Рішення

від 20.07.2015 по справі 904/4255/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.15р. Справа № 904/4255/15 За позовом Приватного підприємства "Аква Саніта Плюс", с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області

до Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 251 грн. 26 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Шахов Д.А., дов. № б/н від 01.07.15р.;

від відповідача: Ковальчук Д.Ю., дов .№ 3/2-1068 від 26.05.15р.;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Приватне підприємство "Аква Саніта Плюс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради грошові кошти в сумі 8 251 грн. 26 коп., з яких 7 933 грн. 10 коп. - інфляційні втрати, 318 грн. 16 коп. - 3% річних за порушення зобов'язань за договором на проведення капітального ремонту водостічної системи, що становить складову частину житлового будинку по вул. Тітова, 21/ м. Дніпропетровськ від 02.10.12р. № 310.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань в частині своєчасної оплати виконаних та прийнятих відповідачем будівельних робіт.

Ухвалою господарського суду від 16.06.2015р. за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов підтвердив наявність договірних відносин між сторонами, прийняття без зауважень виконаних позивачем підрядних робіт та несвоєчасну оплату їх вартості, але зазначив, що оплата не була проведена своєчасно не з вини Управління, оскільки акт приймання виконаних робіт був підписаний сторонами 23.12.2014р., тобто наприкінці бюджетного року, у зв'язку із чим в порядку ст. 57 Бюджетного кодексу України рахунки відповідача були закриті, а кошти, виділені Управлінню як розпоряднику бюджетних коштів на проведення капітального ремонту житлового фонду, через їх невикористання протягом року, повернулися до місцевого бюджету як невикористане фінансування. Фінансування Управління у 2015 році на оплату робіт відбулося 23.02.2015р., у зв'язку із чим оплата вказаних робіт по спірному Договору була проведена відповідачем лише 02.04.2015р. Вважає, що зазначені обставини свідчать про відсутність вини відповідача у простроченні робіт за Договором. Просив в позові відмовити.

Третя особа явку свого повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечила та не надала витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012р. між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (замовник) та Приватним підприємством "Аква Саніта Плюс" (учасник) укладений договір на проведення капітального ремонту водостічної системи, що становить складову частину житлового будинку по вул. Тітова, 21 /м. Дніпропетровськ/ № 310 (надалі-Договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2013 році виконати роботи з капітального ремонту водостічної системи, що становить складову частину житлового будинку по вул. Тітова, 21/ м. Дніпропетровськ/, а замовник прийняти і сплатити за виконанні роботи з капітального ремонту водостічної системи, що становить складову частину житлового будинку по вул. Тітова, 21/ м. Дніпропетровськ/ (п. 1.1 Договору).

Найменування робіт: капітальний ремонт водостічної системи, що становить складову частину житлового будинку по вул. Тітова, 21/ м. Дніпропетровськ/ (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 10.1 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та закінчується в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами.

Додатковими угодами № 1 від 30.12.2013р. та № 4 від 30.12.2014р. строк дії Договору продовжувався сторонами до 31.12.2014р. та 31.12.2015р. відповідно.

Згідно п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 28 298,38 грн., у тому числі ПДВ 4 716,40 грн.

Додатковою угодою № 3 від 22.12.2014р. сторони збільшили суму Договору на 19 291,22 грн. та виклали п. 3.1 Договору в наступній редакції: „Ціна цього договору становить 47 589,60 грн., у тому числі ПДВ 7 931,60 грн.".

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок замовника.

При наявності коштів замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% ціни по кожному виду робіт за цим договором згідно зі календарним графіком виконання робіт для придбання підрядником необхідних для виконання кожного виду робіт матеріалів, конструкцій, виробів у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" та від 23.04.2014р. за № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти". Погашення авансу підрядник зобов'язується використати протягом 3-х календарних місяців (п. 4.2 Договору).

Початок робіт починається з моменту підписання договору та діє до закінчення комплексу робіт згідно календарного плану до 31.12.2014р., але роботи можуть бути виконані достроково. Календарний план є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), план фінансування будівництва (на весь період будівництва) (додаток № 2) (п. 5.1 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 21.05.2014р.).

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Відповідно до умов п. 4.2 Договору відповідачем перераховано позивачу аванс в сумі 8 489 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 194 від 07.08.2014р. (а. с. 14).

На виконання умов договору позивачем виконані обумовлені договором роботи на загальну суму 47 589 грн. 60 коп., що підтверджується підписаними сторонами актом форми КБ-2в № 1 від 23.12.2014р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2014р., які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість виконаних позивачем робіт в сумі 39 100 грн. 10 коп., з урахуванням сплаченого авансу, оплачена відповідачем 02.04.2015р., що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 27.03.2015р.

Згідно п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 318 грн. 16 коп. 3% річних за період з 24.12.2014р. по 02.04.2015р. та інфляційні втрати в розмірі 7 933 грн. 10 коп. за період з січня по березень 2015р.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками та додатковими угодами, актом приймання-передачі виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог тощо.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, сторони не узгодили конкретний строк оплати за виконані відповідачем роботи, але, суд вважає, що обов'язок відповідача щодо оплати за виконані позивачем роботи є таким, що настав 23.12.2014р. з огляду на наступне:

Приписами ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з огляду на положення пункту 4.2 Договору, ст. ст. 854, 253 Цивільного кодексу України, строк оплати виконаних позивачем робіт на суму 39 100 грн. 10 коп. є таким, що настав 23.12.2014 року - після прийняття вказаних робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 від 23.12.2014р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2014 року.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості виконання вказаної роботи, а з вищезазначеного акту вбачається, що він підписаний без заперечень, тобто позивачем дотримано вимоги Договору в частині виконання його договірних зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14 визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Водночас, при перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.

За умовами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати виконаних підрядних робіт, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 7 933 грн. 10 коп. інфляційних втрат та 318 грн. 16 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, щодо посилань відповідача на той факт, що основною причиною несвоєчасної оплати виконаних позивачем робіт є затримка у проведенні платежів органами Державної казначейської служби України, суд зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у даному випадку порушення грошового зобов'язання, суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).(п.1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, б.16, код ЄДРПОУ 38114671) на користь Приватного підприємства "Аква Саніта Плюс" (50000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Первомайська, б. 1г, код ЄДРПОУ 35168614) 318 грн. 16 коп. (триста вісімнадцять грн. 16 коп.) 3% річних, 7 933 грн. 10 коп. (сім тисяч дев'ятсот тридцять три грн. 10 коп.) індексу інфляції, 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 21.07.15р.