Постанова

від 08.09.2009 по справі 2-а-11372-09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

08 вересня 2009 року

м. Полтава

Справа № 2-а-11372/09

Полтавський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - С.С. Бойко,

при секретарі - В.В.Білан,

за участю представника

позивача:  ОСОБА_1,

представників відповідача: Тіцька

І.Ю., Воробйова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Полтаві справу за позовом 

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 

до  Лубенської об'єднаної державної

податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень №

0000012601/0 від 31.03.2008 року, № 0000012601/2 від 10.09.2008 року, №

0000022601/0 від 31.03.2008 року, № 0000022601/2 від 10.09.2008 року,

         В С Т А Н О В И В :

01 грудня

2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 

звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду  з адміністративним позовом до Лубенської

об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових

повідомлень - рішень № 0000012601/0 від 31.03.2008 року, № 0000012601/2 від

10.09.2008 року, № 0000022601/0 від 31.03.2008 року, № 0000022601/2 від

10.09.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні

рішення є незаконними, оскільки всі господарські операції позивача з

контрагентами проведені у відповідності до діючого законодавства. В ході

проведення перевірки позивачем надані всі первинні документи по

взаємовідносинам з контрагентами, які підтверджують законність віднесення суми

податку на додану вартість до податкового кредиту та включення до складу

валових витрат, пов'язаних з придбанням паливно - мастильних матеріалів.

Виписані контрагентами податкові накладні підтверджують право позивача на

податковий кредит та мають всі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7

Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, на момент

здійснення фінансово - господарських операцій з ДВП «Содружество», фізичною

особою - підприємцем ОСОБА_3., ПП «Зоря - Сервіс» позивач мала законні підстави

вважати контрагентів зареєстрованими в якості платників податку на додану

вартість, а тому вона не може нести відповідальність за несплату податків

контрагентами.

Представник

відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити

в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що дії посадових

осіб Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції з приводу проведення

позапланової перевірки позивача відповідають вимогам ст. 11-1 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні», оскільки після проведення планової

перевірки позивача відносно ОСОБА_2 начальником СВ ПМ Лубенської ОДПІ порушено

кримінальну справу № 08148001 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212

Кримінального кодексу України. Позаплановою перевіркою згідно ст. 215

Цивільного кодексу України встановлено заниження податку з доходів фізичних

осіб в сумі 441688,22 грн. та порушення пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7,

пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на

додану вартість», п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої

наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та заниження податку на додану

вартість в сумі 201909,00 грн. Підставою для вказаних висновків стало те, що

під час перевірки позивачем не надано документального підтвердження фактично

здійснених ( виконаних) господарських операцій з паливно - мастильними

матеріалами за договірними зобов'язаннями між позивачем та ДВП «Содружество»,

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3., ПП «Зоря - Сервіс». Крім того,

керівники вказаних суб'єктів господарювання в своїх поясненнях повідомили про

відсутність будь - яких господарських відносин з позивачем. Податкові накладні

уповноваженими особами вказаних 

суб'єктів господарювання позивачу не виписувались. Вважає спірні рішення

правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають

задоволенню.

В судовому

засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з

підстав, наведених в позовній заяві.

Представники відповідача  в судовому

засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених в запереченні на

позовну заяву.

Суд,  заслухавши пояснення

представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у

задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом

встановлено, що з 25 березня 2008 року по 27 березня 2008 року Лубенською

об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова перевірка

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового

законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року.

В ході

проведення перевірки Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було

встановлено порушення позивачем ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу

України, пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, пп.

7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в

результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі

441688,22 грн. та податок на додану вартість в сумі 201 909,00 грн.

Підставою для

вищевказаного висновку податкового органу стало те, що фізична особа -

підприємець ОСОБА_2 проводила фінансово - господарські операції ( придбавння

паливно - мастильних матеріалів) з ДВП «Содружество» ( код ЄДРПОУ 13693424, м.

Київ), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. ( ідент. Номер НОМЕР_1, м.

Чернигів) та  ПП «Зоря - Сервіс» ( код

ЄДРПОУ 25571436, м. Чернігів) відповідно до договорів № 01-10-06 від 10.01.2006

року, № 57 від 01.2006 року, № 23 від 01.07.2006 року. 

При

дослідженні факту придбання паливно - мастильних матеріалів ПП ОСОБА_2 у ДВП

"Содружество", СПД ОСОБА_3 та ПП "Зоря -Сервіс" податковим

органом встановлено, що керівники вказаних суб'єктів господарювання

господарської діяльності не здійснювали, ніяких бухгалтерських документів

(видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових неладних, актів прийому -

здачі виконаних робіт)  не підписували.

Таким чином податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів,

укладених позивачем  та ДВП

"Содружество", СПД ОСОБА_3 та ПП "Зоря -Сервіс".

Про виявлені

порушення Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією було складено

акт № 743/26-1776608829 від 27.03.2008 року.

На підставі

акту № 743/26-1776608829 від 27.03.2008 року Лубенською об'єднаною державною

податковою інспекцією винесені податкове повідомлення - рішення № 30000012601/0

від 31.03.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання  з податку на додану вартість в розмірі

302863,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 201909,00 грн., за

штрафними санкціями в сумі 100954,50 грн., та податкове повідомлення - рішення

№ 0000022601/0 від 31.03.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового

зобов'язання  з податку з доходів

фізичних осіб  в розмірі 441688,22 грн.

Матеріалами

справи підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець

Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області. 22.02.2205

року.

Між позивачем

та ДВП «Содружество» (код  13693424)

укладено договір поставки № 01-10-06 від 10.01.2006 року, предметом якого

згідно п. 1.1 Договору є поставка позивачу паливно - мастильні матеріали, нафта

сира, газовий конденсат, пічне паливо, мазут.

На запит

відповідача листом № 4881/76х/26-35-15 від 10.01.2007 року Державна податкова

адміністрація повідомила, що ДВП "Содружество" взяте на податковий

облік ДПІ у Подільському районі м. Києва. Останній звіт до ДПІ підприємство

надало за вересень 2005 року. За юридичною 

адресою  підприємство  не 

знаходиться,  фактична адреса

невідома. Засновником   значиться   Міністерство 

оборони   України,   керівником ОСОБА_4.

Працівником

відділу податкової міліції взято пояснення директора ДВП

"Содружество" та особи, від імені якої укладено договір поставки №

01-10-06 від 10.01.2006р. - ОСОБА_4, який пояснив, що на посаді генерального

директора ДВП "Содружество" він працював з 1991 року по вересень

2005р. З вересня 2005 року підприємство не працює та фінансово - господарською

діяльністю не займається. Печатку, штампи ДВП "Содружество" особисто

ОСОБА_4. було здано в генеральний штаб МО України в 2005 році. Як пояснив

ОСОБА_4 договорів, накладних, податкових накладних він не підписував, ніяких

угод не складав. ПП ОСОБА_2 та її довірену особу ОСОБА_5. не знає і товар в її

адресу ДВП "Содружество" ніколи не відвантажувало.

Між позивачем

та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (код 

НОМЕР_1) укладено договір купівлі продажу № 57 від 01.07.2006 року,

предметом якого згідно п. 1.1 Договору є поставка позивачу нафто

газоконденсатна суміш, пічне паливо.

 Згідно листа від 17.12.2007р., фізичною особою

- підприємцем ОСОБА_3 повідомлено, що всією фінансово - господарською

діяльністю СПД ОСОБА_3 з моменту реєстрації займається довірена особа Осипець

Наталія Іванівна. В поясненні, наданому начальнику УПМ ДПА у Чернігівській області

громадянка ОСОБА_6. заперечує факт здійснення фінансово - господарської

діяльності від імені СПД ОСОБА_3. зокрема, вона не знає і ніколи не бачила

громадянина ОСОБА_3., довіреності на право здійснення фінансово - господарської

діяльності від його імені не підписувала: в накладних, податкових накладних,

договорах, а також тих документах від імені ОСОБА_3. не підписувалася і ніяких

документів ніколи виписувала.

СПД

ОСОБА_3 (ідент. №НОМЕР_1) 01.11.2006р. виключений з реєстру платників ПДВ

(свідоцтво №НОМЕР_2) згідно акту №64/17-434 від 26.10.2006р. про анулювання

реєстрації платника ПДВ.

Між

позивачем та ПП «Зоря Сервіс» (код 25571436) укладено договір купівлі продажу №

23 від 01.07.2006 року, згідно п. 1 якого продавець зобов'язується поставити

узгодженими партіями покупцеві продукцію, зазначену у додатках: Додаткових

угодах, видаткових накладних та рахунках - фактурах на кожну партію товару, які

є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити

кожну партію товару.

Згідно

протоколу допиту свідка від 15.04.2008 року засновник ПП "Зоря -

Сервіс" ОСОБА_7. пояснив, що після призначення директором ПП "Зоря -

Сервіс" Ракуненка Г.В. він більше ніякої участі у фінансово -

господарській діяльності вказаного підприємства не приймав. Старшим слідчим

відділу УСБУ України в Чернігівській області допитано директора ПП "Зоря -

Сервіс" та особи, від імені якої укладено договір поставки № 23 від

01.07.2006р. Ракуненка Генадія Валентиновича, який пояснив, що в державні

установи ніякої звітності він, як директор ПП "Зоря - Сервіс" не

подавав, господарської діяльності не здійснював, ніяких бухгалтерських

документів (видаткових накладних, рахунків - фактур, податкових неладних, актів

прийому - здачі виконаних робіт) ніколи не підписував.

Відповідно

до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України 

"Про податок на додану вартість" податкова накладна

складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох

примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається

у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно

пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7  Закону

України  "Про податок на додану

вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних

надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,

передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова

накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на

вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп.

7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України 

"Про податок на додану вартість").

Згідно

п. 2  Порядку заповнення податкової

накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від

30.05.1997 року № 165 ( далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка

зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно

індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом

5 Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її

заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно

пояснень уповноважених осіб контрагентів за спірними правочинами, вони не

підписували податкових накладних, за якими позивачем було сформовано податковий

кредит.

  Враховуючи недійсність податкових накладних

податковий орган правомірно не врахував їх при визначенні позивачу податкового

кредиту.

Крім

того, згідно пп. 7.4.1 п. 7.4  ст. 7

Закону України  "Про податок на

додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи

із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних

цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше

ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається

із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,

встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого

звітного періоду у зв'язку з:

-

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з

метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку;

-

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у

тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних

інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою

подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для

оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи

із змісту вище вказаної норми закону правові наслідки у вигляді виникнення

права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені

господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою

використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а не

саме лише оформлення відповідних документів, або рух грошових коштів на

поточних рахунках платника податку.

Згідно

пояснень уповноважених осіб контрагентів за спірними правочинами, вони

заперечують щодо поставки позивачу будь - яких товарів.

Докази

надані податковим органом підтверджують безпідставність виникнення у платника

податків податкової вигоди.

Відповідно

до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з

громадян" від 26.12.1992 року № 13-92 до складу витрат, безпосередньо

пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу

валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом

України "Про оподаткування прибутку підприємств". 

Згідно

абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість

ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем

не надано суду жодних документів бухгалтерського обліку, які містили б

необхідну первинну інформацію на підтвердження реальності здійснення

господарської діяльності (з урахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу

матеріальних ресурсів, економічно необхідних для торгівлі товарами, необхідних

умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності  в силу наявності технічного персоналу,

основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

Суд

зазначає, що податкова вигода не може розглядатися в якості самостійної ділової

мети.

Враховуючи

надані докази суд приходить до висновку, що укладені спірні правочини не мають

реального характеру та укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, оскільки метою їх укладання є намір позивача зменшити базу

оподаткування з податку з доходів фізичних осіб та створення штучних підстав

для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Відповідно

до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує

публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і

свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної

особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне

заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки,

згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює

юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий

орган дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем занижено податок на

додану вартість в сумі 201909,00 грн. та неправомірно віднесено до складу

валових витрат 441688,22 грн. за операціями на підставі спірних правочинів.

Згідно з ч. 2

ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи

бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як

суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 

7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд, -

П

О С Т А Н О В И В:

У задоволенні

адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  до 

Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання

недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000012601/0 від 31.03.2008 року,

№ 0000012601/2 від 10.09.2008 року, № 0000022601/0 від 31.03.2008 року, №

0000022601/2 від 10.09.2008 року - відмовити повністю.    

Постанова,

відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через

Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та

подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне

оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Повний текст

постанови виготовлено 14 вересня 2009 р.

Суддя

                                                                            С.С.Бойко