Постанова

від 12.01.2010 по справі 6125/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 6125/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

суддів Федусика А.Г.

ОСОБА_1

при секретарях Юзефович Ю.А., Пальоній І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної Митної Служби України (далі ДМСУ), в якому зазначив, що його було звільнено 30.04.2008 року Наказом ДМСУ №663-к від 25.04.2008 року на підставі п.1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці. Посилаючись на незаконність звільнення позивач просив визнати незаконним звільнення на підставі вказаного наказу та зобов'язати ДМСУ здійснити його працевлаштування для продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, зі збереженням істотних умов праці колишнього міста роботи та укласти трудовий договір. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працював в системі митних органів з 1996 року, за сумлінну працю неодноразово заохочувався та нагороджувався грамотами, крім того у порушення частини 4 статті 40 КЗпП України був звільнений у період знаходження у відпустки для доглядом за дитиною.

У судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник ДМСУ у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та пояснив, що на підставі законодавчо визначених повноважень та в їх межах Держмитслужбою правомірно прийнято рішення про організаційні зміни у структурі митних органів, відповідно до яких була ліквідована Південна регіональна митниця; що у структурі Південної митниці відсутні підпорядковані митні органи, які були у Південній регіональній митниці, а також тим, що новостворена юридична особа - Південна митниця має ідентифікаційний код - 35819019, а ліквідована Південна регіональна митниця 34674579, Південна регіональна митниця та Південна митниця мають різні функціональні обов'язки, а тому при винесенні Наказу №663-к від 25.04.2008 року суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому просив у задоволенні позову відмовити. Також вважав безпідставним посилання позивача як на підставу задоволення позову знаходження його у відпустці для догляду за дитиною, та зазначив, що після попередження про наступне звільнення було запропоновано посаду інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Одеса-порт», від якої він відмовився.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 з 05.09.1996 року проходив службу в органах державної митної служби, та з 20.02.2007 року наказом Південної регіональної митниці №130-к від 20.02.2007 року був призначений на посаду начальника відділу митного оформлення №4 митного поста „Одеса-портВ» Південної регіональної митниці (а.с.19-22). Відповідно до Наказу №115-кв від 29.02.2008 року ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 03 березня 2008 року по 09 лютого 2010 року (а.с.8).

Наказом Державної митної служби України від 25.04.2008 року №663-к на виконання наказу Державної митної служби України від 29.01.08 № 61 „Про ліквідацію митних органівВ» ОСОБА_2, начальника відділу митного оформлення №4 митного поста „Одеса-портВ» Південної регіональної митниці, звільнено із займаної посади 30.04.08 року у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.12, 48-54).

Згідно п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства чи перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників. Звільнення за підставами, зазначеними в пунктах 1, 2 та 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорівВ» в редакції від 25.05.1998 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом и таким чином має відповідні особливості.

Митний кодекс України відповідно до преамбули до нього визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Структура та організація діяльності митної служби України регламентується главою 2 зазначеного Кодексу.

Статтею 12 Митного кодексу України визначено, що митна служба в Україні - це загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідно до глави 2 кодексу юридичними особами є уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці. Саме спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації та саме ним здійснюється створення, реорганізація та ліквідація як юридичних осіб - регіональних митниць, митниць, так і митних постів, які є структурними підрозділами регіональної митниці, митниці, спеціалізованих митних установ та організацій.

В Україні згідно з Указом Президента України від 29.11.1996 року (зі змінами) №1145/96 „Про Державну митну службу УкраїниВ» відповідно до п.15 ст.106 Конституції України з метою вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни співробітників митної системи утворена Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади. Постановою Кабінету Міністрів України №940 від 18.07.2007 року затверджено Положення про Державну митну службу України, яким визначені її завдання та повноваження, у тому числі організація та контроль за діяльністю митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій; забезпечення функціонування єдиної автоматизованої системи митної служби; реалізація в межах повноважень державної кадрової політики; створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць, митниць спеціалізованих митних установ та організацій. Рішення про створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць, митниць спеціалізованих митних установ та організацій приймає голова Держмитслужби України, якій також затверджує їх структури, численність та штатні розписи.

Наказом Державної митної служби України від 26.04.2006 року №355 затверджений Класифікатор митних органів та їх структурних підрозділів, спеціалізованих митних установ та організацій з їх відповідними кодами.

На підставі статей 14 і 15 Митного кодексу України Державною митною службою України виданий наказ від 29.01.08 № 61 „Про ліквідацію митних органівВ» , відповідно до якого з 01.05.2008 року ліквідовано Південну регіональну митницю. Метою видання цього наказу, як в ньому зазначено є оптимізація діяльності й структури митних органів (а.с.43-44).

