТОВ «Автопромсервіс», згідно з пп. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі Акту перевірки № 145/26-062/31954215 від 22.12.2003 р. і, у відповідності з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32767 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16383,5 грн.

Актом перевірки встановлено, що позивачем було укладено договір № 4/09 від 04.09.2002 р., на підставі якого у ТОВ «Компанія Соверен Контракт»придбано товар за податковою накладною № 218 від 05.09.2002 р. на загальну суму 196600 грн. (в т.ч. ПДВ –32766,67 грн.). Розрахунок за поставлений товар ТОВ «Автопромсервіс»здійснило у безготівковій формі з розрахункового рахунку.

До матеріалів справи позивачем долучено копію договору № 4/09 від 04.09.2002 р., податкову накладну від 05.09.2002 р., накладну від 05.09.2002 р. № 198, на які йде посилання в Акті перевірки та які пов'язані з господарською операцією позивача з ТОВ «Компанія Соверен Контракт».

У відповідності до вищевказаного договору продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та здійснює оплату котельного обладнання на підставі видаткових накладних.

Фактична передача товару підтверджується підписаною представниками позивача та ТОВ «Компанія Соверен Контракт»накладною від 05.09.2002 р. № 198 на суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн.

ТОВ «Компанія Соверен Контракт»на адресу позивача виписано податкову накладну від 05.09.2002 р. № 218 на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн., про що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вересень 2002 р. позивачем зроблено відповідний запис.

Оплата поставленого ТОВ «Компанія Соверен Контракт»товару на підставі договору № 4/09 від 04.09.2002 р., була здійснена позивачем в повному обсязі в сумі 196600 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Наведені факти підтверджуються актом перевірки та відповідачем не заперечуються.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2003 р. у справі № 2-1531 визнано недійсними з моменту реєстрації:

-          установчий договір ТОВ «Компанія Соверен Контракт»;

-          свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Соверен Контракт»;

-          свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Соверен Контракт».

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент укладення та виконання договору) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Той факт, що операції позивача з придбання товарів у ТОВ «Компанія Соверен Контракт» пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідачем не заперечуються. Також відповідачем визнається фактичне здійснення цієї господарської операції та проведення між сторонами розрахунків.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових  зобов'язань продавця.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Компанія Соверен Контракт»виписало на адресу позивача податкову накладну на суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн., по факту поставки товару, тобто після виникнення у ТОВ «Компанія Соверен Контракт»податкового зобов'язання по ПДВ, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, суд визнає, що ТОВ «Компанія Соверен Контракт»виписало на адресу позивача податкову накладну від 05.09.2002 р. № 218 на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн. у відповідності з вказаними вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

          З податкової накладної від 05.09.2002 р. № 218 на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн., виписаної ТОВ «Компанія Соверен Контракт»на адресу позивача вбачається, що така податкова накладна відповідає вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зі змісту п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” випливає, що лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права на включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав податкову накладну на підтвердження суми податкового кредиту, і цей факт відповідачем не заперечується.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на момент складання ТОВ «Компанія Соверен Контракт»податкової накладної від 05.09.2002 р. № 218 на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн., ТОВ «Компанія Соверен Контракт»було зареєстровано органами державної податкової служби в установленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповадне свідоцтво, а тому мало право складати податкові накладні.

          Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. передбачається, що свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником ПДВ діє до дати його анулювання, що відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва, органи державної податкової служби виключають платника ПДВ з Реєстру.

          Пунктом 25.2 означеного Положення датою виключення платника ПДВ з Реєстру та анулювання свідоцтва, у випадку прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації, про що є відповідне рішення суду (господарського суду), є відповідна дата прийняття рішення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2-1531, яким визнані недійсними установчий договір ТОВ «Компанія Соверен Контракт»; свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Соверен Контракт»; свідоцтво № 37595094 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Компанія Соверен Контракт», було прийнято 18 березня 2003 року (набуло законної сили 18.04.2003 р.).

За таких обставин, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що у відповідності із зазначеними вище нормами законодавства, свідоцтво  про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Компанія Соверен Контракт»вважається анульованим та виключеним з Реєстру 18 березня 2003 р.

До того ж Акт про анулювання свідоцтва № 375950 про реєстрацію ТОВ «Компанія Соверен Контракт»платником податку на додану вартість складено 03.06.2003 р. (копія акту № 1308 від 03.06.2003 р. в матеріалах справи).

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не має права на податковий кредит на підставі складеної ТОВ «Компанія Соверен Контракт»податкової накладної на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн., суд вважає помилковими.

Суд також звертає увагу на те, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення обмежилась лише фактом визнання установчих документів ТОВ «Компанія Соверен Контракт»та його свідоцтва платника ПДВ, на якому ґрунтується висновок про те, що таке підприємство не мало право складати податкові накладні, а позивач, відповідно, не мав права на підставі такої податкової накладної включати зазначену в ній суму ПДВ до податкового кредиту.

Водночас такий висновок є хибним та не відповідає вимогам законодавства України, що регулює правовідносини у сфері оподаткування ПДВ.

На дату складання податкової накладної та видачі їх позивачу, ТОВ «Компанія Соверен Контракт»було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, тому мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включати ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також суд враховує, що Законом України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України “Про податок на додану вартість” не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ «Компанія Соверен Контракт», про які зазначено у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2003, визнання недійсними установчих документів цього підприємства, не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відтак, до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник, а не позивач.

Крім того, відповідачем встановлено порушення п.п. 7.4.4  ст. 7 закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого –у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки що сплачені у зв”язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податковго кредиту не включається.

Відповідачем не надано доказів того, що за результатами перевірки позивачу зменешено суму валових витрат за податковою накладною від 05.09.2002 р. № 218 на загальну суму 196600 грн., в тому числі ПДВ 32766,67 грн.

Таким чином, висновки акту перервірки про порушення п.п. 7.4.4  ст. 7 закону України “Про податок на додану вартість” є неправомірними.

З огляду на викладене, відповідач дійшов помилкового висновку про заниження позивачем податкових зобовязань по ПДВ. Підстав не приймати до податкового кредиту витрат по сплаті позивачем ПДВ на користь ТОВ «Компанія Соверен Контракт»у складі придбаних товарів у відповідача не було.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового  законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то, відповідно, штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані до позивача необґрунтовано.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адмінстративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. “б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” і становить 3, 40 грн.

Враховуючи викладене, судові витрати у розмірі 3,40 грн. державного мита покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України згідно ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України. Відшкодування витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, а тому ці витрати компенсації позивачу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 24.12.2003 р. №0000942601/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Автопромсервіс” 3 (три) грн. 40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                А.В. Митрохіна          

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –21.07.2006