Рішення

від 21.07.2015 по справі 902/810/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 липня 2015 р. Справа № 902/810/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Інвест", код ЄДРПОУ 31325298 (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46)

до : Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", код ЄДРПОУ 08482599 (22000, Вінницька область, Хмільницький район, м. Хмільник, вул. 1-го Травня, 39)

про стягнення 49676,48 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Тунік Ю.М. - довіреність № б/н від 10.06.2015;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДС-Інвест" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" заборгованості в розмірі 50731,40 грн, а саме: 32748,00 грн основного боргу, 5971,37 грн пені, 11615,88 грн інфляційних втрат, 396,15 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 12.06.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/810/15 та призначено її до розгляду на 02.07.2015 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та ненаданням сторонами всіх витребуваних судом доказів, ухвалою суду від 02.07.2015 року розгляд справи відкладено на 21.07.2015 року.

В судовому засіданні 21.07.2015р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат до 10560,96 грн. згідно доданого до матеріалів справи 21.07.2015 р. розрахунку. Решту заявлених позовних вимог підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідно до 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки заява про зменшення позовних вимог прийнята господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 49676,48 грн.

Довідкою №41 від 21.07.2015р. позивач повідомив, що станом на 21.07.2015 року сума основного боргу відповідача перед позивачем не змінилась та складає 32748,00 грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою від 02.07.2015р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією і факт отримання якої підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2200000065419.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.07.2014 року між Центральним військовим клінічним санаторієм "Хмільник" (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СДС-Інвест" (за договором - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №10, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у визначений договором строк поставити покупцю код 10.51.4 - сичужний сир (твердий) Російський, зазначений у специфікації (додаток 1), а покупець - прийняти і оплатити товар.

Згідно із п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару зазначені в специфікації (додаток 1), що надається до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору, сума договору становить 48000,00 грн; сума (ціна з одиницю товару) договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, без зміни якості предмету закупівлі.

В розділі 4 договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом: оплата покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару на умовах відстрочки платежу на термін 90 календарних днів, з моменту одержання товару на склад покупця; до рахунка додаються: видаткова накладна (у випадку якщо оплата товару здійснюється після поставки товару).

Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно п. 10.1. договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014 року, але не менше ніж о повного виконання зобов'язань між сторонами.

Додатком №1 до договору сторони обумовили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 49128,00 грн на підставі видаткових накладних: №СД-000296 від 08.07.2014 року на суму 4920,00 грн; №СД-000311 від 16.07.2014 року на суму 4920,00 грн; №СД-000318 від 22.07.2014 року на суму 1620,00 грн; №СД-000330 від 29.07.2014 року на суму 4920,00 грн; №СД-000383 від 28.08.2014 року на суму 6060,00 грн; №СД-000410 від 10.09.2014 року на суму 7200,00 грн; №СД-000420 від 17.09.2014 року на суму 7740,00 грн; №СД-000452 від 01.10.2014 року на суму 6888,00 грн; №СД-000466 від 08.10.2014 року на суму 486,00 грн (а.с. 10-12).

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, розрахувався лише за отриманий товар на суму 16380,00 грн, згідно видаткових накладних: №СД-000296 від 08.07.2014 року, №СД-000311 від 16.07.2014 року, №СД-000318 від 22.07.2014 року, №СД-000330 від 29.07.2014 року, що стверджується банківською випискою від 29.08.2014 року (а.с. 17).

Як свідчать матеріали справи, відповідач решти розрахунків за отриманий товар не здійснив, відтак у останнього виникла заборгованість перед позивачем по договору про закупівлю товарів за державні кошти №10 від 24.07.2014 року за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №СД-000383 від 28.08.2014 року, №СД-000410 від 10.09.2014 року, №СД-000420 від 17.09.2014 року, №СД-000452 від 01.10.2014 року, №СД-000466 від 08.10.2014 року на загальну суму 32748,00 грн.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 131 від 22.12.2014 з вимогою сплатити заборгованість за договором про закупівлю товарів за державні кошти №10 від 24.07.2014 року в розмірі 32748,00 грн., яка останнім отримана 23.12.2014, однак залишена без задоволення.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти №10 від 24.07.2014 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 32748,00 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 5971,37 грн пені, та 396,15 грн 3% річних, які нараховані за прострочення оплати товару окремо по кожній з накладних, а саме: по накладній №СД-000383 від 28.08.2014 року за період з 27.11.2014 по 13.05.2015; по накладній №СД-000410 від 10.09.2014 року за період з 10.12.2014 по 13.05.2015; по накладній №СД-000420 від 17.09.2014 року за період з 17.12.2014 по 13.05.2015; по накладній №СД-000452 від 01.10.2014 року за період з 31.12.2014 по 13.05.2015; по накладній №СД-000466 від 08.10.2014 року за період з 07.01.2015 по 13.05.2015 та 10560,96 грн інфляційних втрат, які нараховані за прострочення оплати товару по накладній №СД-000383 від 28.08.2014 року з грудня 2014 р. по квітень 2015; по накладним: №СД-000410 від 10.09.2014 року, №СД-000420 від 17.09.2014 року, №СД-000452 від 01.10.2014 року, №СД-000466 від 08.10.2014 року з січня по квітень 2015р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 7.7 договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, з вини покупця, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зобов'язань з яких допущено порушення за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за договорами, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені, згідно визначених в розрахунку періодів, судом встановлено наступне:

За прострочку оплати товару поставленого відповідно до накладної №СД-000383 від 28.08.2014 року за період з 27.11.2014 по 13.05.2015 сума пені складає 1205,69 грн;

За прострочку оплати товару поставленого відповідно до накладної №СД-000410 від 10.09.2014 року за період з 10.12.2014 по 13.05.2015 сума пені складає 1360,70 грн;

За прострочку оплати товару поставленого відповідно до накладної №СД-000420 від 17.09.2014 року за період з 17.12.2014 по 13.05.2015 сума пені складає 1421,19 грн;

За прострочку оплати товару поставленого відповідно до накладної №СД-000452 від 01.10.2014 року за період з 31.12.2014 по 13.05.2015 сума пені складає 1190,77 грн;

За прострочку оплати товару поставленого відповідно до накладної №СД-000466 від 08.10.2014 року за період з 07.01.2015 по 13.05.2015 сума пені складає 814,08 грн.

Загальна сума пені складає 5992,43 грн. Однак позивачем заявлено до стягнення 5971,37 грн пені, яка і підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

21.07.2015 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник", код ЄДРПОУ 08482599 (22000, Вінницька область, Хмільницький район, м. Хмільник, вул. 1-го Травня, 39) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДС-Інвест", код ЄДРПОУ 31325298 (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, 46) 32748,00 грн основного боргу, 5971,37 грн пені, 10560,96 грн інфляційних втрат, 396,15 грн 3% річних та 1827,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 липня 2015 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (22000, Вінницька область, Хмільницький район, м. Хмільник, вул. 1-го Травня, 39)