Враховуючи вищевикладені положення законів щодо створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб публічного права - митних органів, а також, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що, з вказаною в наказі №61 від 29.01.2008 року метою Державною Митною Службою України фактично проведено реорганізацію підлеглих митних органів, у тому числі Південної регіональної митниці та Приморської митниці.

При цьому суд виходить також з наступного.

Як вбачається зі змісту Положення про Південну митницю, затвердженого наказом Державної Митної Служби України від 24.03.08 року №259, та Положення про Південну регіональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.10.06р. №868, зона діяльності по здійсненню митної справи Південної регіональної митниці увійшла до зони діяльності Південної митниці.

Також, в листі Державної Митної Служби України №11/2-9/4248-ЕП від 15.04.2008 року зазначено, що функції Південної регіональної митниці та Приморської митниці перейшли до новоутвореної Південної митниці, в тому числі оригінали примірників документів митного оформлення Південної регіональної митниці передаються за відповідними актами до Південної митниці, а також зазначено, що якщо підрозділу митного оформлення новоствореного митного органу присвоюється дев'ятизначний код згідно з класифікатором митних органів, який використовувався в межах того самого календарного року підрозділом митного оформлення митного органу, що ліквідується, то підрозділу митного оформлення новоствореного митного органу слід починати нумерацію ВМД і ДКПТ з номера, наступного за останнім, що був використаний відповідним підрозділом ліквідованого митного органу.

Крім того, з Наказу Державної Митної Служби України від 04.04.08 року №326 „Про створення митного поста та внесення змін до наказу Держмитслужби від 26.04.06 р. №335В» вбачається, що коди (які внесені до Класифікатора митних органів України) митних постів Південної регіональної митниці є ідентичними кодам митних постів новоутвореної Південної митниці.

Не змінилась юридична адреса створеної митниці замість ліквідованої. Зазначені обставини не оспорюються представником відповідача.

При цьому суд також враховує, що відповідно до наказу Державної Митної Служби України №296 від 31.03.2008 року з 01.05.2008 року запроваджена централізація бухгалтерського обліку в митній службі України та впорядкування обліку й експлуатації нерухомого майна митних органів. Наказом передбачена передача нерухомого майна з балансу митних органів на баланс Держмитслужби України, у тому числі нерухомого майна органів, що ліквідуються відповідно до наказу Держмитслужби України від 29.01.2008року №61.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги твердження відповідачів, що обставиною, яка свідчить про ліквідацію Південної регіональної митниці свідчить те, що вона мала ідентифікаційний код - 34674579, а новостворена - 35819019, оскільки відповідно до особливостей створення юридичних осіб публічного права є їх створення розпорядчим актом, який є підставою для реєстрації такій юридичної особи, але як встановлено судом посилання в наказі від 29.01.08 №61 на ліквідацію та створення нових митних органів не відповідає встановленим обставинам по справі про фактичну реорганізацію митних органів Україні. Крім того, наказ від 29.01.08 №61 не виключає положення Митного кодексу України про те, що митна служба в Україні - це загальнодержавна система, яка складається з митних органів, структуру яких визначає Держмитслужба України, яка утворює, реорганізує та ліквідує ці митні органи, тобто Держмитслужба України видавши вищезазначений наказ повинна була додержуватися норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Крім того, відповідно до ст.410 Митного кодексу України порядок і умови проходження служби посадових осіб митної служби України визначається законодавством України.

У зв'язку зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №4 від 09.01.2008 року у Положення про Державну митну службу України значно змінився порядок призначення та звільнення з посад працівників митних органів. Відповідно до вказаної постанови була прийнята нова редакція підпункту 13 пункту 9 Положення, згідно якого Голова Держмитслужби самостійно призначає на посаду та звільняє з посади працівників Служби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ та організацій і за погодженням з Міністерством фінансів призначає на посаду та звільняє з посади керівників регіональних митниць.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Згідно роз'яснень ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорівВ» в редакції від 25.05.1998 року, у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст. 36 КЗпП України в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Враховуючи вищезазначені зміни в п. 9 Положення про Державну митну службу України з метою забезпечення належного рівня кадрового потенціалу митної служби України Держмитслужбою прийнятий Наказ №35 від 23.01.2008 року «Про призначення на посади та звільнення з посад», пунктом 1 якого встановлено, що прийом осіб на службу в митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні органи та організації (далі митні органи) на всі посади, передбачені штатним розписом, крім посад обслуговуючого персоналу за всіма видами трудових договорів, а також звільнення зі служби в митних органах на зазначених посадах, крім випадків звільнення у зв'язку з виходом на пенсію та припинення трудового договору у зв'язку із смертю, здійснюється наказами Держмитслужби України. Відповідно до пункту 2 - переведення з одного митного органу до іншого працівників, посади яких не віднесені до номенклатури посад Голови Держмитслужби, здійснювати наказами митних органів із необхідним погодженням, визначеним наказами Держмитслужби України (т.2 а.с.3-4).

При таких обставинах суд вважає, що з часу внесення змін в п. 9 Положення про Державну митну службу України трудовий договір позивача ОСОБА_2, укладений з Південною регіональною митницею, вважався укладеним з Державною митною службою України, та припинення його з урахуванням вищезазначених вимог законодавства за ініціативою Держмитслужби був можливим, у тому числі і при ліквідації митного органу, тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників, при цьому з дотриманням інших вимог законодавства щодо скорочення чисельності чи штату працівників, а саме тільки у випадку якщо Держмитслужба України не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в митних органах України, та якщо вивільнюваний працівник не користувався переважним правом на залишення на роботі.

За таких підстав, враховуючи, що в результаті проведення змін в структурі митних органів Державної митної служби України відповідно до наказу Державної митної служби України від 29.01.08 № 61 „Про ліквідацію митних органівВ» сама система митних органів не ліквідована, а тому були відсутні підстави для звільнення позивача на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Підтвердженням цього є також встановлені судом обставини щодо призначення частини працівників на посади у Південній митниці в порядку переведення їх з Південної регіональної митниці наказами керівника Південної митниці. Вказані обставини також свідчать про фактичну реорганізацію митних органів, оскільки відповідно до Наказу №35 від 23.01.2008 року «Про призначення на посади та звільнення з посад» прийом осіб на службу в митні органи, а також звільнення зі служби в митних органах, здійснюється наказами Держмитслужби України, а переведення з одного митного органу до іншого (тобто діючих митних органів) працівників, посади яких не віднесені до номенклатури посад Голови Держмитслужби, здійснюється наказами митних органів.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував, що відповідачем ОСОБА_2 у порядку працевлаштування у зв'язку с наступним вивільненням була запропонована інша робота, але позивач від неї відмовився, про що був складений акт (а.с.55).

Суд вважає, що вказаним твердженням відповідач фактично визнав, що трудовий договір ОСОБА_2 з 23.01.2008 року вважається укладеним з Митною службою України та у зв'язку зі здійсненням реорганізації в структурі митних органів України позивачу запропонована інша робота.

Між тим, суд вважає, що зазначений документ - акт, не може бути прийнятий судом у якості доказу того, що ОСОБА_2 дійсно запропоновувалася на виконання вимог частини 2 статті 40 КЗпП України інша робота, оскільки підпис ОСОБА_2 в зазначеному документі відсутній, акт про відмову від вчинення підпису працівниками Південної регіональної митниці не складався, що підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_3, який також не зміг у судовому засіданні пояснити конкретні обставини, при яких пропонувалась позивачу посада інспектора, а також конкретизувати факт присутності всіх осіб, підписи яких наявні на акті при пропонуванні ОСОБА_2 іншої роботи. Сам позивач спростовує факт того, що йому запропоновувалась будь-яка посада після попередження його 05.02.2008 року про наступне звільнення в зв'язку з ліквідацією.

Інших доказів, відповідачем - ДМСУ на підтвердження того, що ОСОБА_2 відмовився від переведення на іншу роботу та, що відповідач не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу в системі митних органів України суду не надано.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Судом достовірно встановлено, що оскаржуємий наказ про звільнення позивача від 25.04.2008 року виданий в період перебування його у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 03 березня 2008 року по 09 лютого 2010 року, наданого відповідно до наказу №115-кв від 29.02.2008 року.

Вказане порушення трудових прав ОСОБА_2 є безумовною підставою для визнання його звільнення з митних органів України незаконним.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Та у відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню - шляхом визнання незаконним звільнення ОСОБА_2, скасувавши Наказ Голови Державної митної служби України № 663-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 з займаної посади начальника відділу митного оформлення №4 митного поста „Одеса-портВ» Південної регіональної митниці 30.04.08 р. у зв`язку з ліквідацією Південної регіональної митниці відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України; зобов`язання Державної митної служби України працевлаштувати ОСОБА_2 на роботі в Державній митній службі України на посаді, яка відповідає його спеціальності та кваліфікації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної митної служби України про визнання незаконним звільнення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2, скасувавши Наказ Голови Державної митної служби України №663-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу митного оформлення №4 митного поста „Одеса-портВ» Південної регіональної митниці 30.04.08 р.

Зобов`язати Державну митну службу України працевлаштувати ОСОБА_2 на роботі в Державній митній службі України на відповідній його спеціальності та кваліфікації посаді.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий:

Судді: