Постанова

від 30.06.2006 по справі 49/84-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

49/84-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.486-65-72

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.06.06                                                      м. Київ                                     49/84-А       

За позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Політехсервіс”

2. Товариства з обмеженою відповідальністю  „Композит Опті”

провизнання угоди недійсною та стягнення 55036,32 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Секретар судового засідання Дмитрук О.В.

Представники

від позивача       Ярова Л.М.  –за дов. від 30.12.2005 № 11905/9/10-107);

від відповідача-1від відповідача-2не з”явились;не з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.06.2006 о 10 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР, укладеної  відповідачами угоди № 11/11 від 11.11.2002р. Позивач також просить відповідача –2 повернути  відповідачу –1  суму в розмірі 55036,32 грн. одержаною за угодою № 11/11 від 11.11.2002р. та стягнути з  відповідача –1 в доход держави товар, отриманий відповідно до угоди від 11.11.2002р. № 11/11 на загальну суму 55036,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2003р. у справі  № 2-1975/03 визнано недійсними: свідоцтво про державну реєстрацію  платника ПДВ  ТОВ “Композит - Опті”. Крім того позивач стверджує, що про наявність умислу при укладанні з боку ТОВ “Композит - Опті” свідчить відсутність підприємства за юридичною адресою; не подання до ДПІ звітів та не сплата  податків .

Відповідач- 1 та відповідач- 2 вимог суду, викладених в ухвалах суду у справі № 49/84-А не виконали, в судові засідання представники відповідача-1 та відповідача –2  не з‘явилися. Ухвали суду направлені відповідачу - 1 та відповідачу -2 за адресами, зазначеними позивачем в позовній заяві, та в довідках з Головного управління статистики у м. Києві. Відповідно до частини 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру. Відповідно до частини 1 статті 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов‘язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження). У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Відповідач-1 та відповідач -2 не скористались своїми процесуальними правами, в судове засідання не з'явилися, про зміну адреси суд не повідомили, заперечень на позовну заяву не надали.

За таких обставин, відповідно до частини 6 статті 71 КАС України, справа вирішується на основі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-1 та відповідачем-2 11.11.2002року було укладено договір купівлі –продажу  № 11/11

Відповідно до накладної № 902 від 19.11.2002р. ТОВ “Композит - Опті”  відпущено ТОВ “Політехсервіс”  товар вартістю 55036,32 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 9172,72 грн.

На виконання умов спірного договору ТОВ “Композит Опті” було виписано на адресу  ТОВ “Політехсервіс” податкові накладні від 15.11.2002 № 926 на загальну суму 41678,41 грн., в т.ч. 6946,40  грн. та від 20.11.2002р. № 963 на загальну суму 13357Ю91 грн., у т.ч. ПДВ 2226,32 грн.

В оплату отриманого товару платіжними дорученнями №362 від 15.10.2002, №369 від 29.11.2002р. відповідачем –1 перераховано відповідачу –2 , 41678,41  грн. та 13357,91 грн.

Копії всіх перелічених документів наявні в матеріалах справи.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною  інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2003р. у справі  № 2-1975/03, яким визнано недійсними: установчі документи  та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Композит Опті” з моменту реєстрації.

Крім того позивач зазначає, що актом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 19.05.2004 № 407/19-40131 анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ  “Композит Опті” платником податку на додану вартість.

Суд враховує, що у вищевказаному рішенні суду зазначено про те,  Черковська Н.І. не складала та не  затверджувала установчі документи ТОВ “Композит Опті”, а лише підписала їх за вказівкою невстановленої особи.

Також, як  вбачається з матеріалів справи,  Державною податковою адміністрацією у місті Києві проведено  документальну перевірку ТОВ “Політехсервіс” з питання взаєморозрахунків  ТОВ “Композит Опті” за період вересень –листопад 2002р., за результатами якої складено акт перевірки  № 115/26-20/25403029, у ході якої встановлено, що  ТОВ “Політехсервіс”  порушено вимоги п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до заниження  суми податку на додану вартість  за період  (вересень –листопад 2002р.), що підлягає донарахуванню до сплати у розмірі 9173,00 грн.- за листопад 2002р., 6863,00 грн. за вересень 2002р.,  1258,00 грн. за жовтень 2002р. та зменшено суму заявленого до відшкодування  ПДВ на 1542,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки  Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва      прийнято податкові повідомлення –рішення  від 07.11.2003р.  № 0001872626/0, яким ТОВ “Плітехсервіс” визначено суму податкового зобов”язання з податку на додану вартість на загальну суму 25941,00 грн., у т.ч. 17294,00 грн. –основного платежу та 8647,00 грн. –штрафних санкцій та № 0001882626/0, яким у ТОВ “Політехсервіс” виявлено завищення  бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2002р. на суму 1542,00 грн.  

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ “Композит Опті”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Відповідно до п. 4.7 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за № 172/2612, у редакції, чинній на момент взяття ТОВ "ТТМ-Плюс"  на податковий облік, для взяття на облік платники податків - юридичні особи подають в органи державної податкової служби за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою N 1-ОПП (додаток 1);

завірені в нотаріальному порядку копії статуту (якщо це потрібно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію;

копію положення (для бюджетних установ, благодійних організацій);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію довідки про включення до ЄДРПОУ з присвоєним їй ідентифікаційним кодом.

Пунктом 4.13 вказаної Інструкції встановлено, що усі документи, перелічені в пункті 4.7,  подає особисто власник, засновник (власники, засновники) або уповноважена ним (ними) особа (заявник), або призначений керівник, або головний бухгалтер. Документи приймаються лише за наявності паспорта особи, яка подає документи, довідок про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО власників, засновників (фізичних осіб), директора та головного бухгалтера.

Заяви приймають відділи обліку та реєструють у загальному відділі (канцелярії). Приймання заяви фіксується в журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, реорганізацію, унесення змін) платників податків за  ф. N 2-ОПП. Перевірку паспортних даних та встановлення місцезнаходження платника податків виконують підрозділи податкової міліції. Заява заповнюється друкарським способом або від руки чорнилом темного кольору друкованими літерами та підписується власником, засновником або призначеним керівником, чи головним бухгалтером підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для реєстрації ТОВ “Композит Опті” стали визначенні законодавством документи, на підставі яких здійснювалась відповідна реєстрації, і їх відповідність законодавству перевірялась під час реєстрації.

Судження, висновки суду, викладені у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2003р., яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ “Композит Опті” та свідоцтво про його реєстрацію платником ПДВ, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковим для господарського суду.

Обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі,  що набрало законної сили,  згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.

Таким чином рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу ТОВ “Композит Опті” на укладення угоди, що суперечить інтересам держава та суспільства.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Композит Опті”, в т. ч. Черковської Н.І.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суду не надано належних та допустимих доказів наявності у відповідачів податкових зобов'язань або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору, позивач не надав.

В матеріалах справи наявні  податкові повідомлення –рішення  про донарахування відповідачу-1 податкових зобов'язань,  доказів чинності яких позивачем не надано, представник позивача в судовому засіданні не надав пояснення щодо чинності податкових повідомлень - рішень. Доказів наявності податкових вимог, що підтверджують наявність податкового боргу у відповідачів, позивач не надав.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірного договору у відповідачів наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним.

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості  укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Сама по собі угода про продаж електростанції  ЕСД 30-Т/400 не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                    А.В. Митрохіна

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –