Постанова

від 16.07.2015 по справі 826/11168/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2015 року № 826/11168/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 38956428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг); визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо складання Акту № 867/26-58-22-02-18/39165182 від 16.03.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг); вилучення з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомостей занесених на підставі висновків Акту № 931/26-58-22-02-17/38956428 від 19.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірка проведена з порушенням норм податкового законодавства, а висновки викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності. Крім того, Позивач зазначає, що відповідачем безпідставно внесено до інформаційних податкових баз даних інформацію про результати проведеної перевірки, оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не приймалось, що свідчить про відсутність необхідних узгоджень податкових зобов'язань. Водночас, у податкового органу відсутнє право щодо внесення змін до задекларованих позивачем податкових зобов'язань на підставі акту перевірки без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву, в яких зазначає про правомірність винесення Акту перевірки.

В судовому засіданні представник Відповідача проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалхолдинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19.03.2015 року № 931/26-58-22-02-17/38956428 (надалі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено: відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товару ТОВ "Глобалхолдинг" у ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та продаж товарів (робіт, послуг) контрагентам - покупцям за відповідний період в розумінні ст.22, ст.185, ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, Позивачем подано заперечення на Акт перевірки до Податкового органу, за результатом розгляду заперечень Податковий орган Листом від 19.05.2015 року №8042/10/26-15-22-08-15 повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 38956428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг), Суд зазначає наступне.

Згідно з пп.20.1.2, пп. 20.1.4, пп. 20.1.6 п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до п. 73.5 ст. 75 Податкового кодексу України, Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві підготовлено 17.01.2015 року Запит №637/10/26-58-15-03-13 про надання інформації та її документального підтвердження, який повинен був бути надісланий на адресу Позивача.

Крім того, Податковим органом підготовлено Запит від 30.01.2015 року №1948/10/26-58-15-01 про надання інформації та її документального підтвердження, який повинен був бути надісланий на адресу Позивача.

Також, Податковим органом підготовлено Запит від 11.12.2014 року №27352/10/26-58-15-03-13 про надання інформації та її документального підтвердження, який повинен був бути надісланий на адресу Позивача.

Згідно з пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби та можлива за одночасної наявності таких двох умов: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Наявність другої умови має місце у тому випадку, коли платник податків не надав на письмовий запит органу державної податкової служби пояснень та документів протягом 10 робочих днів. 10 робочих днів обраховуються з дня, коли платник податків фактично отримав запит.

Відповідачем не надано суду докази надіслання Позивачу вищезазначених Запитів та докази того, що Позивачем не надано відповідей на дані запити.

Крім того, суд звертає увагу, що в Запитах від 17.01.2015 року №637/10/26-58-15-03-13 та від 30.01.2015 року №1948/10/26-58-15-01 не зазначено підстави витребування інформації.

Суд звертає увагу, що представником Відповідача в запереченнях на позовну заяву та в судовому засіданні не надано суду обґрунтовані пояснення відносно яких саме документів не було надано інформації Позивачем, також Відповідачем не надано суду доказів на підставі чого було призначено перевірку Позивача.

Відповідач зазначає, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києва прийнято рішення про необхідність проведення позапланової виїзної перевірки та, як наслідок, видано наказ №307 від 02.03.2015 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Глобалхолдинг" та направлення на перевірку від 02.03.2015 р. №225/26-58-22-02-17.

Крім того, термін проведення перевірок продовжувався з 10.03.2015 по 12.03.2015 р. на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 06.03.2015 р. № 333.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки зазначено, що Податковим органом проведено звірку та Акт перевірки складено в приміщенні податкового органу, в матеріалах справи відсутні Акти та будь-які інші документи, які підтверджують, що податковим органом досліджувалася вся первинна документація, яка наявна була у Позивача, а в разі відмови від надання первинної документації Позивачем Податковому органу, останнім складалися Акти про відмову в допуску чи не надані первинної документації.

У відповідності до ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу норм права вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться посадовими особами податкового органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки, а не навпаки.

Як встановлено судом та не спростовано Відповідачем, останнім не було вручено Позивачеві та не надіслано на його адресу запитів про надання інформації, що в свою чергу свідчить про порушення зі сторони Відповідача вимог податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що наказ про проведення перевірки виданий з порушенням норм Податкового кодексу України, перевірка була проведена з порушенням відповідного порядку, встановленого Податковим кодексом України, дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача є протиправними.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року та Ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 13 січня 2015 року по справі К/800/40121/14, від 23 квітня 2015 року по справі К/9991/44452/12

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 38956428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо складання Акту № 867/26-58-22-02-18/39165182 від 16.03.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг), Суд зазначає наступне.

В Акті перевірки зазначено наступне: відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товару ТОВ "Глобалхолдинг" у ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та продаж товарів (робіт, послуг) контрагентам - покупцям за відповідний період в розумінні ст.22, ст.185, ст.187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України

Судом досліджено Акт перевірки та встановлено, що податковий орган робить висновки на підставі того, що згідно аналізу баз даних звітності з ПДВ (по контрагентам Позивача) за липень - грудень 2014 року встановлено, що значна частина податкових накладних не зареєстровано в ЄРПН, оскільки сума ПДВ становить менше 10 тис.грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено підприємницьку діяльність даних контрагентів під час укладання та виконання договору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначено, що Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Виконання позивачем законодавчо передбаченого обов'язку ведення обліку бухгалтерського обліку підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та реєстрами податкових накладних.

Статтею 85 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 р., акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на наведене, суд зазначає, що складання акту за результатами проведеної документальної виїзної перевірки є обов'язком податкового органу, однак в акті повинен бути чітко викладений зміст виявлених порушень з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, із зазначенням періоду (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операції, в результаті якої здійснено це порушення.

Зважаючи, що викладені податковим органом в акті перевірки від 29.01.2015 р. №277/26-58-22-07-17/38956428 обставини ґрунтуються на припущеннях та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, висновках щодо недійсності господарських операцій, в той час як контролюючий орган повноваженнями щодо визнання їх недійсними не наділений, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо формування таких висновків є протиправними.

Відповідно ст.16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

В ст.71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно ст.72, ст.74 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю, податкова інформація, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

При вирішенні даної справи судом враховуються висновки колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладені в ухвалі 09.12.2014 р., для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку щодо протиправності дій податкового органу щодо результатів проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача та складання акта перевірки за наслідками її проведення, наведене дає підстави для зобов'язання вилучити з електронних баз даних відомостей, що занесені на підставі висновків акта перевірки.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно пп.21.1.1 п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними та не визнано недійсним проведення тендерну або тендерної документації.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу викладених норм вбачається, що єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку-покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Згідно з п.п. 201.4., 201.8 ст. 201, п. 184.1 ст. 184 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Як встановлено судом, на момент оформлення податкових накладних, контрагенти Позивача та сам Позивач зареєстровані як платники ПДВ відповідно до чинного законодавства.

В матеріалах справи наявні реєстри видаткових та податкових накладних, які підтверджують виконання сторонами своїх зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо складання Акту № 867/26-58-22-02-18/39165182 від 16.03.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо вилучення з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості занесені на підставі висновків Акту № 931/26-58-22-02-17/38956428 від 19.03.2015 року, Суд зазначає наступне.

Судом встановлено про існування підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно з п.п. 36.1, 36.5 ст.36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, укладено ряд правочинів зі своїми контрагентом-виконавцем.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках зі своїм контрагентом за період, що перевірявся.

Згідно з пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пп. 62.1.3 п. 6.2.1 ст. 62, ст 74 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

В силу приписів п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

З метою удосконалення процесу адміністрування податків створено інформаційну систему «Податковий блок», що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит.

Ця система призначена для виконання основних завдань податкових органів, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо.

Зважаючи на викладене слід наголосити, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Зокрема з урахуванням того, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відтак, наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків, зокрема, у вигляді коригування в базах даних задекларованих ним показників, до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Податковим органом надано суду скріншот з інформаційних баз даних Державної фіскальної служби України податкових зобов'язань, з даного скріншота вбачається, що Відповідачем було відкореговано в базі 21.03.2015 року, тобто після складання Акту перевірки.

Також, в матеріалах справи відсутні докази про прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень про визначення сум грошового зобов'язання позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо вилучення з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості занесені на підставі висновків Акту № 931/26-58-22-02-17/38956428 від 19.03.2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2015 року по справі № К/800/40121/14, від 04 лютого 2015 року по справі №К/800/59103/14, від 17березня 2015 року по справі № К/800/39677/14 та в Постанові Верховного суду України від 9 грудня 2014 року по справі №21-511а14.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтування позовних вимог, а отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 122, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ГЛОБАЛХОЛДИНГ» (код ЄДРПОУ 38956428) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг).

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління ДФС у м. Києві щодо складання Акту № 867/26-58-22-02-18/39165182 від 16.03.2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ДОНТОРГРЕСУРС» (ЄДРПОУ 38945332) за період з 01.09.2014 р. по 30.11.2014 р., з ТОВ «ПРОЛАЙМ» (ЄДРПОУ 39340182) за період з 01.10.2014 р. по 30.11.2014 р. та з ТОВ «ІМПЕРІЯ НАФТОПРОДУКТ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та здійснення подальшої реалізації придбаних у зазначених контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг).

4. Вилучити з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест-Звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості занесені на підставі висновків Акту № 931/26-58-22-02-17/38956428 від 19.03.2015 року.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук